Загальні засади господарських зобов’язань

ГОСПОДАРСЬКІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ТА ГОСПОДАРСЬКІ ДОГОВОРИ

Зв’язок між суб’єктами у сфері господарських відносин здійснюється у формі господарських зобов’язань.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько–господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов’язання в процесі його виконання, включати інші правові норми які стосуються предмету договору, якщо законом не встановлено інше.

Підстави виникнення господарських зобов’язань визначені статтями 174 Господарського та 11 Цивільного кодексів України.

Господарські зобов'язання можуть виникати:

– безпосередньо із закону або іншого нормативно–правового акта, що регулює господарську діяльність;

– з акту управління господарською діяльністю;

– з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

– внаслідок заподіяння шкоди суб’єкту або суб’єктом господарювання, придбання або збереження майна суб’єкта або суб’єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

– у результаті створення об’єктів інтелектуальної власності та інших дій суб’єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов’язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Основними видами господарських зобов’язань є:

– майново–господарські зобов’язання;

– організаційно–господарські зобов’язання.

Майново-господарські зобов'язання – це цивільно–правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов’язку.

Суб'єктами майново-господарськихзобов'язань можуть бути:

а) суб'єкти господарювання, зазначені у ст. 55 ГК;

б) не господарюючі суб’єкти – юридичні особи;

в) органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

Організаційно-господарські зобов'язання – це господарські зобов’язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб’єктом організаційно–господарських повноважень, в силу яких зобов’язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько–господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Організаційно-господарські зобов'язання можуть виникати:

– між суб’єктом господарювання та власником, який є засновником даного суб’єкта, або органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього суб’єкта;

– між суб’єктами господарювання, які разом організовують об’єднання підприємств чи господарське товариство, та органами управління цих об’єднань чи товариств;

– між суб’єктами господарювання, у разі якщо один з них є щодо іншого дочірнім підприємством;

– в інших випадках, передбачених ГК, іншими законодавчими актами або установчими документами суб’єкта господарювання.

Організаційно–господарські зобов’язання суб’єктів можуть виникати з договору та набувати форми договору.

Господарські договори

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов’язання викладені у ст. 179 ГК.

Господарський договір – цемайново–господарськедоговірнезобов’язання,яке виникає між суб’єктами під час здійнення ними господарських відносин.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь–якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Класифікація і система

Наши рекомендации