Облік неоплаченого капіталу

Джерелом формування статутного капіталу є грошові та матеріальні вне­ски засновників. Неоплачений капітал є нічим іншим, як заборгованістю засновників (учасників) по внесках до статутного капіталу.

У випадку внесення засновниками до статутного капіталу матеріальних ресурсів первісною вартістю останніх є їх справедлива вартість, погоджена між засновниками, за якою активи зараховуються на баланс під­приємства. Сам порядок оцінки майнових внесків учасників має бути визначено в засновницьких документах. Якщо самі засновники не можуть здійснити оцінку майна, то це роблять спеціалісти з бюро технічної інвентари­зації або торгово-промислової палати.

У бухгалтерському обліку фактичне надходження внесків засновників відображається на рахунку 46 „Неоплачений капітал".По дебету рахунку 46 „Неоплачений капітал" відображається заборгованість засновників (уча­сників) товариства по внесках до статутного капіталу підприємства, а по кредиту — погашення заборгованості.

Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться по кожному засновни­ку (учаснику) і за видами розміщених неоплачених акцій (для акціонерних то­вариств).

У балансі підприємства сума заборгованості засновників (учасників) по внесках до статутного капіталу наводиться в дужках і вираховується при ви­значенні підсумку власного капіталу.

5. Облік забезпечення майбутніх витрат і платежів.

Забезпечення майбутніх витрат і платежів є особливим видом зобов’язань, які не мають чітко визначеного строку та суми погашення на дату балансу.

Відповідно до П(С)БО 11 „Зобов'язання" забезпечення — це зобов'я­зання, з невизначеною сумою або часом погашення на дату балансу.

Оцінка забезпечень здійснюється на основі лише попередніх розрахунків. Період нарахування забезпечень як правило обмежується 12 місяцями – наприкінці року невикористані забезпечення коригуються шляхом донарахування.

Залишок забезпечення переглядають на кожну дату балансу і у разі необхід­ності коригують у бік збільшення або зменшення. Якщо відсутня ймовірність по­гашення майбутніх зобов'язань, сума нарахованого забезпечення підлягає стор­нуванню.

Для узагальненняінформації про рух коштів, які за рішенням підприємства резервують для забезпечення майбутніх витрат і платежів призначено рахунок 47 „Забезпечення майбутніх витрат і пла­тежів".

За кредитом рахунку відображають нарахування забезпечення, за дебетом — їх використання.

Аналітичний облік забезпечення наступних витрат та платежів ведуть за їх видами, напрямками формування й використання.

6. Облік цільового фінансування та цільових надходжень.

До зобов’язань відносяться також суми, які отримані підприємством для виконання певних цільових програм – цільове фінансування.

Кошти цільового фінансування та цільових надходжень можуть над­ходити яксубсидії, асигнування з бюджету та цільових фондів, гуманітар­на допомога, внески фізичних та юридичних осіб. Використання цих кош­тів має бути спрямоване тільки на здійснення заходів цільового призначення.

Для обліку асигнувань з бюджету на проведення протиепідемічних і карантинних заходів, підготовку кадрів, будівництво соціально-побу­тових об'єктів, їх експлуатацію тощо використовують рахунок 48 „Цільове фінансування і цільові надходження".

На цьому рахунку також обліковують цільові надходження, зокрема вне­ски батьків на покриття витрат з утримання дітей у дитячих дошкільних закла­дах або відрахування з капіталів соціального розвитку на оплату путівок для дітей у таборах.

По кредиту рахунку 48 відображають кошти цільового призначення, отримані як джерело фінансування певних заходів, по дебету — використані суми за певними напрямками, визнання їх доходом, а також повернення невикористаних сум.

Отримане цільове фінансування визнається доходом протягом тих періодів, у яких були здійснені витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансу­вання. Тобто якщо підприємству надходять цільові кошти, це не означає, що ці кошти відразу ж будуть включені до доходу. Застосовуючи такий принцип бухга­лтерського обліку, як відповідність доходів і витрат, вилучені кошти будуть ви­знані доходом у тому періоді, в якому будуть здійснені витрати, пов'язані з цим цільовим фінансуванням.

Якщо цільове фінансування отримано для капітальних вкладень, таке фінансування відображається у складі доходів майбутніх періодів, дебетується рахунок 69 та кредитується рахунок 48 з наступним поступовим включенням до складу доходів звітних періодів у міру амортизації об'єкта капітальних вкладень.

7. Поняття та види зобов'язань.

Зобов'язання – це заборгованість п-ва, подій і погашення якої в майбутньому як очікується призведе до зменшення ресурсів п-ва, що втілюють в собі економічні вигоди.

Методологічні засади формування БО інформації про зобов’язання та її розкриття у фін звітності визначаються у П(С)БО № 11 «Зобов'язання».

Зобов'язання визначається і відображається в БО за умови якщо:

10його оцінка може бути достовірно визначена;

2) існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому в наслідок його погашення.

Виходячи з цього в БО визнаються лише майнові господарські зобов’язання . Якщо на дату балансу раніше визнане зобов. не підлягає погашенню його сума включається до складу доходу звітного періоду.

У БО зобов. Поділяють на :

1)довгострокові

2)поточні

3)забезпечення

4) непередбачені

У БО зобов. Поділяють на :

1)довгострокові

2)поточні

3)забезпечення

4) непередбачені

5) доходи майбутніх періодів

Довгострокові зобов – це всі зобов, які не є поточними, тобто зобов, що не будуть погашені протягом операційного циклу п-ва, або протягом 12 міс. починаючи з дати балансу.

Поточні зобов –це зобов, які будуть погашені протягом операційного циклу п-ва, або повинні бути погашені протягом 12 міс. починаючи з дати балансу.

Забезпечення –це зобов з невизначеними сумою або часом погашення на бату балансу.

Непередбачене зобов –це:

1)зобов, що може виникнути в наслідок минулих подій та існування якого буде підтверджене лише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій над якими п-во не має повного контролю;

2) теперішнє зобов, яке виникає в наслідок минулих подій але не визначається оскільки малоймовірно що для врегулювання зобов потрібно буде використати ресурси які втілюють у собі економічні вигоди або оскільки суму зобов неможна достовірно визначити.

Доходи майбутніх періодів -це доходи, отримані протягом поточного або попередніх періодів, які належать до наступних періодів.

8. Поняття та облік довгострокових зобов'язань.

Довгострокові зобов’язання – зобов’язання, які повинні бути погашені протягом більше як 12 місяців, або протягом періоду більшого, ніж один операційний цикл підприємства з дати балансу, якщо такий цикл становить більш як 12 місяців.

До довгострокових зобов’язань належать:

- довгострокові кредити банків;

- інші довгострокові фінансові зобов’язання;

- відстрочені податкові зобов’язання;

- інші довгострокові зобов’язання.

Виникнення довгострокових зобов’язань, як правило, визначається угодою, яка затверджує графік погашення зобов’язання позичальником та порядок сплати ним відсотків, якщо це передбачено умовами відповідної угоди. Саме ці умови та сума активів, яку отримує підприємство в обмін на зобов’язання, визначають показники, що пов’язані з існуванням та погашенням довгострокової заборгованості.

Усі довгострокові зобов’язання відображаються за теперішньою вартістю (тобто дисконтованою).

Облік довгострокових зобов’язань ведеться на рахунках 5-го класу, а саме :

50 «Довгострокові позики»

51 « Довгострокові векселі видані»

52 « Довгострокові зобов’язання за облігації»

53 «Довгострокові зобов’язання з оренди»

54 « Відстрочені податкові зобовязання »

55 « Інші довгострокові зобовязання»

Рахунки даного класу є пасивними, по кт – ріст заборгованості а за дт – її погашення. Аналітичний облік ведеться за кожною заборгованістю окремо.

9. Поняття та облік поточних зобов'язань.

Поточні зобов’язання– зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашенні протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. До поточних зобов’язань відносяться:

· короткострокові кредити банків;

· поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями;

· короткострокові векселі видані;

· кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги;

· поточна заборгованість за розрахунками.

Облік довгострокових зобов’язань ведеться на рахунках 6-го класу.

Рахунки даного класу є пасивними, по кт – ріст заборгованості, а за дт – її погашення. Аналітичний облік ведеться за кожною заборгованістю окремо.

10. Облік та документальне оформлення розрахунків з постачальниками і підрядниками.

В процесі здійснення своєї господарської діяльності будь-яке п-во взаємодіє з ін. суб’єктами господарювання. Одним із таких суб’єктів є постачальник та підрядник.

Постачальники –це юридичні або фіз. особи, які здійснюють постачання ТМЦ, надають послуги, виконують роботи.

Підрядники –це спеціальні п-ва або фіз. особи-підприємці, які виконують будівельно-монтажні роботи при спорудженні об’єктів на підставі договору підряду на капітальне будівництво.

Придбання ТМЦ може здійснюватись на умовах попередньої або наступної оплати

Коли отримання товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) здійснюється дові­реною особою, на складі постачальника представник підприємства-покупця зобо­в'язаний пред'явити довіреність та документ, що засвідчує його особу.

Відпускаючи цінності із складу, постачальник виписує накладну-вимогу на відпуск матеріалів (ф. М-11), у якій зазначається номер довіреності та дата її видачі, а також найменування товару, його кількість. Якщо товар доставляється автотранспортом, то замість форми М-11 оформляється товаро-транспортна на­кладна. Якщо постачальник є платником ПДВ, він виписує покупцю ще й подат­кову накладну. Після відпуску матеріалів довіреність та другий примірник на­кладної здається в бухгалтерію постачальника. Доставлені довіреною особою на склад матеріали оприбутковуються комірником прибутковим ордером (ф.М-4), а також реєструються в Журналі обліку вантажів (ф. М-1).

Облік розрахунків з постачальниками і підрядниками ведеться на рахунку 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”. Цей рахунок пасивний, балансовий, розрахунковий, призначений для обліку поточних зобов’язань.

По кредиту відображається заборгованість за одержані від постачальника товарно-матеріальні цінності, по дебету – її списання чи погашення.

Рахунок 63 має такі субрахунки:

631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками”;

632 „Розрахунки з іноземними постачальниками”;

633 „Розрахунки з учасниками ПФГ”.

Синтетичний облік розрахунків з постачальниками та підрядниками ведеться в журналі №3. Аналітичний облік – окремо за кожним постачальником.

11. Облік векселів виданих.

Векселі видані — це векселі, що забезпечують заборгованість перед постачальниками, підрядниками та іншими кредиторами.

Облік розрахунків з постачальниками, підрядчиками та іншими кредиторами за матеріальні цінності, виконані роботи, отримані послуги та за іншими операціями, заборгованість за якими забезпечена виданими векселями, які поділяються на довгострокові(від 12 місяців ) і короткострокових (до 1-го року) відображається на рахунку 51 «Довгострокові векселі видані» і рахунку 62 «Короткострокові векселі видані» відповідно.

Рахунок 51 має такі субрахунки:

511 «Довгострокові векселі, видані в національній валюті»;

512 «Довгострокові векселі, видані в іноземній валюті».

Рахунок 62 має такі субрахунки:

621 «Короткострокові векселі, видані в національній валюті»;

622 «Короткострокові векселі, видані в іноземній валюті».

За кредитом рахунка 51 так як і рахунка 61- відображається видача векселя в забезпечення за одержані матеріальні цінності, надані послуги, виконані роботи та за іншими операціями, за дебетом - погашення заборгованості, забезпеченої виданим векселем.

Кредитове сальдо за цим рахунком свідчить про суму виданих, але ще не оплачених підприємством векселів.

Аналітичний облік виданих векселів організується за кожним векселем зокрема.

12. Облік довгострокових кредитів банку.

Здійснення податкової діяльності суб’єкта господарювання залежно від окреслених цілей може потребувати залучення позикових коштів у вигляді кредитів.

Банківський кредит –це будь-яке зобов банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов боржника щодо повернення заборгованої суми, а також зобов на сплату % та ін. зборів з такої суми.

Залежно від строку отримання грошових коштів банківський кредит поділяється на:

1)довгострокові кредити;

2) короткострокові кредити.

Довгострокове зобов – це зобов, на яке нараховується % і яке підлягає погашенню протягом 12 міс. з дати балансу, якщо первісний термін погашення перевищував 12 міс., і до затвердження фін звітності існує договір про переоформлення даного зобов у довгострокове.

Розмір заборг п-ва за отриманими позиками на кінець періоду буде залежати від графіка погашення обумовленого договором. Майчастіше позики погашаються постійними періодичними платежами, які включають і % і суму погашення основного боргу.

Для обліку розрахунків за довгострок позиками банків та ін. залученими позиковими коштами ін. осіб, які не є поточними зобов у плані рах передбачено пасивний рах 50.

За Кт рах 50 відображають суми одержаних довгострокових позик, а також переведення до їх складу короткострокових позик. За Дт рах 50 відображають погашення заборгованості за довгостроковими позиками та переведення такої заборгованості до складу поточної заборгованості.

Аналітичний облік ведеться за позикодавцями в розрізі кожного кредиту окремо та строками погашення кредиту.

13. Облік короткострокових кредитів.

Здійснення податкової діяльності суб’єкта господарювання залежно від окреслених цілей може потребувати залучення позикових коштів у вигляді кредитів.

Банківський кредит –це будь-яке зобов банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов боржника щодо повернення заборгованої суми, а також зобов на сплату % та ін. зборів з такої суми.

Залежно від строку отримання грошових коштів банківський кредит поділяється на:

1)довгострокові кредити;

2) короткострокові кредити.

Короткострокове зобов – це зобов, на яке нараховується % і яке підлягає погашенню протягом 12 міс. з дати балансу, якщо первісний термін погашення не перевищував 12 міс., і до затвердження фін звітності існує договір про переоформлення даного зобов у довгострокове.

Розмір заборг п-ва за отриманими позиками на кінець періоду буде залежати від графіка погашення обумовленого договором. Майчастіше позики погашаються постійними періодичними платежами, які включають і % і суму погашення основного боргу.

Для обліку розрахунків за довгострок позиками банків та ін. залученими позиковими коштами ін. осіб, які не є поточними зобов у плані рах передбачено пасивний рах 60.

За Кт рах 60 відображають суми одержаних короткострокових позик, а також переведення до їх складу довгострокових позик. За Дт рах 60 відображають погашення заборгованості за короткостроковими позиками та переведення такої заборгованості до складу довгострокової заборгованості.

Аналітичний облік ведеться за позикодавцями в розрізі кожного кредиту окремо та строками погашення кредиту.

14. Облік доходів і витрат майбутніх періодів.

Витрати майбутніх періодів - витрати, що здійснені у даному звітному періоді, але відносяться до наступних звітних періодів.

До витрат майбутніх періодів відносяться:

- витрати, пов’язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості;

- сплачені авансом орендні платежі (оперативна оренда);

- оплата страхового поліса;

- передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання;

- витрати на оплату патентів тощо.

Облік витрат майбутніх періодів ведеться на рахунку 39 „Витрати майбутніх періодів”. Цей рахунок – активний, балансовий, призначений для обліку господарських засобів.

За дебетом рахунка 39 „Витрати майбутніх періодів” відображається накопичення витрат майбутніх періодів, за кредитом – їх списання (розподіл) та включення до складу витрат звітного періоду.

Обліковим реєстром з обліку витрат майбутніх періодів є журнал 5 або 5А (р.ІІІ).

Доходи майбутніх періодів – надходження грошових коштів та інших активів, що одержані у звітному періоді, але відносяться до майбутніх періодів.

До доходів майбутніх періодів відносяться:

- доходи у вигляді одержаних авансових платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі);

- передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання;

- виручка за вантажні перевезення (аванси);

- виручка від продажу квитків транспортних та театрально-видовищних підприємств;

- абонентна плата за користування засобами зв’язку тощо.

Облік доходів майбутніх періодів ведеться на рахунку 69 „Доходи майбутніх періодів”. Цей рахунок – пасивний, балансовий, призначений для обліку джерел утворення господарських засобів.

За кредитом рахунка 69 „Доходи майбутніх періодів” відображається сума одержаних доходів майбутніх періодів, за дебетом – їх списання на відповідні рахунки обліку доходів та включення до складу доходів звітного періоду.

Підставою для відображення операцій на цьому рахунку є такі первинні документи, як виписка банку, довідка бухгалтерії.

Аналітичний облік доходів ведеться за їх видами, датами їх утворення і визнання доходами звітного періоду.

Доходи майбутніх періодів визнаються доходами звітного періоду одночасно із витратами, які здійснені для отримання цих доходів.

15. Поняття, види та форми заробітної плати.

заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Фонд оплати праці складається з таких нарахувань:

• Основна заробітна плата— це винагорода за виконану роботу відповідно до прийнятих норм праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окла­дів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.

• Додаткова заробітна плата — це винагорода за роботу понад встановлені норми, за трудові успіхи, винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним зако­нодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

• Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, непередбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад встановлені вказаними актами норми.

Оплата праці здійснюється згідно з формами і системами оплати праці, які враховують фактичні результати праці.

На підприємствах використовують дві форми оплати праці:

1) погодинну – оплата праці, яка залежить від кількості відпрацьованих годин і тарифної ставки (окладу) за одну годину;

2) відрядну – оплата праці, яка залежить від кількості виготовленої продукції чи виконаних робіт.

Як відрядна, так і погодинна форми оплати праці мають декілька різновидів, які називають системами оплати праці.

Система оплати праці – це сукупність правил, які визначають співвідношення між мірою праці й мірою винагороди працівників.

Використовують такі системи оплати праці:

Проста погодинна – розмір заробітної плати залежить від кількості відпрацьованого часу і кваліфікації працівника.

Погодинно-преміальна – крім оплати за тарифом, передбачається виплата премії за досягнення високих кількісних і якісних показників. Застосовується з метою підви­щення матеріальної зацікавленості працівників у результатах їхньої праці

Пряма відрядна – це система, при застосуванні якої заробіток нараховується тільки за виконану роботу (виготовлену продукцію).

Відрядно-преміальна – це система, при якій крім заробітку за відрядними розцінками передбачено премії за перевиконання кіль­кісних і якісних показників.

Відрядно-прогресивна – при цій системі, робота виконана в межах встановлених норм, оплачується за звичайними відрядними розцінками, а частина роботи, виконана понад норм, - за прогресивно-зростаючими розцінками і в залежності від проценту виконання норм.

Акордна– при цій системі, норма і розцінка для виконавця або групи виконавців встановлюється не за кожною окремою операцією, а на весь комплекс робіт.

Відрядна бригадна – це оплата, яку визначають шляхом множення розцінки за одиницю роботи на фактично виконаний обсяг робіт бригадою.

16. Порядок нарахування заробітної плати та здійснення відрахування з неї.

Процес нарахування і виплати заробітної плати тісно пов’язаний з необхідністю:

1)нарахування відповідних сум, які підприємство розраховує, виходячи із суми витрат на оплату праці, та самостійно перераховує у соціальні фонди (так звані нарахування на заробітну плату);

2)відрахування відповідних сум, які утримуються підприємством із заробітної плати кожного працівника в бюджет та соціальні фонди (так звані утримання із заробітної плати).

а) при погодинній оплаті праці:

нарахована _оклад_

заробітна = к-ть роб. * к-ть факт. відпрацьованих днів

плата днів у міс.

б) при відрядній оплаті праці:

нарахована кількість виготовленої розцінка за

заробітна = продукції (виконаних * одиницю продукції

плата робіт) (роботи)

Узагальнення інформації про розрахунки з персоналом по оплаті праці (за видами заробітної плати, преміями, допомогами тощо), а також про розрахунки з неотриманої персоналом у встановлені строки заробітної плати (розрахунки з депонентами) відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків здійснюється на рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам».

Рахунок 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» має такі субрахунки:

661 «Розрахунки за заробітною платою»;

662 «Розрахунки з депонентами»;