Підготовка велосипедистів-професіоналів здійснюється з акцентом на переважний розвиток їхніх індивідуально виражених здібностей

Професійну кар'єру більшість велогонщиків розпочинають у 20-22-річному віці. Найвищих досягнень вони добиваються через 7-8 років виступів у професійному велоспорті. Однак перспективне планування підготовки професійних велогонщиків, як правило, не застосовується. Організаційне і методичне спрямування підготовки велосипедиста-професіонала зумовлює контракт.

Бокс. Підготовка професійних боксерів здійснюється у сучасних добре обладнаних спортивних комплексах. В одному з найстаріших і найкращих тренувальних центрів США "Гліссокс", де підготовлено біля 100 чемпіонів світу серед професіоналів у різних вагових категоріях, розташовано декілька стаціонарних рингів, велика кількість боксерських мішків, платформ для пневматичних груш, м'ячів на розтяжках, насипних груш, настінних подушок. В комплексі є зали атлетичної гімнастики, силової підготовки, басейн. Не менш якісно обладнаний і тренувальний центр ексчемпіона світу у суперважкій категорії Леннокса Льюіса („Льюіс-Центр”), що розташований у передмісті Лондона. В одному будинку розташовано готель, їдальню, пральню, два великих тренувальних зали, сучасні тренажери, велика відеотека з записами боїв найліпших боксерів. Для спарингових боїв запрошуються провідні боксери світу, у т.ч. призери Ігор Олімпіад та світу (Даценко, 2002).

Системно-структурний метод підготовки у професійному боксі практично не застосовується. Підготовка ведеться з урахуванням індивідуальних особливостей боксера, знань, вмінь і особистих переконань тренера. Провідний тренер готує 2-3-х боксерів. Йому допомагають тренери-асистенти, спортивний лікар, масажист, психолог, спаринг-партнери, дієтолог.

Сучасний професійний бокс характеризується агресивно-наступальною формою ведення двобою. Тому поряд з техніко-тактичною підготовкою великої уваги надається фізичній і психічній підготовці.

В методиці тренування професійних боксерів не практикуються групові заняття. Як правило, тренувальні заняття проводяться з конкретним боксером. Тому особистий тренер є ключовою фігурою в складному і багатогранному процесі формування професійного боксера, його індивідуальної манери ведення двобою.

В тренуванні професійних боксерів широко застосовується бій з тінню. Під спостереженням тренера боксер виконує цю вправу протягом 3-5-ти раундів по 5 хвилин як в реальному двобої. Тренер постійно коригує техніку атакуючих і захисних дій, раціональне розташування частин тіла при виконанні відповідних техніко-тактичних дій, синхронність роботи рук і ніг, економність рухів.

Бій на середній і ближній дистанціях займає основне місце в техніко-тактичному арсеналі професійних боксерів, особливо американських. Техніка прийомів ближнього бою професіоналів досить раціональна і за структурою рухів дає максимальний ефект при мінімальних витратах сил.

Найважливішим елементом системи підготовки професійних боксерів є спаринг-двобої, в яких моделюються реальні умови офіційних змагань. Зі спаринг-партнерами професіонали проводять двобої упродовж 12-16-ти раундів. Зміна спаринг-партнерів через 3-5 раундів дозволяє підтримувати високу щільність бою і вимагає від боксера граничної фізичної і психічної мобілізації. Це сприяє формуванню психічної стійкості до перенесення тренувальних навантажень і виступів у змаганнях. В спаринг-двобоях відпрацьовується модель бою з конкретним суперником. З цією метою вивчаються сильні і слабкі сторони суперника, особливості його фізичної і психічної підготовленості, манера ведення бою тощо і моделюються умови майбутнього двобою шляхом підбору схожих на суперника спаринг-партнерів.

Тренувальні програми боксерів-професіоналів великі за обсягом і різноманітні. Так, наприклад, відомі українські боксери Віталій та Володимир Кличко на початку своєї кар’єри у професійному боксі тренувалися по п'ять годин на день. В якості активного відпочинку займалися тенісом, віндсерфінгом, бігом на лижах і гірськолижним спортом. Неодноразовий чемпіон IBF в середній вазі американець Рей Джонс-молодший поєднував заняття боксом зі грою в баскетбол.

Як і в інших видах спорту, в системі підготовки боксерів важливе місце займають засоби відновлення, раціональне харчування та чітке дотримання спортивного режиму.

Певну роль у професійному спорті, яку не варто недооцінювати, відіграють ритуали і талісмани. На думку вчених, серед професійних спортсменів практично кожний бере на змагання талісман або дотримується перед початком гри чи виходом на старт певного ритуалу. Талісман або ритуал не екстравагантна примха спортсменів, а скоріше засіб психо-терапевтичного впливу. Символічні дії, ритуали і віра в свій талісман додають впевненості, допомагають зняти напруження в стресових ситуаціях. При цьому гравці європейських команд частіше застосовують індивідуальні ритуали, а африканські – переважно групові (Старостин, 1988; Кревуазьє, 2005).

В ігрових видах спорту у провідних "спортивних державах" і клубах функціонують системи підготовки спортсменів за типом піраміди: дитячо-юнацький спорт - початкова і найбільш масова ланка; юніорський (молодіжний) спорт - середня ланка; аматорські і напівпрофесійні команди - вища ланка. Увінчують піраміди гравці елітних професійних ліг. З дитячого віку системи підготовки орієнтовані на досягнення кінцевого результату - успішні виступи в елітних професійних лігах. В таких популярних професійних видах спорту як бокс і шосейні велогонки не налагоджені системи підготовки резерву. Команди (клуби) поповнюють свої ряди за рахунок найбільш обдарованих спортсменів-олімпійців. В системах підготовки спортсменів-професіоналів провідне місце відіграє змагальна діяльність. Командні тренування в ігрових видах спорту нетривалі, але проводяться з високою інтенсивністю. В них здебільшого відпрацьовуються до автоматизму певні техніко-тактичні схеми. Особливо це характерно для NBA і NHL. В індивідуальних тренуваннях акцент робиться на вдосконаленні найбільш сильних сторін майстерності конкретного гравця. Винятково важливого значення у професійному спорті надається формуванню психічної стійкості до стресових ситуацій і вихованню здатності до максимальної самовіддачі в тренуваннях і особливо у змаганнях. Команди елітних ліг мають у своїх штатах професійних психологів. Багато провідних спортсменів-професіоналів користуються послугами персональних психологів. Важливим елементом підготовки професіоналів є широке застосування ефективних позатренувальних засобів і серйозне ставлення до спортивного режиму: раціональний добовий режим; особиста гігієна; спеціалізоване харчування; оптимальні умови побуту, проведення тренувань та участі у змаганнях; профілактика і лікування травм; позатренувальні засоби підвищення працездатності і прискорення відновлення (масаж, гідропроцедури, лазня і теплові камери, фізіотерапевтичні засоби, адаптогени, психологічні засоби та ін.). Особливої уваги надається спеціалізованому харчуванню. Воно складається з урахуванням індивідуальних особливостей спортсменів, етапів підготовки, змісту і величини тренувальних та змагальних навантажень. У професійному спорті, як правило, не практикується розробка багаторічних перспективних планів підготовки. Організаційне і методичне спрямування плану підготовки у значній мірі визначає контракт спортсмена-професіонала. Найважливішими чинниками підготовки професіоналів є висока самодисципліна, персональна відповідальність за рівень фізичної, функціональної і технічної підготовленості.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть характерні особливості тренувального процесу в командах NBA.

2. Розкрийте спільні та відмінні риси систем підготовки хокеїстів у Канаді, Росії, Чехії та Швеції.

3. Проаналізуйте основи методики підготовки хокеїстів в командах NHL.

4. Розкрийте спільні та відмінні риси систем підготовки футболістів у Німеччині, Італії та Голандії.

5. Проаналізуйте основи методики підготовки професійних футболістів.

6. Проаналізуйте організаційну структуру системи підготовки тенісистів Чехії.

7. Назвіть основні напрямки вдосконалення системи підготовки висококваліфікованих тенісистів.

8. Назвіть особливості методики підготовки велосипедистів шосейників.

9. Проаналізуйте основи методики підготовки боксерів-професіоналів.

Література

1. Андреев С. Дорога в большой футбол // Спорт за рубежом. – 1989. – №22. – С. 12-13.

2. Вавилов Ю.Н., Лаптев А.П. Особенности подготовки профессиональних спортсменов // Теория и практика физической культуры. – 1990. – №7. –С. 34-36.

3. Голенко В.А., Скородумова А.П., Тарпищев Ш.А. Академия тенниса. М: „Дедалус”, 2002. – 240 с.

4. Даценко С. Человек которого хочет Дон Кинг // Команда-плюс. – 2002. – №9. – С.68-73.

5. Едличко А. Дети великого мага // Спорт за рубежом. – 1990. – N 17. – С.2-3, 15.

6. Ердаков С.В., Захаров А.А. Подготовка велосипедистов-шоссейников высокой квалификации в условиях элитного профессионального календаря соревнований //Теория и практика физической культуры. – 1997. – N 7. – С. 52-55.

7. Кондрашова Н. Большой спорт за рубежом // Тренер. – 1993. – N 1. – С.32-33.

8. Кревуазье Ж. Стресс и игровая деятельность // Футбол – Профи. – 2005. – август-сентябрь. – С.54-59.

9. Навоша Д. Тренировочный процесс в „Челси” // Футбол – Профи. – 2005. – август-сентябрь. – С.38-39.

10.Платонов В.Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее практические приложения. – К.: Олимпийская литература, 2004. – 808 с.

11.Платонов В.Н., Линец М.М. Подготовка спортсменов в профессиональном спорте // Профессиональный спорт / Под общ. ред. С.И. Гуськова, В.Н.Платонова. – К.: Олимпийская литература, 2000. – С. 326-348.

12.Проценко Б. Каждый сам за себя // Мой спорт. – 2004. – №10. – С.96-97.

13.Регак М. На высоком уровне: Как тренируются американские баскетболисты // Спорт за рубежом. – 1987. – N6. – С. 12-14.

14.Симонов И. Система детско-юношеского футбола в Германии // Футбол–Профи. – 2005. – август-сентябрь. – С.32-35.

15.Старостин И. У вас есть талисман? // Спорт за рубежом. – 1988. – N22. – С. 16.

16.Чемберлен У., Шоу Д. Уилт // Профи: Сб. – М.: Физкултура и спорт, 1990. – С.5-174.

17.Щукин И. Наследник престола // Команда–плюс. – 2004. – №11. – С.54-58.

18.Hohm Jindrich. Srovnani systemu pripravy v nekterych tenisove vyspelych statech // Trener. – 1988. – N8.– S. 382-385.