При віднесенні того чи іншого маршруту до певної категорії (ступеню) складності за основу беруться три показники: тривалість, протяжність та технічна складність.
11.Тривалість походу розуміється як мінімальний час у днях, необхідний для проходження маршруту підготовленою групою.
12.Протяжність походу розуміється як найменша допустима довжина залікового маршруту даної категорії складності.
13.Технічна складність маршруту визначається характером, кількістю та різноманітністю перешкод.
Характер перешкод визначається рівнем кваліфікації та технічної майстерності учасників, які необхідні для гарантованого безпечного подолання даної перешкоди. Маршрутам кожної категорії складності відповідає свій рівень трудності типових для них перешкод. Маршрути більш високих категорій складності містять більш складні у подоланні перешкоди, ніж маршрути попередньої категорії складності. При оцінці маршрутів у першу чергу ураховуються такі перешкоди, які дають туристам технічний досвід, необхідний для забезпечення безпеки у подальших походах.
14.При оцінці маршрутів гірських походів слід користуватися набором перевалів та вершин певних категорій трудності, що визначає категорію складності походу.
15.Водні походи за одним й тим самим маршрутом з використанням різних класів суден (байдарки і надувні судна) оцінюються у різних випадках по різному. У Переліку по кожному водному маршруту зазначено для якого класу суден проведено його класифікацію. Якщо в описі маршруту у Переліку зазначено не всі класи суден, то це означає, що для тих класів суден, які не згадані, маршрут мало зручний або його оцінка викликає сумніви.
Водні походи з одночасним використанням декількох класів суден класифікується: для керівника - за найвищою категорією складності для суден, що беруть участь у поході; для учасників – за тим класом суден, на якому здійснює похід даний учасник.
16.Категорії складності автомобільних та мотоциклетних походів визначаються в залежності від включення до їх маршрутів класифікованих ділянок, або ділянок, аналогічних їм за характером, кількістю перешкод, технічною складністю їх подолання. Нормативна протяжність походу складається з протяжності класифікованих ділянок, що увійшли до маршруту, та додаткової протяжності. До додаткової протяжності маршруту входять ділянки автомобільних доріг без перешкод або ділянки, складність яких характеризується більш низькою категорією ніж у класифікованої ділянки.
17.При оцінці спелеологічних походів ураховуються кількість та категорії трудності печер, що проходяться за один спелеопохід
18.У вітрильному туризмі класифікуються маршрути, які проходяться на розбірних вітрильних судах по водосховищах, озерах, великих річках, у прибережній зоні морів і океанів.
До проведення походу категорія його складності визначається в МКК попередньо, виходячи з таких факторів: вітро-хвильових умов водоймища (сили і напряму переважаючих вітрів, а також характеру передбачуваного хвилювання у період походу, ширини і глибини водоймища в районі маршруту); географічних і інших особливостей району (середніх багаторічних показників температури води і повітря в період походу, характеру берегів, припливів і відпливів, інших течій, наявності прісної води і ін.); туристського освоєння району, інтенсивності судноплавства, складності навігаційних умов, наявності населених пунктів.
19.Маршрути походів повинні бути безперервними. Розривом маршруту вважається перебування групи у населеному пункті більше двох діб, якщо воно не викликане необхідністю, а також використання на маршруті транспорту, що не відповідає даному виду туризму. Як виняток може допускатися короткотерміновий розрив маршруту з використанням транспорту в межах даного району.
22.Можливе створення комбінованих маршрутів, тобто тих, категорії складності яких встановлені з урахуванням складності окремих його частин. Наприклад, не тільки водної, а й пішохідної частини.
24.Звіт про похід за маршрутом з позначкою “Е” повинен:
• подаватися до МКК обов’язково у письмовому вигляді незалежно від категорії складності походу;
• фотографії у звіті повинні підтверджувати проходження маршруту усіма учасниками (з усіма засобами пересування) відповідно до плану походу, затвердженого у маршрутні книжці. Обов’язкова наявність фотографій місць ночівель, основних локальних і протяжних перешкод. На фотографіях повинні бути нанесені лінії руху групи (підйоми, спуски, шляхи подолання перешкод). Крім того, з фотографій повинно бути видно, які саме способи страховки використовувалися при подоланні перешкод. Звіт про похід у зимових умовах повинен мати фотографії, які свідчили б про наявність та глибину снігового покриву.
Характеристика і класифікація перешкод. Способи класифікації природних перешкод: якісні, кількісні, порівняння з еталоном. Обставини, що ускладнюють маршрут (сезонні явища, відсутність доріг або стежок, переправи через річки або ущелини, відсутність населених пунктів, першопроходження маршруту або його ділянок, ускладнення в орієнтуванні тощо).
Перешкоди: ліс, болото, скелі, печери, яри, водні перешкоди, перешкоди макро-і мікрорельєфу місцевості, + природні умови (кліматичні, метеорологічні, високогірні), осипи, снігові схили, морени, льодовики, трав'яні схили, рух по піску, гальці, траві, камінню і осипам без страховки, водні переправи, каньйони, купини (кочки), спуски, підйоми, буреломи, завали, слизькі ґрунти.
Пішохідні походи можуть здійснюватися у будь-якій місцевості: в горах, тайзі, тундрі, пустелі тощо. А гірські походи, окрім піших переходів (дещо коротших), вимагають подолання гірських перевалів. Гірські перевали бувають шести категорій складності - 1А, 1Б, 2А, 2Б, ЗА, З В. Мінімальна кількість перевалів, які необхідно пройти для здійснення гірського походу певної категорії складності вказана у табл. 3.2. Складність перевалу оцінюється за шкалою, поданою у додатку IV. (Перевали різних категорій див. у першій групі ілюстрацій кольорової вкладки).
Кількісна оцінка складності перешкод дається за сумарним часом, що витрачається на їхнє подолання.
Якісну оцінку складності перешкод визначають рівнем кваліфікації й технічної майстерності, що його вимагає проходження цієї перешкоди з належної гарантією безпеки. Маршрути вищої категорії складності містять складніші перешкоди й вимагають для їхнього подолання, як правило, колективних зусиль.
Крім природних перешкод, при визначенні категорії складності походів також враховують населеність, господарську і транспортну освоєність території, труднощі орієнтування, висоту над рівнем моря тощо.
Норматив тривалості походу визначається за мінімальним часом, необхідним для проходження маршруту нормально підготовленою групою.
Під показником довжини поход розуміють найменшу допустиму довжину маршруту даної категорії складності й виду туризму. Це показник в значній мірі залежить від значній швидкості руху по маршруту.
Таблиця 3.2.
Категорії складності гірських перевалів відповідно до категорій складності гірського походу
| Категорія складності гірського походу | Необхідна кількість пройдених перевалів | Обов'язкові перевали за категоріями складності | |||||
| 1А | 1Б | 2А | 2Б | 3А | 3Б | ||
| І | - | - | - | - | - | ||
| II | - | - | - | - | |||
| III | - | - | - | - | |||
| IV | - | - | - | ||||
| V | - | - | - | ||||
| VI | - | - | - |
З урахуванням показників протяжності та тривалості спортивного категорійного походу, віднесення його до відповідної категорії складності проводиться порівнянням розробленого маршруту з еталонними маршрутами, які наводяться у Переліку класифікованих туристських маршрутів (надалі Перелік). Перелік регулярно, раз у чотири роки, одночасно з ЄСКУ8 (за Олімпійським циклом) переглядається - до нього вноситься інформація про нові маршрути, райони тощо.
Перелік охоплює більше тисячі маршрутів усіх категорій складності. Крім того, він містить список районів для здійснення спортивних походів по території усіх пострадянських країн.
На проходження обраного та розробленого маршруту певної категорії складності група повинна отримати висновок маршрутно-кваліфікаційної комісії. Документи у МКК подаються заздалегідь. Це дасть можливість групі зробити певні корективи маршруту відповідно до зауважень МКК. У разі, коли кількісний та якісний склад групи відповідає вимогам проходження спортивного походу, а маршрут відповідає заявленій категорії складності, група одержує позитивний відгук на здійснення обраного маршруту.
Після завершення спортивного походу група повинна скласти письмовий звіт (вимоги до складання звіту див. додаток VII). Обсяг звіту визначається відповідно до "Рекомендацій щодо складання звіту про туристсько-краєзнавчу подорож з активним способом пересування". У разі позитивного рішення МКК про здійснений похід, керівник та учасники походу одержують довідки встановленого зразка про проходження спортивного маршруту
Розряди і звання.Розряди у спортивному туризмі. Кваліфікаційні звання у спортивному туризмі.
Існує шість категорій складності (I-VI) походів і три ступені складності (1-3). Кольором в таблиці відзначено складність походу. За участь чи керівництво у спортивних походах присуджується спортивний розряд чи звання. Щоб його отримати, попередньо похід реєструють у МКК (Маршрутно-кваліфікаційна комісія), а після проходження мандрівки складають звіт та подають до МКК у письмовій чи усній формі. Комісія оцінює мандрівку і дає висновок про залік походу та присуждує розряди чи звання відповідно до класифікації туристичних спортивних походів. Про те як правильно оформити документи та написати звіт про похід можна буде прочитати згодом у наступних статтях, не пропустіть.
У таблиці КМС – кандидат у майстри спорту, МС – майстер спорту, МСМК – майстер спорту міжнародного класу.
Таким чином якщо ви правильно організуєте, успішно пройдете похід, наприклад, І категорії складності, після чого напишете звіт і подасте до МКК, то вам присудять ІІІ дорослий розряд з пішохідного туризму. Варто зазначити, що на території України можливо проводти походи лише до ІІІ к.с. включно. Нам не вистачає складності місцевості і складності природних перешкод.
Порядок присвоєння спортивних розрядів та звань.
Розряди у регіональних змаганнях, розряди і звання у всеукраїнських змаганнях туристських спортивних походів присвоюються за умови участі у змаганнях не менше 6 команд у визначеному виді туризму.
Розряди у змаганнях зі спортивного туризму присвоюються у тому випадку, якщо на дистанціях мають заліковий результат не менше 6 команд (спортсменів), і при виконанні вимог до відповідного класу дистанції.
4.Вимоги до класу дистанцій у змаганнях зі спортивного туризму визначаються окремо у кожному з видів туризму у відповідному розділі “Правил змагань зі спортивного туризму”.
Спортивні звання і розряди присвоюються тільки з видів спортивного туризму (пішохідний, лижний, гірський, водний, велосипедний, автомототуризм, вітрильний, спелеологічний).
* Присвоєння спортивного звання Майстер спорту України здійснюється за умови, якщо норматив виконаний на змаганнях не нижче ІІІ рангу.
Вимоги Єдиної спортивної класифікації України щодо присвоєння спортивних розрядів і звань за участь, керівництво у спортивних туристських походах.
2.2.4. В залежності від технічної складності, довжини маршруту, тривалості, у змаганнях СП беруть участь походи І, ІІ, ІІІ, IV, V та VI категорії складності (далі – к.с.), а також некатегорійні.
До некатегорійних відносяться походи, що мають складність, довжину або тривалість меншу, ніж установлено для походів І к.с., у т.ч. ступеневі (1, 2, 3 ступеня складності) та походи вихідного дня.
2.2.5. Категорія (ступінь) складності СП визначається відповідно до основних нормативів туристських походів (таблиця 2.1) з урахуванням нормативних вимог до кількості та трудності перешкод у походах з різних видів спортивного туризму та інших обумовлених вимог згідно “Порядку класифікації маршрутів туристських спортивних походів”, затвердженого Президією Федерації спортивного туризму України.
Категорії складності СП з різних видів туризму повинні відповідати вимогам таблиць цього документу або розраховуються по “Методиці визначення категорії складності”, яка затверджена Президією Федерації спортивного туризму.
Таблиця 2.1.