Відродження олімпійського руху

План викладання

Спроби відродження Олімпійських ігор

П'єр де Кубертен і відродження Олімпійських ігор

Конгрес 1894 року та його роль в олімпійському русі

4. Утворення Міжнародного олімпійського комітету (МОК)

Спроби відродження ОІ

Засновником сучасного олімпійського руху справедливо вважають знаменитого французького просвітителя барона П'єра де Кубертена, багатолітня й цілеспрямована діяльність котрого не тільки дозволила відродити ОІ, але й перетворила олімпійський рух в суттєву сторону суспільного життя світової спільноти. Однак ідеї олімпізму і спроби відродження ОІ робились задовго до появи проекту Кубертена.

Існує думка, що поняття про ОІ було повернено у сферу суспільної свідомості видатним італійським державним діячем епохи Відродження Матео Палмері (1405-1475), коли з'явилася тенденція до використання ідей античного світу. У наступні роки особливу увагу до спорту Стародавньої Греції приділяли видатні державні діячі, педагоги, медики, драматурги, філософи.

Перша відома спроба організації змагань, подібних древнім ОІ , була зроблена англійцем Робертом Довером на початку ХУІІ століття. У дні св. Троїци він у своєму маєтку робив "Олімпійські ігри", які притягували досить багато глядачів. Програма цих ігор включала в себе боротьбу, фехтування, хокей на траві, змагання на палицях, у стрибках, метання металевого молоту або списа.

Першим серйозним дослідником олімпійського спорту Ст. Греції прийнято вважати англійця Джилберта Веста (1703-1756), котрий свою докторську дисертацію присвятив історії Олімпіад. Він достатньо всебічно розвивав ідеї олімпізму, закликав до відродження Олімпіад, був гарячим прибічником продовження спортивних змагань, які проводилися з 1604 р. і які отримали назву "олімпійські ігри", але на жаль, припинились.

Були спроби відродити ОІ і на північноамериканському континенті. Так, у 1779 р. американський конгресмен У. Драйтонзапропонував провести спортивне свято з феєрверком на честь Дня Незалежності, посилаючись на древніх греків і їхні ОІ. Помітний слід в історії спорту залишили "ОІ", які проводив доктор У.Бруксв середині ХІХ ст. в містечку Венлок. Переможець Ігор у п'ятиборстві отримував срібний кофійник, який спеціально для цієї цілі надсилав король Греції.

Ідея відродження ОІ неодноразово виникала у ХІХ ст. , коли в різних країнах (Швеція, Канада та ін.) робились спроби проведення під назвою "ОІ" різноманітних змагань, що нагадували б про древню культуру греків, відроджували б дух античних змагань.

Спроби відродити Олімпіади робилися й у Греції. У 1858 р. майор грецької армії Е.Цаппас,котрий мав велику енергію й фінансові можливості, запропонував королю Греції відновити проведення ОІ. Він на особисті кошти створив фонд олімпійців й побудував великий зал для змагань. Наказом короля був створений Оргкомітет і у 1859 році були проведені ігри в Афінах, названі "Панеллінською олімпіадою" і присвячені промисловій та сільськогосподарській виставці. Ігри включали біг на спринтерські та стайерські дистанції, стрибки, боротьбу, метання диску й списа, кінні скачки, лазіння по канату, командне перетягування канату. У змаганнях прийняли участь греки з Малої Азії, Єгипту, Кипру. Нагороджував переможців лавровими вінками й грошовими призами король Греції Оттон І.Такі ігри проводилися ще декілька разів - у 1870, 1875, 1888 і 1889 р.р.

Однак жодні з цих "ОІ" не перетворились у національні і тим більше у міжнародні змагання. Як писав Кубертен, це "були передчасні і невдалі спроби відновлення ОІ".

Ідея олімпізму підтримувалась й завдяки історичним та археологічним пошукам. У ХУІІІ ст. були зроблені перші спроби провести розкопки у місцях проведення спортивних змагань в Ст. Греції. Однак успіху вони не мали.

У 1829 р. французька експедиція успішно провела розкопки і знайшла залишки будівель й експонатів, що мали велику художньо-пізнавальну цінність.

Величезну роботу з розкопок у районі Олімпії провів археолог Ернст Курціус (1814-1896 р.р.), який був захоплений ідеями олімпізму. В різні роки він зробив важливі знахідки, що відносилися до ОІ Ст. Греції.

Велику роль у відродженні ОІ зіграли й створені у ХУІІІ-ХІХ ст. національні системи фізичного виховання, для яких олімпійська ідея була природною: німецька (І.Б.Безедов, К.Зальцман, Й.Гутс-Мутс, Г.Фіт, Ф.Анн, Л.Ян та інші), англійська (Д.Локк,Ч.Кінглі,Т.Арнольд, Г.Спенсер), французька (Ж.-Ж. Руссо, Д.Ф.Аморос, г,Демені та ін.), чеська (М.Тирш, І.Фугнер), руська (Є.А.Покровський, Є.М.Дєментьєв, П.Ф.Лесгафт).

Відродженню ОІ допомогло й поширення у другій половині ХІХ ст. різних видів спорту, проведення крупних міжнародних змагань. Так вже у 1846 році в Австралії був проведений перший чемпіонат світу з плавання на дистанції 440 ярдів. У 1858 р. – на 100 ярдів там же.

Крупні міжнародні змагання зі швидкісного бігу на ковзанах , починаючи з 50-х років минулого століття почали проводити у Голландії. Змагання почали проводити й з інших видів спорту.

З метою керівництва розвитком спорту інтенсивно почали створюватися національні й міжнародні спортивні об'єднання – союзи, федерації, ліги, асоціації. Наприклад, у 1858 р. була створена "Національна федерація бейсболу США", у 1863 р. – англійська футбольна ліга, у 1881 р. створена Міжнародна федерація гімнастики (ФІЖ), у 1892 р. – Міжнародна федерація веслувальних товариств і Міжнародна спілка ковзанярів.

Ідея відродження ОІ в кінці ХІХ ст. захопила майже всю спортивну спільноту, підтримувалась багатьма державними діячами. Але мало хто передбачав , що цю ідею втілить у життя французький просвітитель П'єр де Кубертен, бо Франція на той час не відносилася до країн з розвиненими видами спорту.