Розділ 5. соціальна стратифікація суспільства

Типи стратифікаційних систем. Подібність та відмінність типів стратифікаційних систем. Проблема формування середнього класу в Україні. Безробіття як особлива страта в структурі суспільства. Маргінальність. Соціально-територіальна структура суспільства. Соціальна мобільність.

Соціальна структура суспільства — ієрархічно упорядкована сукупність індивідів, соціальних груп, спільнот, організацій, інститутів, об’єднаних стійкими зв’язками і відносинами.

Соціальна група — відносно стійка, історично сформована сукупність людей, об’єднаних на основі загальних соціально значущих ознак.

Мала соціальна група — нечисленна за складом соціальна група, учасники якої об’єднані спільною діяльністю і перебувають у безпосередньому стійкому особистому спілкуванні, що є основою для виникнення як емоційних стосунків, так і особливих групових цінностей і норм поведінки.

Велика соціальна група — численна за складом група людей, об’єднаних для спільної діяльності, але взаємодія між якими формальна.

Теорію соціальної стратифікації було створено на початку ХХ ст. американськими соціологами Т. Парсонсом (1902 — 1979 рр.), Р.-К. Мерином (нар. в 1910 р.), К. Девісом та іншими вченими, які вважали, що вертикальна класифікація людей та їх груп спричинена розподілом функцій у суспільстві.

Соціальна стратифікація (лат. Stratum — шар) — поділ суспільства на вертикально розташовані соціальні верстви (страти), які мають різний престиж, власність, владу, освіту тощо.

Стани - система розшарування, в якій соціальне становище людини чи групи залежить від їхнього відношення до власності чи суб’єкта верховної влади
Рабство - система розшарування, яка основана на належності індивіда до етично-національної і територіальної спільності роду, (племені). Це крайня форма нерівності, при якій один індивід належить іншим як власність.
Касти - система розшарування, яка основана на належності людини до закритої соціально-професійної групи, яка включена в ієрархію суспільного поділу праці. Особливістю кастової системи стратифікації є тісний зв’язок з релігією (брахманізмом, індуїзмом).
Класи - система розшарування, в якій соціальне становище людини чи групи визначається відчуженням до власності на засоби виробництва, рівнем освіти та можливостями індивіда на ринку праці.
основні системи стратифікації

Соціальна мобільність — міжгрупова або просторова рухливість населення, його здатність (готовність) до соціальних переміщень.

Канали вертикальної соціальної мобільності (соціальні інститути та організації за допомогою яких людина змінює своє положення в суспільній ієрархії)
Система освіти
шлюб
бізнес
політика
армія
церква
наука
мистецтво

Маргіналізація(лат. Margo — край, межа) — втрата особистістю належності до певної соціальної групи, норм і цінностей відповідної субкультури без входження до іншої.

Теорія “стадій економічного зростання” (У. Ростоу)

Ера високого масового споживання Значний рост сфери послуг, виробництва товарів споживання з перетворенням їх в основний сектор економіки.
Стадії “зрілості” НТР, урбанізація. Індустріальне суспільство
Стадія зрушення Промислові революції і наступні за ними соціально-економічні і політичні перетворення. Перехід від домонополістичного капіталізму до домонополістичного.
Перехідне суспільство Зростання сільськогосподарського виробництва, поява нового виду діяльності – підприємництва, формування централізованої держави, зростання національної свідомості.
Традиційне суспільство Аграрні суспільства із досить примітивною технікою, переважанням в сфері економіки, сільського господарства, станово-класової структури і владою великих земельних власників.

Наши рекомендации