Соціальна структура і соціальна стратифікація суспільства

Розуміння суспільства як складноорганізованої сис­теми, структурні елементи якої, забезпечуючи свою життєдіяльність, перебувають у певних взаємозв'язках, є передумовою пізнання онтологічних (буттєвих) особ­ливостей індивідів, соціальних спільнот, соціальних інс­титутів, взаємовідносин його демографічної, економіч­ної, політичної, соціальної та інших підсистем.

Соціальна структура суспільства. Основні її види і елементи

Суспільство є складною соціальною системою, струк­турно організованою цілісністю, яку утворюють різні елементи, компоненти, підрозділи. У свою чергу, вони теж мають певний рівень організованості й упорядкова­ності власної структури. Це дає підстави стверджувати, що соціальна структура суспільства є комплексним, багатомірним утворенням.

Соціальна структура суспільства — ієрархічно упорядкована су­купність індивідів, соціальних груп, спільнот, організацій, інститу­тів, об'єднаних стійкими зв'язками і відносинами.

Іншими словами, це внутрішній устрій суспільства, який складається з відповідно розташованих, упорядко­ваних елементів, що взаємодіють між собою (рис. 2.1). Поняття «соціальна структура» охоплює системно-орга­нізаційний і стратифікаційний аспекти.

  Соціальна структура суспільства  
       
Індивіди як носії статусів Соціальні спільноти (групи) Соціальні інститути
       
  Зв'язки та відносини між ними  
           

Рис. 2.1. Соціальна структура суспільства

Згідно із системно-організаційним аспектом голов­ний зміст соціальної структури створюють соціальні ін­ститути, насамперед економіка, політика (держава), на­ука, освіта, сім'я, зберігаючи і підтримуючи існуючі в суспільстві відносини і зв'язки. Ці інститути норматив­но регулюють, контролюють і спрямовують поведінку людей у життєво важливих сферах, а також визнача­ють стійкі, регулярно відтворювані їх рольові позиції

(статуси) у різних типах соціальних організацій. Соці­альний статус є первинним елементом соціальної струк­тури суспільства, що розкриває місце особистості в ній. Він зумовлений професією, віком, освітою, матеріаль­ними статками тощо. Наприклад, утворюється мережа взаємозалежних позицій: у структурі сім'ї — чоловік, дружина, діти; у системі освіти — учитель, учень; в економіці — підприємець, робітник і т. д. Соціальні позиції (статуси) та зв'язки між ними визначають харак­тер соціальних відносин. На основі близькості соціаль­них статусів, що встановлюють потенційну можливість участі індивідів у відповідних видах діяльності, форму­ються складніші структурні елементи суспільства — соціальні групи (спільноти).

Соціальна група (спільнота) — відносно стійка, історично сфор­мована сукупність людей, об'єднаних на основі загальних соціаль­но значущих ознак. Поняття «соціальна група» є родовим щодо понять «клас», «соціальна верства», «колектив», «нація», «етнічна, територіальна, релігійна та інші спільноти», оскільки фіксує соціальні відмінності між окремими сукупностями людей у процесі поділу праці та їх ре­зультатів. Ці відмінності мають у своїй основі відно­шення до засобів виробництва, влади, специфіки пра­ці, фаху, освіти, рівня й структури доходів, статі, віку, національної належності, місця проживання, стилю життя тощо.

У кожному суспільстві існує певна кількість соці­альних груп, утворення яких зумовлено:

— спільною діяльністю (наприклад, професійні гру­пи, зайняті у сфері політичної, економічної та духовної діяльності);

— спільним просторово-часовим існуванням (се­редовищем, територією, комунікацією);

— груповими установками та орієнтаціями.

У соціальні групи люди об'єднуються на підставі спільних соціальних інтересів, які зумовлюють їх дії. Формуються вони з представників різних груп залежно від їх становища та ролі в суспільному житті. Оскільки інтереси, скажімо, у робітника і підприємця різняться між собою, то вони становлять різні соціальні групи. Однак соціальні інтереси груп, формуючись на основі індивідуальних інтересів їх учасників, не замикаються

у власних егоїстичних рамках. У процесі соціальної вза­ємодії індивідів виробляються інтереси груп як цілісно­сті, які є втіленням інтегрованих, спільних інтересів ін­дивідів, що належать до цих груп. Соціальний інтерес групи завжди спрямований на збереження або зміну її становища в суспільстві.

У соціальній структурі суспільства взаємодіють різ­ні за чисельністю соціальні групи. Традиційно їх поді­ляють на малі та великі.

Мала соціальна група — нечисленна за складом соціальна група, учасники якої об'єднані спільною діяльністю і перебувають у без­посередньому стійкому особистому спілкуванні, що є основою для виникнення як емоційних стосунків, так і особливих групових цін­ностей і норм поведінки.

Родовою ознакою малої групи є наявність безпосе­редньо тривалих особистих контактів (спілкування, взаємодія), властивих, наприклад, сім'ї, виробничій бригаді, шкільному класові, колективу космічної, арк­тичної станцій, спортивній команді, релігійній секті, групі друзів тощо. Мінімальний розмір малих груп — дві особи, максимальний — кілька десятків.

Велика соціальна група — чисельна стала спільнота об'єднаних для спільної діяльності людей, яка функціонує в масштабах усього суспільства на основі достатньо формалізованих відносин. До них можна віднести професійні, демографічні, національні спільноти, соціальні класи.

Соціальна структура суспільства завжди передбачає групування його елементів. Критерієм їх диференціації чи інтеграції є позиція цих елементів щодо певних сус­пільних ресурсів (влада, власність), виконувані у суспі­льстві функції (соціальна роль), соціальний статус (іє­рархічне місце в суспільстві), єдність культурних норм і цінностей (культурна ідентичність) та ін. Залежно від них розрізняють сімейно-побутову, релігійну, соціально-політичну, освітню та інші підструктури суспільства (рис. 2.2).

Наши рекомендации