В галузі охорони навколишнього середовища

I. Актуальність теми:

Згідно з чинним законодавством, охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини — невід'ємна умова сталого економічного та соціальногорозвитку України. З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи, навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів. Вивчення основ екологічного права дуже важливо для формування правової культури майбутніх медичних сестер.

II Навчальна мета самостійної роботи:

Студент повинен знати:

· поняття, предмет і джерела екологічного права;

· об’єкти екологічного права;

· правове забезпечення екологічної безпеки;

· екологічна експертиза

· юридична відповідальність в галузі екології.

Студент повиненвміти:

· самостійно розв’язувати правові ситуації ;

· характеризувати законодавство про охорону навколишнього природного середовища.

III Матеріалі самостійної роботи

III.1. Базові знання, необхідні для вивчення тими

(міждисциплінарна інтеграція)

Дисципліни	Знаті
Соціологія та медична соціологія     Клінічні дисципліни     Історія медицини	Соціологія здоров'я     Вплив навколишнього середовища на здоров'я людини   Історія розвитку медичного знання о взаємозв’язку людини з навколишнім середовищем

III.2. Зміст теми:

1. Предмет екологічного права складають екологічні правовідносини, які виникають в галузі викорис­тання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки існування людей, які базуються на різних формах права власності, права природокористування і права.

2. Екологічне право — галузь права, норми якої регу­люють відносини, що виникають з приводу викори­стання, відновлення, охорони об'єктів природного середовища, та забезпечують раціональне викорис­тання природних ресурсів та їх охорону.

3. Право власності на природні ресурси - це сукупність правових приписів, що регулюють володіння, користування і розпорядження природними ресурсами в інтересах як окремої особи, так і суспільства в цілому.

4. Охорона атмосферного повітря — система заходів, пов'язаних зі збереженням, поліпшенням та віднов­ленням стану атмосферного повітря, запобіганням та зниженням рівня його забруднення та впливу на нього хімічних сполук, фізичних та біологічних факторів.

5. Тваринний світ є одним із компонентів навколишнього при­родного середовища, національним багатством України, джере­лом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об'єктом наукових досліджень, а також важливою базою для одер­жання промислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей.

6. Законодавством України врегульований також порядок за­мету рослинного світу, до якого відносять рослини сільсько­господарського та іншого призначення, багаторічні і лісові насадження, дерева, чагарники, рослинність закритого ґрунту, продукція рослинного походження і т. ін.

Відносини у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу регулюються Конституцією України, іншими нормативними актами, зокрема Законом України "Про рослинний світ".

7. Земельні відносини — це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, управління земельним фондом та охорони земель.

Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

8. Екологічна експертиза в Україні - вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

9.Державний санітарно-епідеміологічний нагляд - це діяльність органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби по контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей та по застосуванню заходів правового характеру щодо порушників.

10. Особи, винні у вчиненні екологічних правопорушень, несуть дисциплінарну, адміністративну або кримінальну чи цивільно-правову відповідальність.

Дисциплінарна відповідальність застосовується у ви­падках порушення екологічних вимог у результаті недодер­жання трудової чи виробничої дисципліни.

Адміністративні стягнення накладаються на винних, якщо порушення екологічного законодавства характеризу­ються відносно невисоким ступенем небезпеки і не пов'язані з притягненням до кримінальної відповідальності. За здійснен­ня екологічних правопорушень, що є злочинами, передбачено кримінальну відповідальність.