Повноваження органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища

ПОНЯТТЯ УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рів­новаги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу, збереження ге­нофонду Українського народу є обов'язком держави (ст.16 Консти­туції України).

Відповідно до ст.16 Закону України «Про охорону навколиш­нього природного середовища» (надалі по тексту - Закон) управ­ління охороною навколишнього природного середовища полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, еко­логічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, ін­формування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності.

Державне управління в галузі охорони навколишнього природ­ного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, місцеві ради та виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, державні органи по охороні навко­лишнього природного середовища і використанню природних ресур­сів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Державними органами управління в галузі охорони навколиш­нього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формуван­ня державної політики у сфері охорони навколишнього природно­го середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує Державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласна, Київська міська державна адміністрація та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначе­них функцій.

Громадські організації можуть брати участь в управлінні галуззю охорони навколишнього природного середовища, якщо така діяль­ність передбачена їх статутами, зареєстрованими відповідно до за­конодавства України.

Метою управління в галузі охорони навколишнього природно­го середовища є реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного се­редовища, раціонального використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і громадських органів у галузі охорони навколишнього природного середовища.

ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Кабінет Міністрів України у галузі охорони навколишнього природного середовища (ст. 17 Закону):

• здійснює реалізацію визначеної Верховною Радою України екологічної політики;

• забезпечує розробку державних цільових, міждержавних еко­логічних програм;

• координує діяльність центральних органів виконавчої влади, інших установ та організацій України у питаннях охорони навко­лишнього природного середовища;

• встановлює порядок утворення і використання Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, у складі Державного бюджету України, та затверджує перелік природоохо­ронних заходів;

• встановлює порядок розробки та затвердження екологічних нормативів, лімітів використання природних ресурсів, скидів за­бруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розмі­щення відходів;

• приймає рішення про організацію територій та об'єктів при­родно-заповідного фонду загальнодержавного значення;

• організує екологічне виховання та екологічну освіту громадян;

• керує зовнішніми зв'язками України в галузі охорони навко­лишнього природного середовища.

Кабінет Міністрів України може здійснювати й інші повнова­ження відповідно до цього та інших законів України.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галу­зі охорони навколишнього природного середовища в межах своєї компетенції (ст. 19 Закону):

• здійснюють реалізацію рішень відповідних рад;

• координують діяльність підприємств, установ та організацій, розташованих на території відповідно села, селища, міста, незалеж­но від форм власності та підпорядкування;

• організують розробку місцевих екологічних програм;

• затверджують за поданням обласних, Київської міської державної адміністрації з питань охорони навколишнього природного се­редовища для підприємств, установ та організацій ліміти викорис­тання природних ресурсів, за винятком ресурсів загальнодержав­ного значення, ліміти скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, за винятком скидів, що призводять до забруд­нення природних ресурсів загальнодержавного значення або навко­лишнього природного середовища за межами відповідно села, сели­ща, міста, та ліміти на утворення і розміщення відходів;

• організують збір, переробку, утилізацію і захоронення відходів на своїй території;

• формують і використовують місцеві фонди охорони навко­лишнього природного середовища у складі місцевих бюджетів;

• погоджують поточні та перспективні плани роботи підпри­ємств, установ та організацій з питань охорони навколишнього при­родного середовища і використання природних ресурсів;

• забезпечують систематичне та оперативне інформування насе­лення, підприємств, установ, організацій та громадян про стан на­вколишнього природного середовища, захворюваності населення;

• організують екологічну освіту та екологічне виховання громадян;

• приймають рішення про організацію територій та об'єктів при­родно-заповідного фонду місцевого значення.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад можуть здій­снювати й інші повноваження відповідно до цього та інших законів України.

До компетенції центрального органу виконавчої влади, що реа­лізує державну політику у сфері охорони навколишнього природ­ного середовища, належать (ст. 20 Закону):

• забезпечення формування державної політики у сфері охоро­ни навколишнього природного середовища і використання природ­них ресурсів;

• організація моніторингу навколишнього природного середо­вища, створення і забезпечення роботи мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи за­безпечення доступу до екологічної інформації, положення про яку затверджується Кабінетом Міністрів України;

• затвердження нормативів, правил, участь у розробці стандар­тів щодо регулювання використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища від забруднення та інших шкідливих впливів;

• одержання безоплатно від центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій інформації, необхідної для виконання покладених на нього завдань;

• керівництво заповідною справою, ведення Червоної книги України;

• координація роботи інших спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природно­го середовища та використання природних ресурсів;

• здійснення міжнародного співробітництва з питань охорони навколишнього природного середовища, вивчення, узагальнення і поширення міжнародного досвіду в цій галузі, організація виконан­ня зобов'язань України відповідно до міжнародних угод з питань охорони навколишнього природного середовища;

• встановлення порядку надання інформації про стан навколиш­нього природного середовища;

• встановлення порядку організації та проведення публічних слухань або відкритих засідань з питань впливу запланованої діяль­ності на навколишнє природне середовище;

• здійснення процедури попередньої обґрунтованої згоди відпо­відно до вимог Картахенського протоколу про біобезпеку до Кон­венції про біологічне різноманіття щодо можливості транскордонно­го переміщення генетично модифікованих організмів, призначених для умисного введення в навколишнє природне середовище.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формуван­ня державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, виконує й інші функції, визначені законами України та покладені на нього актами Президента України.

До компетенції центрального органу виконавчої влади, що Реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, в галузі охорони навколишнього природ­ного середовища та використання природних ресурсів належить (ст. 20-1 Закону):

• реалізація державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів;

• здійснення державної екологічної експертизи стосовно об'єктів, рішення щодо затвердження (схвалення) яких приймаєть­ся Кабінетом Міністрів України;

• одержання безоплатно від центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій інформації, необхідної для виконання покладених на нього завдань;

• видача дозволів на захоронення (складування) небезпечних відходів, викиди шкідливих речовин у навколишнє природне серед­овище, на спеціальне використання природних ресурсів відповідно до законодавства України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну по­літику у сфері охорони навколишнього природного середовища, ви­конує також інші функції, визначені законами України та покладені на нього актами Президента України.

До компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного серед­овища, раціонального використання, відтворення і охорони при­родних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного се­редовища належить (ст. 20-2 Закону):

• організація і здійснення у межах компетенції державного на­гляду (контролю) за додержанням центральними органами вико­навчої влади та їх територіальними органами, місцевими органа­ми виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами — нерези­дентами вимог законодавства:

— про екологічну та радіаційну безпеку;

— про використання та охорону земель;

— про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів;

— про охорону атмосферного повітря;

— про охорону, захист, використання та відтворення лісів;

— про охорону, утримання і використання зелених насаджень;

— про використання, охорону і відтворення рослинного світу;

— про охорону, раціональне використання та відтворення тва­ринного світу;

— щодо дотримання правил створення, поповнення, зберігання, використання та державного обліку зоологічних, ботанічних колек­цій і торгівлі ними;

— під час ведення мисливського господарства та здійснення по­лювання;

— про збереження об'єктів рослинного та тваринного світу, зане­сених до Червоної та Зеленої книг України, формування, збережен­ня і використання екологічної мережі;

— про природно-заповідний фонд;

— про охорону, використання і відтворення риби та інших вод­них живих ресурсів;

— у сфері хімічних джерел струму в частині забезпечення еко­логічної безпеки виробництва хімічних джерел струму та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму, ведення обліку обсягів на­копичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію;

— щодо дотримання вимог реєстрації в суднових документах операцій із шкідливими речовинами та сумішами;

— про поводження з відходами;

— щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне вико­ристання природних ресурсів, дотримання їх умов;

— про біологічну та генетичну безпеку щодо біологічних об'єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі;

• здійснення екологічного та радіологічного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

У пунктах пропуску через державний кордон України екологіч­ний контроль окремих товарів, що ввозяться на митну територію України (у тому числі з метою транзиту), здійснюється митними ор­ганами у формі попереднього документального контролю. Перелік Цих товарів та порядок здійснення попереднього документального контролю затверджуються Кабінетом Міністрів України;

• обмеження чи зупинення (тимчасове) діяльності підпри­ємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми влас­ності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодав­ства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нор­мативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологіч­них факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин;

• складання протоколів про адміністративні правопорушення та розгляд справ про адміністративні правопорушення, накладення ад­міністративних стягнень у випадках, передбачених законом;

• пред’являти претензії про відшкодування збитків і втрат, запо­діяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

• здійснення інших повноважень, визначених законами України та покладених на нього Президентом України.

До компетенції обласної Київської місь­кої державної адміністрації у сфері охорони навколишнього при­родного середовища належить (ст. 20-4 Закону):

• забезпечення реалізації державної політики у сфері заповідної справи, формування, збереження та використання екологічної мере­жі, здійснення управління та регулювання у сфері охорони і вико­ристання територій та об'єктів природно-заповідного фонду Украї­ни на відповідній території;

• участь у проведенні моніторингу стану навколишнього при­родного середовища;

• участь у розробленні стандартів щодо регулювання викорис­тання природних ресурсів і охорони навколишнього природного се­редовища від забруднення та інших шкідливих впливів;

• проведення державної екологічної експертизи;

• затвердження за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколиш­нього природного середовища, для підприємств, установ і органі­зацій лімітів використання природних ресурсів (крім природних ресурсів загальнодержавного значення), скидів забруднюючих ре­човин у навколишнє природне середовище (крім скидів, що при­зводять до забруднення природних ресурсів загальнодержавного значення, навколишнього природного середовища за межами відпо­відної території) та лімітів на утворення і розміщення відходів;

• видача дозволів на захоронення (складування) відходів (крім небезпечних), викиди шкідливих речовин у навколишнє природне середовище, спеціальне використання природних ресурсів відповід­но до законодавства;

• вирішення інших питань у сфері охорони навколишнього при­родного середовища відповідно до закону.

Згідно ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, місь­ких рад належать:

• власні (самоврядні) повноваження:

— підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо вста­новлення ставки земельного податку, розмірів плати за користуван­ня природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у влас­ності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організація­ми незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування кому­нальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів;

— підготовка і подання на затвердження ради проектів місцевих програм охорони довкілля, участь у підготовці загальнодержавних і регіональних програм охорони довкілля;

— підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо при­йняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-запо- відного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів про оголошення природних та інших об'єктів, що мають еко­логічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками при­роди, історії або культури, які охороняються законом;

— справляння плати за землю;

• делеговані повноваження:

— здійснення контролю за дотриманням земельного та природо­охоронного законодавства, використанням і охороною земель, при­родних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтво­ренням лісів;

— реєстрація суб’єктів права власності на землю; реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі; видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею;

— координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

— погодження клопотань про надання дозволу на спеціальне ви­користання природних ресурсів загальнодержавного значення;

— вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом;

— вжиття необхідних заходів щодо ліквідації наслідків надзви­чайних ситуацій відповідно до закону, інформування про них на­селення, залучення в установленому законом порядку до цих робіт Підприємств, установ та організацій, а також населення;

— тощо.

Наши рекомендации