Соціологія розподілу в умовах перехідного періоду

Сучасне українське суспільство не може уникнути соціальних проблем розподі-

лу і наслідків, які з цим пов’язані. Реформи в наміченому вигляді практично неминуче

призведуть до сильного соціального розшарування суспільства. Водночас, при

сильному впливі психологічних стереотипів зрівняльного розподілу можна прогнозувати

велике суспільне протистояння, соціальні катаклізми.

Про стан вітчизняної сфери розподілу говорять тривожні факти. Децильний коеф

іцієнт (навіть за офіційними даними) коливається на оцінці 12-13 (у СРСР він

не перевищував 5, у Швеції – 6). Це наочно свідчить про колосальний розрив, який

поглиблюється, між тонким прошарком багатих і більшістю суспільства, що бідніє.

Фізіологічна деградація більшості населення країни знаходить концентроване вираження

в погіршенні стану здоров’я. Середня очікувана тривалість життя чоловіків

опустилася нижче віку виходу на пенсію (60 років), а в ряді областей – до 55-57 років.

Кожен третій юнак призовного віку не може бути призваний на військову службу за

станом здоров’я, до 15% призовників мають дефіцит маси тіла. За даними соціологі-

чного дослідження, шанс «опуститися на дно» серед різних верств населення дорівню

є: у самотніх людей похилого віку – 72%, інвалідів – 63 %, багатодітних сімей – 54%,

безробітних – 53 %, одиноких матерів – 49 %, біженців – 44% тощо. Особливо тривожить

зростаюче число дітей і підлітків, що не працюють і не вчаться: їх більше одного

мільйона. Одночасно знизилася відповідальність школи і місцевих органів влади за

відсівання з початкових класів, а матеріальне становище багатьох сімей не дозволяє

Юрій М.Ф. Соціологія

утримувати дітей і підлітків і тим більше забезпечувати їх підручниками і наочними

приладдями, які неминуче стають платними.

У країні безпрецедентними в історії темпами проведена чекова приватизація. У

власність приватних осіб передано 74 відсотка об’єктів малої приватизації. Акціоновано

9 тис. великих і середніх підприємств. Примарна можливість підвищити свій добробут

шляхом вигідного обміну своїх ваучерів на акції прибуткових підприємств у більшої

частини українців не реалізувалася. Зате проведена приватизація виправдала політичні

очікування реформаторів цілком легальним, законним шляхом здійснити перехід державно

ї власності в приватні руки і її нагромадження у відповідальних чи стратегічних

власників.

Водночас, відбувся стрімкий поділ суспільства на багатих і бідних, сформувалося

стійке негативне ставлення до «нових українців». Суспільна думка про те, що основний

спосіб розбагатіти пов’язаний з діяльністю, що суперечить закону і моралі, стало

стійким стереотипом масової свідомості.

У нас протягом кількох років не публікується необхідна статистика, відсутня загальноприйнята

методика розрахунку прожиткового мінімуму і його зв’язку з

мінімальною зарплатою і пенсією. За логікою, мінімальна зарплата, пенсія повинні

бути на рівні прожиткового мінімуму. За оцінками експертів, до 40 відсотків украї-

нського населення живуть за межею бідності. До «нових українців» відноситься приблизно

7-10 відсотків населення, вистачає тільки на харчування й одяг у 29 відсотків

населення, тільки на харчування – у 45 відсотків населення і 20 відсотків узагалі

не можуть себе прогодувати.

В результаті проведення економічних реформ йде стрімка соціальна поляризація,

практично зник середній клас, гроші концентруються на одному полюсі, бідність – на

іншому. Для характеристики ступеня соціального розшарування соціологи й економ-

істи використовують такий показник, як співвідношення рівня доходів 10 відсотків

людей з максимальними доходами і 10 відсотків людей з мінімальними доходами. Ці

дані виглядають таким чином: у 1994 р. – 1:5, у 1998 р. – 1:16, у 2002 р. – 1:27. Чисельн

ість населення з грошовими доходами нижче за величину прожиткового мінімуму

складає 23,8 % від загальної чисельності населення.

Таким чином, у результаті реформування відносин розподілу в суспільстві відбувся,

по суті, розкол на дві частини. Одна, менша за чисельністю, виступає за повну

капіталізацію країни, а друга, велика, за створення соціально орієнтованої економі-

ки зі змішаними формами власності, регульованою державою, сильною системою

соціального захисту населення.

Основа економічної поведінки людей в умовах ринкових перетворень полягає в

тому, що люди більш заповзятливі, ініціативні хочуть, щоб їх праця оплачувалася гідно,

можливо, згідно зі стандартами розвинутих країн. Але треба мати на увазі, що чим

складніше людині, соціальній чи етнічній групі утвердитися, розбагатіти, тим більша

ймовірність, що частина її представників буде використовувати для цього протиправн

і шляхи і методи. Ця теза діє на рівні соціологічного закону. Результати перех

ідного періоду завжди і скрізь ті самі: криміналізація бізнесу, ріст злочинності, соц

іальна дезинтеграція суспільства.

Розділ ІІІ. Основні соціологічні поняття