Оздоровчо-рекреаційні властивості
РЕКРЕАЦІЙНО-ОЗДОРОВЧА ДІЯЛЬНІСТЬ У МІСЬКИХ ПАРКАХ КУЛЬТУРИ І ВІДПОЧИНКУ
План
Вступ
1. Типи міських парків.
2. Видатні парки України.
3. Оздоровчо-рекреаційні властивості паркових ландшафтів.
4. Функції міських парків культури і відпочинку (ПКіВ) в організації фізкультурно-оздоровчої діяльності населення. Форми рекреаційно-оздоровчих занять.
Література:
1. Вилькин П.Р., Каневец Т.М. Организация работы по массовой физической культуре и спорту: Учеб. пособие для ин-тов физ. культуры. –М.: Физкультура и спорт, 1985. –176с.
2. Хрестоматія з географії України:пос. для вчителя /Упор. П.О.Масляк, П.Г. Тищенко. –К.: Генеза. –448с.
3. Чемякина Д.Н. Клуб на открытом воздухе. –М.:Советская Россия, 1988.
ВСТУП
Суттєвим фактором розвитку рекреації у наш час є бажання зменшити вплив на людину негативних наслідків НТП, обумовлених, в першу чергу, інтенсивною урбанізацією. Концентрація населення в індустріальних центрах і специфічні умови праці у великому автоматизованому виробництві, надлишок інформації призводять до скорочення фізичних і збільшення психоемоційних навантажень. Нервово-психічна втома не зникає так швидко, як фізична, навпаки, спостерігається її накопичення. Тому, важливе значення має не стільки тривалість відпочинку, скільки його зміст, активний характер рекреаційних занять. На думку фахівців, відпочинок повинен проходити в умовах, відмінних від тих, в яких людина працює чи навчається. Таким простором може бути природнє середовище, яке здатне забезпечити позитивний емоційний фон.
Епоха НТП ,у зв’язку з потребами людини, створила нову галузь знань і технології – ландшафтну архітектуру, яка розглядає ландшафти (краєвиди) з т. зору потреб людини і перетворює їх на її користь. Всесвітньо відомий архітектор Ле Корбюзьє писав: “Природа повинна ввійти в серце наших нелюдяних міст, дерева необхідні для наших легень, вони дадуть нам душевний спокій”.
У зв’язку з цим, у проект кожного сучасного міста, яке будується, закладається система зелених територій: різноманітні парки, сади, вуличні висадки дерев і кущів, зелені подвір’я, захисні зелені смуги, лісопарки.
Парк– це ділянка землі для прогулянок, відпочинку, ігор, на якій є природня або спеціально висаджена рослинність.
В “Українській радянській енциклопедії зазначено: ”Парк (від лат. слова parricus- відгороджене місце) – це територія з природніми або штучними зеленими насадженнями, алеями, водоймищами, архітектурними будівлями, скульптурними прикрасами тощо, призначена для відпочинку людей”.
Таким чином, парк – це цілий “комплекс”, що складається з рослинності, рельєфу місцевості, водоймищ і штучних споруджень, павільйонів, фонтанів, скульптур, доріжок, спортивних майданчиків, атракціонів.
ТИПИ МІСЬКИХ ПАРКІВ
Історія парків налічує тисячі років. Перші відомості про парки знаходять в Древньому Єгипті. Залежно від розміщення алей і зелених насаджень, характеру оформлення рослинністю і спорудами парки набувають різного стилю.
В Стародавньому Єгипті парки мали геометрично правильне планування (сад полководця у Фівах, 15 ст. до н.е.).
В Стародавній Греції були громадські сади з місцями для змагань і прогулянок (6-4 ст. до н.е.).
За часів середньовіччя своєрідні сади сформувалися в Китаї та Японії, які відтворювали природні краєвиди, нерідко в мінімальних розмірах.
З 16 ст. в Європі поширився регулярний парк, де переважали осьові композиції з яскраво вираженим центром, чітким симетричним плануванням.
З 18 ст. розвивались краєвидні парки, в основу пропозицій покладалися прийоми вільного, мальовниого групування дерев і кущів.
Таким чином, у 16-18 ст. в Європі сформувались такі типи парків:
· терасний (італ.) – парк, розташований на терасах зі сходами, скульптурами;
· регулярний (франц.) – парк, що має чітке геометричне планування, підстрижені зелені насадження;
· ландшафтний або краєвидний (англ.) – парк, який характеризується вільним плануванням території і мальовничою композицією об’єктів.
З 19 ст. широкий розвиток отримали громадські парки, які поступово набувають рис своєрідних клубів просто неба. Їх призначенням було забезпечити масовий відпочинок і прогулянки, заняття спорт. іграми для дітей і дорослих, тихий, змістовний відпочинок серед природи.
У літературі з питань функціонування міських парків виділяють такі види громадських парків:
1. Парк культури і відпочинку – великий масив природних або штучних зелених насаджень на території населеного пункту, обладнаний для культурно-масового відпочинку населення. Виникли в СРСР являє собою культурно-освітню установу. ПКіВ поділяють на центральні і районні. Територія ПКіВ розділяється на такі зони:
· виставочно-освітня (виставочні майданчики і павільйони, бібліотеки і читальні);
· масово-видовищна (закриті і відкриті театри , естради, танцювальні майданчики, різні атракціони);
· спортивно-оздоровча (спорт. майданчики і споруди, водні станції та ін.);
· тихого відпочинку (затишні алеї, галявини);
· відпочинку і розваг дітей;
· адміністративно-господарча та обслуговування відвідувачів (господарські будівлі, кіоски, кафе тощо).
2. Дитячі парки і дитячі містечка – це позашкільні виховні заклади, що організують дозвілля і відпочинок дітей. Існують самостійно або при загальних ПКіВ, у яких проводиться оздоровча і виховна робота серед дітей. В дитячих парках є читальні, ігротеки з набором настільних ігор, майданчики розваг і атракціонів, спорт. майданчики, дослідні ділянки юних натуралістів, павільйони для занять гуртків юних майстрів, гуртків худ. самодіяльності тощо. У них проводяться масові традиційні свята для дітей.
3. Гідропарк – парк, до складу якого входить ділянка землі з зеленими насадженнями, алеями, парковими спорудами, штучними або природніми водоймами.
4. Дендропарки – великі парки, у яких вирощують багато видів дерев і кущів як місцевої флори, так і з ін. географічних областей. Вони є науковими закладами, у яких проходять практику студенти природничих факультетів. Вони є також місцем культурного відпочинку людей. За кордоном їх називають арборетумами.
5. Лісопарк – ліс у міській або приміській зоні, пристосований для відпочинку населення. На території лісопарк можуть бути водойми. Уся територія поділяється на кілька зон. Найбільшою є зона тихого відпочинку: лісові галявини, стежки. В зоні активного відпочинку розташовують спорт. майданчики, пляжі, водні станції та ін. Зона культурно-масових заходів може включати музей, кінотеатр, кафетерій тощо. На території парку зазвичай є автомобільні і пішохідні прогулянкові маршрути. В лісопарку можна вільно відпочивати на траві, збирати гриби, ягоди, купатися, ловити рибу тощо. До найбільших лісопарків України належать Комсомольський під Харковом (2385га) та Голосіївський у М. Києві (41463 га).
6. Меморіальний парк. Сам термін “меморіальний” означає пам’ятний, той, що служить для увічнення пам’яті про кого-небудь або про щось. Таким чином, у меморіальному парку знаходяться меморіальні споруди (пам’ятники, монументи, меморіальні музеї). Наприклад, парк Слави у м. Києві (9.5 га).
7. тематичні парки – до них відносяться парки атракціонів або предметно орієнтовані :наприклад, пушкінський заповідник “Пушкінські гори” у Псковській обл. (Росія).
8. Класичний приклад розважального тематичного парку Діснейленд. Це також дельфінарії, океанаріуми, зоопарки усіх видів, інші парки всіляких розваг для населення і туристів, дітей і дорослих (наприклад, Луна-парк).
ВИДАТНІ ПАРКИ УКРАЇНИ
Історія парків України налічує багато століть. Свого розквіту садово-паркове будівництво на Україні досягло у 18-19 ст. Найстарішим парком є колишній Царський сад, тепер Першотравневий парк у Києві (закладений у 1735 році.
В кінці 18 ст. на Україні поширились краєвидні парки, основу яких складав природній краєвид. Кращими взірцями такого типу парків є “Софіївка” в Умані (закладений у 1796 році), “Олександрія” в Білій Церкві (1793р.), Алупкинський парк у Кримській автономії (1830-1844 рр.), Тростянецький парк у Чернігівській обл. (1834р.), Стрийський парк у Львові (1876-1894).
До шедеврів садово-паркового мистецтва відноситься парк “Софіївка”, який називають перлиною України. “Софіївка” – це дендрологічний парк ботанічного саду АНУ, розташований в м. Умані Черкаської обл.; визначний пам’ятник садово-паркового будівництва та ландшафтного стилю (140 га). Заснований в кінці 18 - початку 19 ст. в маєтку польського магната Ф.Потоцького і названий на честь його дружини. Роботи по створенню парку розпочалися у 1796 році, першими будівничими були бельгієць Людовік Метцель та талановитий кріпак-садівник Заремба, селяни Вдовиченко та Кузьменко. Головна композиційна вісь парку проходить по природньому річищу р. Кам’янки, де споруджено низку штучних басейнів та ставів ( Верхній і Нижній площею 8 та 1.5 га). Різниця рівнів Верхнього і Нижнього ставі дала змогу створити систему гідроспоруд: водоспади, шлюзи, каскади, підземну річку Стікс довжиною 224 м, фонтани (найбільший з струменем води заввишки 20 м) тощо. Парк прикрашають штучні скелі, гроти, павільйони, альтанки, мармурова скульптура. У парку росте понад 400 видів дерев та кущів. Його взято під охорону і оголошено заповідником та базою для науково-дослідної роботи.
Уманський парк є еталоном для спеціалістів садово-паркового мистецтва, Його відвідують тисячі людей з усіх куточків України і багатьох країн світу.
До найбільших штучних паркових масивів України відноситься Тростянецький парк, який вважається музеєм декоративних колекцій. Цей дендропарк ботанічного саду АНУ розташований в Чернігівській області (біля 200 га). Заснований в першій половині 19 ст. (будівництво розпочалося у 1834р.) як поміщицький парк Скоропадського. Характерним для нього є унікальний штучно створений на майже рівнинній місцевості мальовничий гірсько-пагорбистий рельєф, а також різноманітність хвойних та листяних порід. Парк прикрашають ставки, понад 400 видів дерев і кущів, серед яких багато рідкісних видів. За дендрологічними колекціями Тростянецький парк посідає одне з перших місць в Україні.
Найдавнішим є парк на Чернігівщині в селі Сокиринці. Він створювався впродовж 80 років (з 1763 по 1835) і вважається одним з найкращих взірців садово-паркового мистецтва. в Україні.
“!Олександрія” – дендропарк ботанічного саду УНА , розташований в м. Білій Церкві Київської обл. Роботи по створенні парку розпочалися 1793 року. Назва від імені колишньої власниці Олександри Бряницької. Особливість парку полягає в гармонійному поєднанні вдало створених пейзажів і архітектурних споруд. В парку понад 500 видів дерев і кущів, багато рідкісних сортів.
Стрийський парк у Львові – закладений у 1887 році (площа понад 60 га). Більша частина території розташована в пейзажному стилі. Складається з трьох частин: нижньої, верхньої і дитячого сектору. Найстаріша паркова частина – нижній партер, де знаходяться екзотичні дерева і кущі. У парку більше 200 видів дерев і кущів, які доповнюються квітниками, що створює самостійні архітектурні художні комплекси – жоржинарій, розарій, альпінарій.
Парком нового типу є Львівський ландшафтний парк “Знесіння”. Це одна з найдавніших і найбільш мальовничих дільниць м. Львова. Зелені пагорби “Знесіння” разом з Високим Замком відомий ще з 16 ст. силует міста. Більш ніде на території Львова, навіть у найстарішій його частині, не виявлено таких давніх слідів наших предків. Крім свідчень про поселення 4-2 ст. до н.е. тут збереглися цінні археологічні пам’ятники, зокрема, сліди оборонного городища, фундамент оборонної вежі (13ст.), костел св. Войцеха (14 ст.), церква св. Іллі (17 ст.), церква Вознесіння (16-20ст.).
Всього на відстані 20 хв. від міської ратуші можна зустріти рідкісну степову рослинність, пісковики та вапняки зі скам’янілими рештками, вкриті лісом пагорби, мальовничі долини зі ставками і потоками.
В 1960-1970 рр. було організовано лісопарк “Шевченківський гай” і музей народної архітектури та побуту, що сприяло збереженню місцевих ботанічних, геологічних та історико-культурних пам’яток. Якісно новим підходом до комплексної охорони території стало створення у 1991-1993 рр., завдяки громадській ініціативі, регіонального ландшафтного парку “Знесіння” площею 312 га. Цей статус парку надано ухвалою Львівської обл. ради у 1993 році. Парк є поліфункціональним за призначенням. В ньому поєднуються функції охорони довкілля, освіти і наукового моніторингу, рекреації і туризму.
ОЗДОРОВЧО-РЕКРЕАЦІЙНІ ВЛАСТИВОСТІ
ПАРКОВИХ ЛАНДШАФТІВ
Ландшафт – німецьке слово, у перекладі означає “вид місцевості”. Тому логічно вживати поруч з цим терміном укр. термін краєвид. Вивченням його займається спеціальна наука – ландшафтознавство (буває інженерне, агро, медичне, рекреаційне).
При оцінці ландшафтів використовують такі ознаки:
· оглядовість,
· мальовничість,
· контрастність,
· різноманітність і взаємозв’язок ландшафтів,
· декоративні властивості дерев,
· конфігурація узлісся і орієнтація відкритих просторів,
· довговічність насаджень,
· здатність лісу поглинати шум,
· комфортність.
У практичній роботі по благоустрою території для відпочинку фахівці мають справу не з цілим ландшафтом, а з його частинами (видом місцевості, рослинними асоціаціями, елементами благоустрою), тобто пейзажем. Пейзаж – своєрідна картина природи, яка постає перед глядачем з певного місця (точки) спостереження).
В залежності від впливу пейзажу на настрій людини, її фізіологічний стан, тобто, залежно від терапевтичної дії пейзажі поділяються на:
подразнюючі (збуджуючі, стимулюючі) та гальмуючі (заспокійливі). За даними фахівців липові алеї помірковано оживляють людину і сприяють нормалізації роботи серцево-судинної системи. Заспокоюють людину дерева типу дуба і сосни. Дерева по типу колон (кипарис, туя, пірамідальна тополя) - підвищують активність нервової системи. Верба створює сумний, журливий настрій.
Великий вплив на глядача створює кольорова гама пейзажу. Зелений колір знижує АТ, знімає зорову втому; жовтий – стимулює нервову систему ; голубий – заспокоює дихання. Цими особливостями природи користуються при створенні ландшафту у парках, виходячи з особливостей забарвлення кори дерев, кольору листя і плодів.
Дерева – це “освіжувачі” повітря. Площа випаровування дерев за рахунок листя і стебла в 20 разів перевищує площу, яку вони займають. Різниця вологості повітря всередині алеї і на території міста без зелені досягаї 22% (збільшення відносної вологості повітря на 15% відповідає зниженню температури на 3.5 градуси). Якщо у парку є сполучення відкритих галявин з групами дерев, там забезпечена сприятлива циркуляція повітря, яка дає прохолоду і добрий обмін повітря. Дерева збагачують повітря киснем, очищують його, встають на шляху диму, газів, що є у повітрі. Насадження молодих тополь (400 дерев на га) за літо утримує біля 340 кг пороху, тобто 1м2 листя утримує 1.5 – 3 кг). Один гектар зелених насаджень за годину поглинаї 8 кг вуглекислоти, яку виділяють за цей час 200 людей.
Дерева виділяють особливі речовини, які мають властивість знищувати хворобливі мікроорганізми. Наприклад, туя знищує мікроби у повітрі на 65%; кедр, клен, граб, черемшина знищують мікроорганізми впродовж 3-5 хв., а тис, дуб, кипарис – упродовж 15 хв.
Дерева у парках – це вартові тиші. Добре вловлюють шум липа, клен, бузок. Якщо на транспортних магістралях шум сягає 40 децибелів, то по мірі заглиблення у зелений масив шум знижується майже на половину.
Фахівці з біолокаціїї вважають, що дерева, як і всі живі об’єкти мають біополе. Так, пригнічуючим ефектом характеризуються ялинка, тополя, черемшина (біоенергетика людини при контакті з ними зменшується). Збільшують енергетику дуб, береза, сосна, акація, горобина, каштан, ясень, верба. Важається, що дуб і береза активізують імунну систему при хронічних захворюваннях, нормалізують тиск, виліковують поліартрити різного походження. Дуб покращує діяльність мозку. Береза допомагає при грипі і нежиті, але тільки тим, хто її любить.
Другим після дерев природнім фактором, важливим для рекреації є вода. З нею пов’язано багато видів відпочинку: плавання, водні лижі і велосипед, веслування, рибна ловля. Повітряні і сонячні ванни, купання сприяють покращенню терморегуляції, обміну речовин, роботі органів дихання. Відпочинок у воді приваблює з естетичної точки зору, на воду можна дивитись безкінечно. Позитивні емоції можна отримати від мальовничого узбережжя різних водоймищ, від видовища поверхні води, що впродовж дня змінюється, різних водних пристроїв – фонтанів, водоспадів. Дослідження соціологів свідчать, що привабливість водних ландшафтів дуже висока. Парки, що мають водні пристрої дуже популярні. Неповторний вигляд надає паркам рельєф місцевості, який створює умови для різних фізкультурно-спортивних занять.