Передумови виникнення та фактори впливу на сучасні процеси соціальної стратифікації в Україні. Соціально-економічна стратифікація українського суспільства

У сучасному світі всі соціальні структури можна поділити на дві групи:

Ø суспільства, де основним шаром населення є середній клас (так званого європейського суспільства);

Ø соціально поляризованого суспільства з двома головними соціальними групами – багатими та бідними.

У часи, коли Україна була складовою СРСР, увага і переконання були направленні на існуванні лише двох дружніх структур — робітничого класу та трудової інтелігенції. Мова йшла про те. що соціальна структура мала не вертикальну, а горизонтальну спрямованість. Вважалось, що не було тих груп, які мали б якісь соціальні переваги над іншими. Основою була думка про соціальну однорідність суспільства, хоча у реальному житті все було не так. Соціальна структура ринкового суспільства с результатом, перш за все, його природного руху, соціальної еволюції. Зовсім інша ситуація була в країнах колишнього СРСР, де існувала лише державна форма власності. Засоби виробництва, які перебували свого часу в приватних руках, були націоналізовані. Одержавленою була також і робоча сила. Це виявилось у тому, що держава визначала характер її підготовки, контролювала її переміщення, визначала необхідну кількість робочих місць. Нарешті, лише держава визначала, чого варті робочі професійні здібності людини. Саме держава визначала розмір так званих класів і їх кількість. Процеси створення груп. їхнього переходу з однієї в іншу також перебували під контролем держави. Сьогодні ж в Україні прагнення побудувати демократичну державу із соціально орієнтованою ринковою економікою передбачають формування соціальної структури, з численним середнім класом.

Таке суспільство повинно керуватися такими принципами:

1)прагнення самостійно забезпечувати добробут собі та своїй родині, дбати про майбутнє, зокрема про старість;

2)населення не проїдає миттєво всі зароблені кошти, а інвестує значну їх частину в бізнес, житло, освіту тощо;

3)демократичними принципами управління.

Сучасна соціально-економічна структура українського суспільства характеризується високим ступенем економічної нерівності та розшарування, значною часткою бідних і злиденних верств.

Створення середнього класу, що відповідав би критеріями розвинених країн, можна визначати як мету реформування суспільства. Головним пріоритетом економічних перетворень є створення сучасної ринкової економіки.Базовим положенням має бути усвідомлення того, що становлення середнього класу в реформованому українському суспільстві має відбуватися не шляхом створення принципово нового, неіснуючого в Україні соціального утворення, а поступовою трансформацією відповідних соціальних груп і способу їх життя. Основні зусилля мають бути спрямовані на так званих “протосередніх”, тобто на ті групи населення, які весь час балансують між бідністю та добробутом. Вони сьогодні становлять найбільший шар суспільства, об’єднуючи майже половину населення країни. Завдяки досить високій освітній та професійній підготовці вони мають необхідний для росту потенціал. Завдання держави полягає у створенні можливостей його реалізації шляхом забезпечення зайнятості, охорони здоров’я та ін. Приналежність до середнього класу в сучасній Україні з певними обмеженнями визначається за такими ознаками: середні доходи, власність (передусім на нерухомість – житло, землю, засоби виробництва), високий рівень професійно-освітньої підготовки та високий соціальний статус, ідентифікація себе як представника середнього класу.

Ідентифікація середнього класу одночасно за середнім рівнем доходів, вищою освітою та високим соціальним статусом дає досить низьку цифру – 9,8% населення країни. Цю сукупність можна вважати своєрідним ядром середнього класу. Водночас, виходячи із особливостей перехідного періоду та трансформаційних процесів, не варто обмежувати чисельність та структуру середнього класу лише прошарком населення, яке повністю відповідає загальновизнаним його критеріям у розвинених демократичних країнах. Пошук прототипів середнього класу серед елементів соціальної структури українського суспільства виявляє певний шар, який має достатній освітній, культурний та економічний потенціал і претендує на виконання відповідних функцій.