Основні рівні мотивів трудової діяльності

З середини 80-х років у вітчизняній соціології розробляються складні концепції, пов'язані з великою кількістю мотиваційних факторів трудової діяльності. Зас­луговує на увагу концепція мотивів трудової діяльності, розроблена соціологом Андрієм Здравомисловим. Пропонується схема мотивації трудової діяльності людини.

І. Зміст праці II. Матеріальна зацікавленість III. Відносини в колективі IV. Сенс праці

Перший початковий (вихідний) рівень мотивів трудової діяльнос­ті — матеріальна зацікавленість людини в результатах праці. Саме у визначальній сфері людської діяльності — матеріальному виробниц­тві — розвиваються потреби й інтереси людини. У пошуках засобів задоволення потреб людина з необхідністю включається реальний про­цес праці (виробничу діяльність). Праця була і завжди залишається для людини засобом репродукування життя. Але тут виникає безліч проблем, пов'язаних з мотивами, що потребують певного уточнення. Так, спроби прямо пов'язати розмір заробітної плати з ефективністю праці робітників мало що дають. Заробіток по-справжньому стиму­люватиме працю, якщо відповідатиме індивідуальному трудовому внес­ку робітника. Практика господарювання показала, що зрівнялівка в оплаті праці привела до зниження не тільки інтересу особистості до праці, а й до штучного стимулювання її продуктивності. І хоча прого­лошувалось право суспільної власності, практично робітник не від­чував себе господарем на виробництві. Зростала байдужість, без­діяльність, знижувалась цінність вільного часу в межах робочого дня. Але мотиви трудової діяльності людини не вичерпуються тільки матеріальною зацікавленістю.

Фактором, що обумовлює ставлення до праці, виступають технологічні й функціональні особливості змісту конкрет­ного виду праці. Функціональний зміст праці — сукупність об'єктив них можливостей розвитку творчих здібностей особи у конкретному виді трудової діяльності. Саме тут реалізується творча функція праці, а її відсутність у трудових стимулах сильно знижує дієвість будь-яких систем заохочення. Мотиви трудової діяльності породжуються всією сукупністю взаємин у колективі, де працює людина: стосунки з керів­ником, колегами, елемент змагання у трудових відносинах і т. п. Та­кий рівень мотивів не відмінює інші, а ніби надбудовується над ними, надаючи їм колективної орієнтації. У трудових колективах народжу­ються початки суспільного прогресу. Існують у трудовому колективі й різноманітні системи солідарності, які стимулюють установлення спри­ятливого клімату в бригадах, цехах і т. п. (великого розмаху набула солідарність на підприємствах США, Франції, Англії, Японії та ін.). Здійснюються різні програми, засновані на теорії людських відносин (Елтона Майо, соціометрії Джекоба Морено). Вважаючи найбільш не­безпечною хворобою США «низьку згуртованість», Джекоб Морено говорить, що за допомогою соціометричних тестів, соціального кон­тролю за поведінкою малих груп, здійснення соціального регулюван­ня з урахуванням відносин потягу й огиди можна замінити соціальні революції «революціями співробітництва». Існують і мотиви усвідом­лення змісту праці, підготовлені всім розвитком інтересів людини. Та­кий рівень закінчує мотивацію трудової діяльності і випливає з особ­ливостей соціально зумовленої структури особи робітника (зміст та інтенсивність потреб і запитів, характер життєвих ідеалів і прагнень). Сукупна для всіх мотивів активність людини свідчить про те, що результативність праці, зростання її продуктивності залежать не тільки від рівня її технічного оснащення, професійної дієспроможності лю­дини — її знань, умінь і гідної матеріальної винагороди, а й від не завжди придатних для обліку показників соціального розвитку: мо­рального потенціалу особистості, форми людського спілкування, ат­мосфери у трудових колективах і т. п. Виникає соціально-психологіч­ний баланс, який зумовлює загальний стан задоволення чи незадоволення людини виконуваною нею роботою. Підвищення ефек­тивності праці все більше залежить від тих капіталовкладень суспіль­ства, які спрямовуються не тільки на науково-технічне переозброєння праці, а й у сферу соціального розвитку і забезпечення людей.