Методика теоретико-правового дослідження

Юридична наука: поняття, система. Об’єкт та предмет правового дослідження

Поняття:

Юридична наука – це система знань про закономірності державно-правових явищ, їх сутність, призначення, виникнення, функціонування та розвиток в суспільстві.

Система:

Система юридичної науки – це сукупність, комплекс її елементів, що взаємодіють між собою, зв’язки між якими є тіснішими та стійкішими аніж зв’язки з іншими видами наук.

Складові елементи системи:

1) Теоретичні науки (загальна теорія держави та права, філософія права, соціологія права, порівняльне правознавство);

2) Галузеві науки (конституційне право, адміністративне право, кримінальне право, цивільне право, трудове, сімейне, кримінально-процесуальне, кримінально-виконавче, цивільно-процесуальне, господарське та ін.);

3) Міжгалузеві юридичні науки(кримінологія, організація та діяльність судів та правоохоронних органів, прокурорський нагляд, право соціального забезпечення, аграрне право, екологічне право, земельне право та ін.);

4) Прикладні юридичні науки(криміналістика, судова медицина, судова психіатрія, юридична психологія, правова статистика);

5) Історично-правові науки(історія держави та права, історія політичних і правових вчень);

6) Науки, що вивчають зарубіжне право (конституційне право зарубіжних країн, цивільне право зарубіжних країн, кримінальне право зарубіжних країн);

Науки, що вивчають римське право;

8) Науки міжнародного права(міжнародне публічне та міжнародне приватне).

Об’єкт правового дослідження – це конкретні державно-правові явища;

Предмет правового дослідження – основні сутнісні властивості державно-правових явищ, що зумовлюються загальними закономірностями їх виникнення, функціонування та розвитку.

АБО

Предмет правового дослідження – зафіксовані у досвіді і включені у процес теоретичної діяльності дослідника сторони, властивості і відносини об’єктів, які досліджуються у певних умовах, за певних обставин (закономірності і особливості).

Методологія правознавства: поняття, структура

Поняття:

Методологія правознавства – це система підходів, методів і засобів пізнання державно-правових явищ та виокремлення закономірностей їх виникнення, функціонування та розвитку.

Структура:

Структура методології правознавства – це внутрішня її логічна побудова, взаємне розташування її елементів.

Питання структури методології юридичної науки різними вченими вирішуються по-різному. Основна відмінність у поглядах стосується класифікації методів юридичної науки, а також інших складових методології.

На думку Л. А. Луць, методологія правознавства складається з чотирьох частин:

1) Теоретико-правовий підхід;

2) Вчення про метод загальної теорії держави і права;

3) Методи та засоби теоретико-правового дослідження;

Методика теоретико-правового дослідження.

У теорії права існують також інші підходи стосовно структури її методології: Наприклад, структура методології юридичної науки також може включати такі складові елементи, як:

1) філософські підходи(матеріалізм, ідеалізм, діалектика, метафізика);

2) методологічні принципи (наприклад, принцип всебічності дослідження правових явищ, принцип історизму, принцип комплексності тощо);

3) логічні прийоми(аналіз, синтез, індукція, дедукція, класифікація, узагальнення, конкретизація, абстрагування та ін.);

4) методи:

а) загальнонаукові (діалектичний, матеріалістичний);

б) часткові (системно-структурний, функціональний, кількісного й якісного аналізу, порівняльний, моделювання, експериментальний);

в) спеціальні(кібернетичні, математичні, конкретно-соціологічні, статистичні, психологічні та ін.);

г) спеціально-юридичні (порівняльно-правовий, формально-юридичного аналізу, державно-правового моделювання, судової статистики, державно-правового експерименту, вироблення державно-правових рішень, тлумачення правових норм та ін.).