Праця як основна категорія соціології праці

Виникає запитання, чому серед соціологічних теорій проблема праці, трудових

колективів, займає таке велике місце?

Праця – вічна, природна і головна умова людського життя, її альфа й омега. У

широкому розумінні слова під працею розуміють не тільки діяльність людей з виробництва

матеріальних благ, але й зі створення духовних цінностей.

Праця – це доцільна діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і

культурних цінностей. Праця є основа і неодмінна умова життєдіяльності людей.

Розділ ІІІ. Основні соціологічні поняття

Праця передбачає певну суспільну форму (людина – істота суспільна), визначені

взаємини людей у процесі трудової діяльності. Тому історія цивілізації, історія людини

– це не тільки еволюція знарядь, предметів і способів праці, але не меншою мірою

й безупинна зміна відносин між самими людьми в процесі трудової діяльності.

Соціологія вивчає працю як соціально-економічний процес. Процес праці –

явище складне і багатоаспектне. Основні форми його прояву – це витрати людсько

ї енергії, взаємодія працівників із засобами виробництва (предмети і засоби праці)

і виробнича взаємодія працівників один з одним як по горизонталі (відношення

співучасті в єдиному трудовому процесі), так і по вертикалі (відношення між кер

івниками і підлеглими). Роль праці в розвитку людини і суспільства полягає не

тільки в створенні матеріальних і духовних цінностей, але й у тому, що в процесі

праці сама людина розкриває свої здібності, здобуває корисні навички, поповнює

і збагачує знання. Творчий характер праці знаходить своє вираження в появі нових

ідей, прогресивних технологій, більш досконалих і високопродуктивних знарядь

праці, нових видів продукції, матеріалів, енергії, що, у свою чергу, призводять до

розвитку потреб.

У процесі праці люди вступають у соціально-трудові відносини, взаємодіючи один

з одним. Соціально-трудові відносини дозволяють визначити соціальну значущість,

роль, місце, суспільне становище індивіда і групи.

Соціологія праці – це дослідження функціонування і соціальних аспектів ринку

в сфері праці. У вузькому розумінні соціологія праці означає поведінку роботодавців

і найманих робітників у відповідь на дію економічних і соціальних стимулів до праці.

Предметом соціології праці як спеціальної соціологічної теорії є структура і механізм

соціально-трудових відносин, а також соціальних процесів і явищ у сфері праці.

Мета соціології праці – це дослідження соціальних явищ, процесів, розробка рекомендац

ій з їх врегулювання і управління, прогнозування і планування, спрямованих

на створення сприятливих умов для функціонування суспільства, колективу, групи,

окремого індивіда в сфері праці і досягнення на цій основі найбільш повної реал

ізації й оптимального сполучення їх інтересів.

Завдання соціології праці

•Вивчення й оптимізація соціальної структури суспільства, трудової організації

(колективу).

•Аналіз ринку праці як регулятора оптимальної і раціональної мобільності трудових

ресурсів.

•Пошук шляхів оптимальної реалізації трудового потенціалу сучасного працівника.

•Пошук шляхів оптимального сполучення моральних і матеріальних стимулів і

удосконалення ставлення до праці в умовах ринку.

•Вивчення причин і вироблення системи заходів для запобігання і вирішення

трудових суперечок, конфліктів.

•Визначення ефективної системи соціальних гарантій, що захищають працівник

ів.

По-іншому можна сказати, що завдання соціології праці зводяться до вироблення

методів і прийомів використання соціальних факторів в інтересах рішення, насамперед,

найважливіших соціально-економічних проблем суспільства й особистості.

У цілому соціологія праці покликана:

•з одного боку, розширювати знання про реально існуючу діяльність;

Юрій М.Ф. Соціологія

•з іншого боку – сприяти утвердженню нових зв’язків і процесів, що тривають у

сфері праці.

Трудова діяльність завжди вплетена в конкретні соціально-економічні умови, пов’язана

з певними соціально-професійними групами, локалізована в часі і просторі.

Тому соціологія вивчає соціальні форму й умови праці, його соціальну організацію

(колективну, індивідуальну, сімейну, примусову, добровільну). Конче важливо знати

механізми включення людини в трудову діяльність, тобто ціннісні орієнтації, мотиви,

задоволеність працею і багато чого іншого.

Дотепер соціологія праці – найрозвинутіша частина вітчизняної соціологічної

науки. Це позначилося і на формуванні визначених економічних спеціальностей.

Характер праці

Характер праці визначає:

•техніко-економічний зміст,

•суспільну форму,

•соціально-економічну якість праці,

•соціальні відмінності:

•суспільне становище,

•соціальний статус,

•матеріальний добробут,

•використання вільного часу тощо.

Міністр, академік, учитель, бухгалтер, робітник, будівельник, сільський механі-

затор, прибиральниця – в основі соціально-професійних відмінностей між представниками

цих професій лежить, насамперед, характер праці.

Зрозуміло, що при будь-якому дослідженні соціальних проблем праці в суспільстві

в цілому чи в окремому виробничому колективі, в першу чергу, враховується характер

праці як сукупної, так і індивідуальної.

Зміст праці

Зміст праці визначає конкретну трудову діяльність, функціональні обов’язки,

ступінь фізичної й інтелектуальної напруги, санітарно-гігієнічні умови і багато інших

характеристик. Праця робітників на складальному конвеєрі, залізниці, в авіації, радгосп

і, на будівництві має різний зміст. Зміст праці значною мірою визначається профес

ійною кваліфікацією, особистісними характеристиками конкретного працівника

навіть при інших рівних характеристиках, скажемо, технічній оснащеності робочого

місця.

При проведенні соціологічних досліджень змісту праці можна використовувати

такі градації, як ручна, механізована й автоматизована праця. Якщо піти далі, то вид

іляються: проста ручна і складна ручна праця, заснована на тривалій підготовці і

майстерності працівника, проста механізована і складна механізована праця, проста

автоматизована і складна автоматизована праця.

Зміст праці значною мірою визначає особистісне відношення людини до виконувано

ї роботи. Якщо серед робітників, зайнятих складною автоматизованою працею,

висловлюють свою задоволеність виконуваною роботою до 100 відсотків опитаних,

то серед працюючих на напівавтоматах і складальних конвеєрах – тільки п’ята

частина. На великих машинобудівних заводах підбор працівників для складальних

конвеєрів являє собою серйозну соціальну проблему.

Специфіка нашої країни – велике число ремонтників.

Розділ ІІІ. Основні соціологічні поняття

У промисловості для обслуговування устаткування, що експлуатується десятиліттями

і старіє не тільки морально, але і фізично, доводиться тримати мільйони ремонтник

ів. Виготовленням запасних частин і ремонтом тракторів зайнято більше людей, і

застосовується в чотири рази більше виробничих потужностей, ніж для випуску нових

тракторів. Справжньою проблемою для України стає підтримка в робочому стані сотень

тисяч кілометрів магістральних нафтогазопроводів.

Ми виділили тільки основні характеристики змісту праці, що враховуються в соц

іологічному дослідженні соціальних проблем праці, трудової діяльності.

Звичайно, доводиться враховувати і відмінність між змістом праці і рівнем квал

іфікації працівників. Основна тенденція – це відставання рівня професійної квал

іфікації, якості трудових ресурсів від конкретного змісту праці. У реальних умовах

рівень кваліфікації працівників є завищеним. При нестачі кадрів будь-який керівник,

бажаючи утримати працівників, завищує їх реальну кваліфікацію, щоб мати

підставу платити більш високу зарплату. Ця проблема стосується не тільки працівник

ів фізичної, але й розумової праці. Однак бувають і інші ситуації, коли при екстремальних

умовах рівень кваліфікації істотно вищий, ніж зміст виконуваної роботи.

Люди, що володіють кількома спеціальностями, мають великі можливості для

професійної взаємозамінності і, як правило, якісніше виконують доручену роботу.

У сучасних умовах два основних фактори найбільш повно характеризують зміст

праці.

По-перше, співвідношення фізичних і розумових навантажень у процесі праці.

Чим вище частка розумової праці, тим вище, багатіше зміст праці, тим більше він

привабливий для працівника, тим більше задоволення від виконуваної роботи за

інших рівних умов.

По-друге, співвідношення виконавчих і розпорядницьких функцій. Чим вища

професійна кваліфікація, тим більша потреба брати участь у виробленні управлінських

рішень. Мистецтво управління полягає в тому, щоб допомогти виконавцям вибрати

потрібне рішення. Особливо важливе делегування частини управлінських функцій.

Наприклад, у сільськогосподарському виробництві настільки різноманітний, динамічний

і територіально розосереджений об’єкт праці, що управлінські рішення краще вибирати

безпосередньому виконавцю, наприклад, механізатору.

Умови праці

Наступна категорія, якій соціологи приділяють велику увагу, – умови праці. Це

комплекс соціально-економічних, техніко-організаційних і природних факторів, у

яких відбувається трудовий процес. Вони впливають на здоров’я і працездатність

людини, на її ставлення до праці і ступінь задоволеності працею й ефективність праці,

плинність кадрів.

В умовах праці можна виділити такі основні компоненти:

•соціально-виробничі (ступінь механізації й автоматизації, індивідуальний чи

бригадний, віддаленість місця праці від місця проживання);

•соціально-економічні (тривалість робочого дня, тривалість відпустки, зарплата,

соціально-економічні пільги);

•соціально-гігієнічні (безпека праці, рівень фізичних навантажень і нервових

напруг, стресових ситуацій, комфортність). Наприклад, комфортабельність кабіни

трактора, автомобіля. Є небезпечні умови праці, виживання – забруднення, травматизм,

профзахворювання;

Юрій М.Ф. Соціологія

•соціально-психологічні (морально-психологічний клімат у колективі, взаємини

один з одним і керівниками). Особливо чуттєві до морально-психологічного клімату

жінки.

Виробничі конфлікти призводять до великих утрат робочого часу, зниження

ефективності праці. Дослідження свідчать, що половина конфліктів виникає з вини

керівництва, третина – психологічною несумісністю працівників.

Наступна найважливіша обставина, що, як правило, завжди знаходиться в центрі

уваги соціологів, – це ставлення до праці. Зрозуміло, що ставлення до праці, а точн

іше до виконуваної роботи, визначається комплексом об’єктивних і суб’єктивних

факторів і умов.

У теоретичному плані можна виділити такі умови:

•ставлення людини до праці як моральної цінності;

•ставлення до визначеного виду праці, професії;

•ставлення до виконуваної роботи.

Крім того:

•ставлення людини до праці як життєвої потреби;

•ставлення до праці як до способу самореалізації;

•ставлення до праці як до засобу існування.

Соціологи називають останнє інструментальним. Людині не подобається виконувана

робота, але притягує зарплата. І зовсім інше – щоб жити для справи, для

інших людей, використовувати роботу для реалізації своїх здібностей. Дослідники

часто зіштовхуються з такою ситуацією: людину не влаштовує отримувана зарплата,

але подобається сама робота. Особливо характерна ця суперечність для професій

розумової праці, які відрізняються високим ступенем творчості: наука, культура,

освіта.

Ставлення до праці може бути позитивним, негативним чи індиферентним. У

ставленні до праці визначається зацікавленість у ній людини, усвідомленість її потреби,

прагнення до реалізації свого трудового потенціалу.

Воно в працівника виявляється в поведінці, мотивації й оцінці праці.

Ставлення до праці являє собою складне соціальне явище, яке включає три основних

елементи:

1) мотиви й орієнтація трудової поведінки;

2) реальне і фактичне трудової поведінки;

3) оцінку працівниками трудової ситуації.

Мотивація виражається в трудових мотивах і установках, якими керується прац

івник у своїй трудовій поведінці. Мотивація – це вербальна поведінка, спрямована

на вибір мотивів (суджень) для пояснення трудової поведінки. В основі мотивів знаходяться

потреби. Найбільш удалу класифікацію потреб розробив американський

психолог А. Н. Маслоу.

Він виділив п’ять рівнів потреб:

•фізіологічні і сексуальні (у їжі, диханні, одязі тощо);

•екзистенціальні (у безпеці, стабільності, впевненості в майбутньому тощо);

•соціальні (у прихильності, приналежності до колективу, спілкуванні, участь у

спільній трудовій діяльності тощо);

•престижні (у повазі, соціальному статусі, визнанні тощо);

•духовні (у самовираженні, творчості).

Відповідно до цих потреб у кожної людини власна структура трудової мотивації.

Розділ ІІІ. Основні соціологічні поняття

Найважливіше значення для підвищення ефективності трудового процесу має стимулювання

праці. Це метод впливу на трудову поведінку працівника через мотивацію.

Стимулювання праці ґрунтується переважно на матеріальних засобах винагороди, заохочення

і санкцій, якими виступає заробітна плата. Але не будь-яка оплата праці є одночасно

і його стимулюванням. Спостереження і дослідження фахівців свідчать, що існує

безліч ситуацій, коли оплата праці не стимулює.

У соціології виділяються такі основні види стимулювання праці:

•пропорційне (дотримуються пропорції в стимулюванні), прогресивне (зростання

міри стимулів) і регресивне (зменшення міри стимулів);

•жорстке (примус працівника до витрат зусиль) і ліберальне (залучення працівника

до витрат зусиль);

•актуальне (оплата праці як джерела повсякденного існування) і перспективне

(задоволення потреб у власності, владі, престижі).

В умовах ринкової системи господарювання стимулювання праці здобуває колосальне

значення. З іншого боку, у період соціальних перетворень особливо, набува

є найважливішого значення соціальний захист працівників. Соціальний захист –

необхідний елемент будь-якої розвинутої держави. Система соціального захисту –

це система правових, соціально-економічних і політичних гарантій, які представляють

умови для забезпечення засобів існування: працездатним громадянам за рахунок

особистого трудового внеску, економічної самостійності і підприємництва; соціально

уразливим верствам – за рахунок держави, але не нижче за встановлений законом

прожитковий мінімум. Соціальний захист припускає систему заходів законодавчого,

соціально-економічного і морально-психологічного характеру, завдяки яким створюються

умови, що забезпечують соціально можливу в даних умовах розвитку сусп

ільства якість життя.

У суспільствах, що знаходяться в умовах трансформації, зокрема у сучасному украї-

нському суспільстві, соціальний захист потрібен великим верствам населення – пенсіонерам,

молоді, не адаптованим до нової соціальної ситуації особам праце-здатного віку.

Особливу категорію населення в плані соціального захисту і гарантій становлять безроб

ітні.

Трудові ресурси

Однією з основних категорій соціології праці є трудові ресурси. Їх вивченням займаються

багато наук. Що ж цікавить соціологів? Зокрема, така характеристика, як

ступінь мобільності трудових ресурсів. Приміром, розміщення трудових ресурсів Укра

їни у східних і західних районах, а робочих місць – у північних і південних.

Соціологічні дослідження дозволяють виявити потенційну плинність кадрів,

причини, з яких люди збираються змінити місце роботи, виділити соціально-профес

ійні і демографічні групи серед таких працівників і, зрозуміло, керувати цими

процесами. Однак треба мати на увазі, що є деякий оптимальний рівень плинності

кадрів. Вважається, що це 10-15 відсотків. Якщо плинність менше, то виникає також

багато негативних проблем: старіння колективу, консерватизм, відсутність перспективи

для професійного просування молодих працівників.

В умовах ринкових реформ з’явилися відносно нові для вітчизняної соціології

праці проблеми: соціальні аспекти безробіття, структурне безробіття фахівців. Так,

найбільш чисельною групою безробітних у містах є жінки з інженерно-технічною осв

ітою. Соціологи не тільки вивчають соціальні проблеми цієї групи населення, але і

пропонують можливі шляхи їх перепідготовки, професійної реабілітації.

Юрій М.Ф. Соціологія

Серед соціологічних проблем праці можна назвати професійну орієнтацію молодого

покоління: як і хто визначає професійний вибір молодих людей, як впливати на цей

вибір з урахуванням суспільних інтересів тощо.

Соціологічні дослідження засвідчили, що молоді люди вибирають не стільки саму

роботу, скільки спосіб життя представників певної соціально-професійної групи.

Наразі до 80 відсотків випускників середніх шкіл орієнтуються на продовження осв

іти у ВНЗ, причому до половини з них вибирають професії економіко-юридичного

профілю. Професійний вибір молодих людей визначає навіть така обставина, як назва

професії. На жаль, на цю обставину мало хто звертає увагу.

Дослідження соціологів, їх наполегливі рекомендації допомогли формуванню в

країні державної системи профорієнтації, профконсультаций, управління трудовими

ресурсами. Тепер молоді люди можуть на основі тестування отримати рекомендац

ії психологів, соціологів на вибір професії з урахуванням індивідуальних особливостей.