Девіантна поведінка особистості

Людство не знає такого суспільства, у якому всі його члени поводять себе відповідно до загальних нормативних вимог.

У суспільстві завжди існують особи чи групи, що по­рушують встановлені суспільством правила.

Поведінка індивіда або групи, яка не відповідає загаль­ним нормам, називається девіантною. Люди, котрим при­таманна така поведінка, - девіантами. Пояснити сутність і причини девіацій намагалися такі відомі соціологи, як Е. Дюркгейм, Т. Парсонс, Р. Мертон, В. Шелдон та ін.

Загальна теорія девіантності має свою структуру й охоплює такі елементи:

• характеристика та класифікація девіантних вчинків, їхні наслідки для індивіда і суспільства, взаємозв'язок, структура, динаміка, тенденції;

• соціальна природа, причини й умови їх існування та про­яву, соціальні і психологічні механізми їхнього формування;

• профілактика, що передбачає попередження девіацій, планування і здійснення соціальних та індивідуальних меха­нізмів зміцнення суспільного порядку.

Девіація пов’язана з поняттям "норма".

Норми-це формальні чи неформальні приписи, вимоги, очікування поведінки індивідів, соціальних груп, організацій.

Норми, що діють у су­спільстві, залежать від традицій, історичного шляху та рівня розвитку суспільства. Вони релятивні, не завжди чітко ви­значені, що й ускладнює визначення девіації.

Девіація може існувати на індивідуальному рівні, коли окремий індивід порушує норми своєї групи чи суспільства, а також на груповому рівні, коли яка-небудь група відмов­ляється від встановлених суспільством правил.

Девіантна поведінка завжди оцінюється з позицій тих норм, які існують у суспільстві. Це набуває прояву в тому, що одні відхилення засуджуються, а інші - схвалюються.

Більшість суспільств схвалюють відхилення, що сприяють прогресивному розвиткові суспільства (наукова, художня творчість, героїзм та ін.).

Що ж стосується порушень закону та норм моралі, то такі відхилення завжди засуджуються.

Соціологічне пояснення девіантної поведінки першим спробував дати Е. Дюркгейм. У суспільстві, що швидко змінюється, у якому немає єдиної, чіткої системи норм, багато норм і цінностей різних субкультур вступають у суперечність одна з одною. Наявність у буденному житті суперечливих норм, невизначеність можливої моделі поведінки, може спричиняти таке явище, як аномія (розбалансованість у суспільстві).

Людина втрачає соціальні орієнтири, надійність і стабільність у виборі лінії нормативної поведінки.

Сучасний соціолог Р. Мертон відзначає, що аномія виникає від неможливості для багатьох індивідів поводити себе відпо­відно до тих норм, які вони сприймають. Головна причина девіацій - дисгармонія між культурними цілями та легальними засобами здійснення цих цілей.

Соціальні відхилення відіграють у суспільстві подвійну роль: вони загрожують стабільності суспільства - з одного боку, а з другого - підтримують цю стабільність, стимулюючи суспільство до адаптації культури відповідно до соціальних змін. Однак варто зазначити, що більшість соціальних від­хилень мають деструктивний характер.

На сьогодні жодна із соціологічних теорій не може дати вичерпної відповіді на питання: чому виникають девіації?

Узагальнюючи їх, можна дійти висновків, що девіаціям сприяє неоднакове становище різних соціальних верств та груп у суспільстві, яке породжує нерівність у реалізації потреб:

• соціальну невлаштованість;

• суперечність між домінантною культурою та різними субкультурами;

• втрату особистістю морально-ціннісних орієнтирів;

• статусну неузгодженість;

• аномію.

Різновиди девіантної поведінки:

• злочинність - найбільш небезпечне відхилення від соціаль­них норм, набуває особливого поширення в молодіжному середовищі;

• пияцтво й алкоголізм також набули значного поширення серед молоді. За даними досліджень, 70-80 % опитуваних уже пробували вживати алкоголь у віці 13-15 років;

• самогубство, рівень скоєння котрих, як свідчать до­слідження, підвищується в період економічних і соціальних криз. Різкі зміни в суспільстві призводять до зниження адаптив­них можливостей людини. Підлітки та молоді люди здійс­нюють самогубства через непорозуміння з батьками, конфлікти у сім'ї, нещасливе кохання тощо. Багато самогубств по­в'язані з асоціальною поведінкою особистості (наркоманією, алкоголізмом, проституцією та ін.).