Чення виконують роль уточнення

Дієприслівникові звороти (відокремлені обставини), порів-

няльні звороти характерні для книжних стилів, у розмовній мові

їх переважно заміняють складними реченнями. Наприклад: Прий-

шовши зі школи, не ганяй уфутбол, а пообідай — Коли прийдеш

зі школи, не ганяй у футбол, а пообідай. Другий варіант висловлю-

вання звучить природніше і властивий саме розмовному стилю.

Відокремлені поширені обставини, виражені іменниковими

конструкціями, що прирівнюються до підрядних речень, здебіль-

шого властиві діловій мові: З огляду на погану погоду, екскурсіє

перенесено на інший день.

Відокремлені уточнювальні члени речення й відокремлені приклад-

ки, відокремлені додатки можуть уживатися в усіх стилях мовлення

16)Стилістика простих речень. Види простих

речень і їх відтінки значень

Види простих речень:

а) двоскладні й односкладні;

б) поширені й непоширені;

в) прості й складні;

г) повні й неповні;

ґ) ускладнені й неускладнені;

д) окличні й неокличні.

Кожен вид простого речення може виконувати в мові певні

стилістичні функції, речення різних видів можуть заміняти один

одного в тексті, надаючи йому певного відтінку значення чи емо-

ційного забарвлення.

Якщо за формою присудка можна встановити особу підмета,

то речення двоскладне заміняють на односкладне означено-особове

Чи неозначено-особове. Це практикують у художньому, розмовному

й публіцистичному стилі. Безпідметові конструкції більш стислі,

виразні, інколи й емоційні, відзначаються більшою широтою уза-

гальнення. Наприклад: Усе, що накажеш, зробимо; Ходжу, роз-

глядаю картини, захоплююся (пропуск підмета підкреслює дина-

міку). Також пропуск підмета може підсилювати наказ: Наказую

іти в санбат! Проте якщо логічний наголос падає на підмет, його

пропуск недоцільний: А я піду за волю проти рабства (Леся Укра-

їнка); Хто візьметься за організацію свята?

У науковому стилі, особливо в науково-популярних його жан-

рах, означено-особові речення є засобом вираження логічної по-

слідовності, зосередження уваги читача на певних явищах. Ко-

ристучіткості викладу, переходу від одних явищ до інших, концентрації

Зусиль читача або слухача на головному.

Безособові речення акцентують на дії, яка відбувається не-

залежно від особи, в окремих випадках вказуючи на причину дії:

Студент допізна не спить. — Студенту допізна не спиться (його

стан не залежить від його волі).

Узагальнено-особові речення виражають ставлення люди-

ни до чогось, побажання, настанови, тому ці речення емоційно-

експресивні і вживаються відповідно в художньому, публіцистич-

ному й розмовному стилі.

Називні речення вживають в описах, спогадах, вони передають

швидку зміну вражень, надають тексту емоційності: Ніжна зелень

перших листочків. Дзвінкі співи пташок. Називні речення змушу-

Ють читача фантазувати, щоб домалювати картину, яка лише позна-

чена, але повністю не зображена, збуджують його уяву. У худож-

ньому стилі такі речення слугують для створення статичних описів.

17)Стилістика складних речень. Смислові

відношення між частинами складних

речень.

Складне речення — це таке речення, у будові якого є дві або

більше граматичних основ, поєднаних за змістом й інтонаційно,

сполучниковим, безсполучниковим чи змішаним зв’язком. Коли

прості речення об’єднуються в складне, то втрачають свою авто-

номність, між ними виникають більш стійкі смислові і граматичні

зв’язки.

Складні речення вживають переважно в книжних стилях —

науковому, офіційно-діловому, публіцистичному, художньому.

Стилістичні властивості складних речень залежать від:

а) стилістичних якостей простих речень у його складі;

б) порядку розміщення частин;

в) ступеня поширеності цих частин;

Г) лексичного наповнення речень;

Г) мети висловлювання;

д) способу зв’язку частин складного речення.

Уживання складносурядних речень сприяє створенню плав-

ного, дещо уповільненого мовлення. Такі речення слугують для

створення образної конкретно-чуттєвої картини, виступають

емоційнооцінним засобом. Вони передають явища, що відбува-

ються одночасно, послідовно або чергуються, зіставляються чи

Протиставляються.

Складнопідрядні речення відображають взаємообумовленість

явищ дійсності,їх причинно-наслідкову залежність, часові й про-

сторові відношення, логічну послідовність думок тощо

Синтаксичні синоніми — це:

а) прості й складні речення;

б) складносурядні й прості речення;

в) складнопідрядні й прості речення;

г) безсполучникові й складносурядні речення;

ґ) безсполучникові й складнопідрядні речення;

д) безсполучникові й прості речення;

е) прості речення з дієприкметниковими чи дієприслівниковими

зворотами й складнопідрядні речення відповідного виду.

В офіційно-діловому й науковому стилі широко застосовують

підрядність; у розмовному — сурядність; у художньому добір тих

чи інших конструкцій визначається особливостями стилю та інди-

відуальними уподобаннями автора.

18)Стилістика речень з різними способами

вираження чужого мовлення. Пряма

і непряма мова, її призначення й

граматично-смислові особливості

Способи передачі чужого мовлення:

А) пряма мова;

Б) непряма мова;

в) діалог;

Г) цитата.

Пряма мова — чуже мовлення, передане дослівно. Сприймаю-

чи пряму мову, читач (слухач) уявляє собі мовця, оскільки манера

говорити, будувати висловлювання свідчить про рівень культури

людини, нахили, риси характеру, настрій тощо. Важливими в емо-

ційному сприйманні є слова автора. У середині прямої мови чи піс-

ля неї слова автора мають пояснювальний характер