З реченням, розвитком думки

У ССЦ речення можуть поєднуватися такими видами зв’язку:

А) паралельним;

б) послідовним (ланцюжковим);

в) змішаним.

Для текстів типу розповіді характерний послідовний розвиток

подій. У розповіді художнього, публіцистичного стилю виділяються

експозиція, зав’язка, розгортання подій, кульмінація і розв’язка.

У розповідь звичайно вводяться описи, роздуми, діалоги. Тексти-

розповіді ділового чи наукового стилів простіші за будовою: в них

не завжди простежується кульмінація, рідко вставляються розду-

ми, діалоги, описи.

У текстах-описах відображаються характерні ознаки опису-

ваного об’єкта. Описи наукового і ділового стилів відзначаються

повнотою, докладністю, тоді як в художньому стилі повнота охо-

плення об’єкта не є обов’язковою.

У текстах-роздумах доводяться або заперечуються певні тези,

розкриваються зв’язки між явищами дійсності. Спосіб викладу

змісту в текстах-роздумах може бути дедуктивним чи індуктивним.

При дедуктивному викладі текст починається з тези, яка в наступ-

них реченнях доводиться або спростовується. Завершується такий

текст висновками. При індуктивному викладі спочатку наводяться

окремі факти, наоснові яких потім робиться висновок.

Засоби міжфразного зв’язку за функцією поділяють на такі,

що забез-печують єдність змісту тексту, і ті, що виражають логічні

зв’язки між частинами тексту.

До засобів, що забезпечують єдність змісту тексту, належать:

А) лексичний повтор;

б) займенники і прислівники (хлопець — він, за річкою — там);

в) синоніми, перифрази (лев — цар звірів), близькі за змістом

слова (метробудівці — будівельники метро), контекстні сино-

німи (О. Гончар — письменник);

г) родовіі видові назви (сосна — дерево);

ґ) метафори (сніг — біла ковдра);

д) метонімії (Франція — Париж);

е) тематично близькі групи слів;

21)Складне синтаксичне ціле. Актуальне членування

речення. Способи зв’язку речень у тексті.

Складне синтаксичне ціле (ССЦ) — це завершене висловлювання, яке

складається з кількох речень, об’єднаних між собою змістом та

синтаксично, і служить для вираження зв’язних думок. Складне

синтаксичне ціле ґрунтується на спільній темі висловлювання, яке

поступово розкривається в кожному з наступних речень. Перше

речення складного синтаксичного цілого є своєрідним зачином ви-

словлювання, всі інші послідовно розгортають його зміст, в якому

кожне з наступних речень розкриває смисл попередніх

Основні засоби синтаксичного об’єднання речень у складному

синтаксичному цілому:

1) займенники він, ви, ти, хто, це, його, у нього та інші в наступ-

Них реченнях

2) єднальні та протиставні сполучники і, та, а, але, проте та ін.:

3) частки тільки, лиш (лише), і, не, а, от, мов, ніби та ін

4) лексичні повтори, що підкреслюють значеннєву вагу виділе-

них слів.

і5) видочасові форми присудків: Явиходжу спозарання з дому.

На небі немає ні хмаринки. Дівчата вже поливають молоді

Деревця парку.

Як видно, засобів об’єднання речень у складне синтаксичне

ціле багато. Вони не є обов’язковими для кожного складного синтак-

сичного цілого. В одному випадку вживаються одні засоби, в друго-

му — інші. Нерідко в складному синтаксичному цілому їх кілька

Складне синтаксичне ціле може бути менше абзаца, може збі-

гатися з ним, а може об’єднувати й кілька абзаців

Залежно від комунікативного спрямування та інформативної

мети висловлювання речення поділяється на дві основні частини:

дане (тема, відоме) і нове (рема, повідомлюване).

Дане — частина речення, яка містить відому інформацію і зу-

мовлюється ситуацією спілкування.

Нове — частина речення, що містить основний зміст вислов-

лювання, те нове, що повідомляється.

Розподіл речення на дане і нове (актуальне членування) не має

прямого зв’язку з поділом його на члени речення: до нового можуть

входити підмет і другорядні члени речення

22)Риторика як наука і мистецтво

Сучасна риторика — теорія та майстерність ефективного (до-

цільного, впливового, гармонійного) мовлення. Предметом сучасної

загальної риторики є закономірності мовленнєвої поведінки, що ді-

ють у різних ситуаціях спілкування, сферах діяльності, та практич-

ні можливості використання їх задля того, щоб створити ефективне

Висловлювання.

Ефективність мовлення визначається втратами в процесі

передавання ним від мовця до слухача інформації всіх трьох ти-

пів, притаманних мовленню: поняттєво-логічного, оцінного й емоційного.

Доцільність мовлення — це його відповідність головній меті

мовця, його мовленнєвому наміру.

Впливовість мовлення — здатність розбудити розум і почуття,спонукати слухача спочатку прислухатися, прихильно та зацікав-

лено, а тоді прийняти те бачення навколишнього світу, яке йому

запропонує мовець.

Уміння переконувати співрозмовника, правильно й красиво

говорити, привертати увагу й здобувати довіру слухачів потріб-

не нам в усіх сферах життя. Володіння мистецтвом слова — одна

з умов досягнення успіху в багатьох професіях. Уміння складати

й виголошувати промови необхідне юристові (риторика й виникла

як мистецтво складання судових промовОраторське мистецтво використовується й у рекламі, адже її

завданням є переконати можливих покупців вибрати саме цей товар

чи послугу. Навіть повсякденне спілкування в колі друзів і родичів

потребує певної майстерності, адже саме мова є основним засобом

встановлення контактів між людьми.

Риторику можна визначити і як науку, і як мистецтво. Головне

її завдання — переконати слухачів у чомусь за допомогою слова,