Притча про суд неправедний.

1. Повідав також притчу їм про те, що треба завжди молитися і не сумувати,

2. Кажучи: В одному місті був суддя, котрий Бога не боявся і людей не соромився,

3. А в тому місті була одна вдова, і вона, коли приходила до нього, то сказала: Захисти мене від служника мого.

4. Але він тривалий час не хотів. А пізніше сказав сам собі: Хоч я Бога й не боюся і людей не соромлюся,

5. Та оскільки ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більше надокучати мені.

6. І сказав Господь: Чуєте, що каже суддя неправедний?

7. Хіба не захистить Бог вибраних Своїх, що волають до Нього вдень і вночі, хоча й не поспішає захистити їх?

8. Повідую вам, що надасть їм захист невдовзі. Але Син Людський, прийшовши, чи знайде віру на землі?

9. Повідав також для деяких, котрі були певні в собі, що вони праведні, хоч принижували інших, отаку притчу:

10. Двоє чоловіків зайшли до храму помолитися; один фарисей, а другий – митник.

11. Фарисей почав молитися сам у собі так: Боже! Дякую тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, кривдники, перелюбники або, як оцей митник:

12. Пощуся двічі на тиждень і даю десяту частку від усього, що надбаю.

13. А митник стояв оддалік і не смів навіть очей підвести до неба; але бив себе в груди, і благав: Боже! Будь милостивий до мене грішника!

14. Повідую вам, що цей повернувся додому більш виправданий, аніж той: бо кожний, хто підносить себе сам, принижений буде, а той, що принижує себе, піднесеться.

15. Приносили до нього й немовлят, щоб Він торкнувся до них; а учні, коли бачили те, забороняли їм.

16. Але Ісус, підкликавши їх, сказав: Пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже;

17. Істину кажу вам: Хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не увійде до нього.

18. І запитав Його хтось із старшин: Учителю добрий! Що мені вчинити, щоб успадкувати життя вічне?

19. Ісус сказав йому: Нащо ти називаєш Мене добрим? Ніхто не добрий, а тільки один Бог.

20. Чи відаєш Заповіді: Не чини перелюбу; не убивай; не кради; не свідкуй неправдиво; шануй батька твого і матір твою.

21. А він сказав: Усе це я пильнував ще від юности моєї.

22. Зачувши це, Ісус сказав йому: Ще одного бракує тобі: Усе, що маєш, продай, роздай убогим і будеш мати скарби на небесах, і приходь, та йди за Мною.

23. А він, як почув це, зажурився, тому що був дуже багатим.

24. Ісус побачив, що він зажурився і сказав: Як важко багатим увійти до Царства Божого!

25. Бо зручніше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому увійти до Царства Божого.

26. Ті, що слухали це, сказали: А хто ж може врятуватися?

27. Але Він сказав: Те, що неможливе людям, можливе Богові.

28. А Петро сказав Йому: Ось, ми залишили все і пішли за Тобою.

29. Він сказав їм: Істину повідую вам: Немає нікого, хто залишив би дім, чи батьків, чи братів і сестер, чи дружину, чи дітей заради Царства Божого,

30. І не дістав би набагато більше цього часу, і в наступному вікові – життя вічне.

31. Відкликавши дванадцятеро учнів Своїх, сказав їм: Ось, ми підходимо до Єрусалиму, і звершиться все написане через пророків про Сина Людського:

32. Бо видадуть Його поганам і зневажать Його, і образять, і обплюють Його,

33. І будуть бити, і вб‘ють Його; і третього дня воскресне.

34. Але вони нічого зі сказаного не втямили; ці слова були для них утаємничені, і вони не зрозуміли почутого.

35. А коли підходив Він до Єрихону, один сліпий сидів при дорозі й просив милостині;

36. І коли почув, що повз нього проходить народ, запитав: Що це таке?

37. Йому сказали, що Ісус Назарянин іде.

38. Тоді він закричав: Ісусе, сину Давидів! Помилуй мене!

39. Ті, що простували попереду, примушували його замовкнути; але він ще голосніше кричав: Сину Давидів! Помилуй мене.

40. Ісус зупинився і наказав привести його до Себе. І, коли той підійшов до Нього, запитав його:

41. Чого ти хочеш від Мене? Він сказав: Господе! Щоб мені прозріти.

42. Ісус сказав йому: Стань видющим! Віра твоя врятувала тебе.

43. І він зараз же прозрів і пішов за Ним, і прославляв Бога. І увесь народ, бачивши це, складав хвалу Богові.

Луки 19

Ісус у Закхея.

1. Потім Ісус зайшов до Єрихону і переходив містом.

2. І ось, чоловік на ім‘я Закхей, старшина митників і вельми багатий,

3. Хотів бачити Ісуса, Хто Він, але не міг за народом, тому що був малий на зріст;

4. Він побіг наперед, виліз на смоковницю, аби побачити Його, тому що Він мав проходити повз неї.

5. Коли Ісус підійшов до цього місця, то глянув і побачив його, а тоді сказав йому: Закхею! Злізай скорше, бо сьогодні треба Мені бути у тебе в оселі.

6. І він квапливо зліз і прийняв Його з радістю.

7. І всі, коли побачили те, почали нарікати й казали, що Він зайшов до грішного чоловіка.

8. А Закхей сказав Господові: Господе! Половину маєтку я віддам убогим, і якщо когось покривдив, поверну учетверо.

9. Ісус сказав йому: Нині прийшло спасіння домові цьому, тому що й він – син Авраама;

10. Бо Син Людський прийшов, щоб знайти і врятувати загинуле.

11. А коли вони слухали це, долучив притчу, бо Він був поблизу Єрусалиму, і вони думали, що невдовзі має відкритися Царство Боже.

12. Отож, Він сказав: Один чоловік шляхетного роду зібрався в далеку країну, щоб одержати царство і повернутися;

13. Він покликав десять служників своїх, дав їм десять мін і сказав їм: Пускайте їх у діло, поки я повернуся.

14. Але громадяни ненавиділи його і відправили услід за ним посланців сказати: Не хочемо, щоб він царював над нами.

15. І коли повернувся, прийнявши царство, звелів прикликати до себе служників тих, котрим дав срібло, щоб дізнатися, хто що надбав.

16. Прийшов перший і сказав: Володарю! Міна твоя принесла десять мін.

17. І сказав йому: Гаразд, старанний слуго! За те, що ти в малому був вірний, візьми управу над десятьма містами.

18. Прийшов другий, і сказав: Володарю! Міна твоя принесла п‘ять мін.

19. Сказав також цьому: І ти будь над п‘ятьма містами.

20. Прийшов третій, і сказав: Володарю! Ось міна твоя, котру я беріг, загорнувши в хусточку;

21. Бо я боявся тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав, і жнеш, чого не сіяв.

22. Володар сказав йому: Твоїми устами буду судити тебе, лукавий служник! Адже ти знав, що я людина жорстока, беру, чого не клав, і жну, чого не сіяв.

23. Чому ти не пустив срібло моє в діло, щоб я, повернувшись, одержав його з прибутком?

24. І сказав тим, що стояли перед ним: Візьміть у нього міну і дайте тому, що має десять мін.

25. Сказали йому: Володарю! У нього є десять мін!

26. Повідую вам: кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відбереться й те, що має.

27. А ворогів моїх тих, котрі не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і вбийте на моїх очах.

28. Сказавши це, Він пішов далі, входячи до Єрусалиму.

29. І коли наблизився до Вітфагії та Віфанії, до гори, що Оливною зветься, послав двох учнів Своїх,

30. Сказавши: Ідіть у поселення, що перед вами; як увійдете до нього, знайдете молодого віслюка прив‘язаного, на якого ніхто з людей ніколи не сідав; відв‘яжіть його і приведіть;

31. І, якщо хтось запитає вас: Нащо відв‘язуєте? – скажете йому так: Він необхідний Господові.

32. Посланці пішли і знайшли, як Він казав їм.

33. А коли вони відв‘язували молодого віслюка, господарі його сказали їм: Нащо відв‘язуєте віслюка?

34. Вони відповідали: Він необхідний Господові.

35. І привели його до Ісуса; і накинули одежу свою на віслюка і всадовили на нього Ісуса.

36. І коли Він їхав, стелили одежу свою на дорозі.

37. А коли Він наблизився до узвозу з Оливної гори, то всі численні учні почали з радістю й голосно прославляти Бога за всі чудеса, котрі вони бачили,

38. Кажучи: Благословенний Цар, що йде в ім‘я Господнє! Мир на небесах і слава на висоті!

39. І деякі фарисеї з-поміж народу сказали Йому: Учителю! Заборони учням твоїм.

40. Але Він сказав їм у відповідь: Повідую вам, що, коли вони замовкнуть, то заволає каміння.

41. І коли наблизився до міста, то глянув на нього й заплакав над ним,

42. І сказав: О, якби хоч ти цього дня спізнало, що слугує мирові твоєму! Але це утаємничене нині від очей твоїх,

43. Бо прийдуть на тебе дні, коли вороги твої валом тебе оточать, і обляжуть тебе, і тіснитимуть тебе звідусіль,

44. І розорять тебе, і повбивають діток твоїх, і не залишать у тебе каменя на камені, за те, що ти не пізнало часу відвідин твоїх.

45. А коли зайшов до храму, почав виганяти купців, що продавали, і покупців, що купляли,

46. Кажучи їм: Написано: Дім Мій є дім молитви; а ви вчинили його вертепом розбійників.

47. І навчав щодня у храмі. А першосвященики і книжники й старшини народу шукали можливости убити Його,

48. І не знаходили, що б іще вчинити з Ним, тому що увесь народ горнувся до Нього й слухав Його.

Луки 20

Якою владою діє Ісус. (Мт.21:23-27, Мк.11:27-33)

1. Одного дня, коли Він навчав народ у храмі і благовістив, наблизилися першосвященики і книжники із старшинами,

2. І сказали Йому: Повідай нам, якою владою Ти все це чиниш, або хто дав Тобі цю владу?

3. Він сказав їм у відповідь: Запитаю Я вас про одне, і скажіть Мені:

4. Хрещення Іванове з небес було, чи від людей?

5. А вони, порадившися поміж собою, казали: Якщо скажемо: З небес, то мовить: Чому ж ви не повірили йому?

6. А якщо скажемо: Від людей, то увесь народ поб‘є нас камінням, бо він переконаний, що Іван є пророк.

7. І відповідали: Не знаємо, звідки.

8. Ісус сказав їм у відповідь: І Я не скажу вам, якою владою це вчиняю.

9. І почав Він оповідати народові притчу оцю: Один чоловік посадив виноградника і віддав його виноградарям, а сам виїхав на тривалий час;

10. А вже певного часу послав до виноградарів служника, щоб вони дали йому плодів з виноградника, але виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим.

11. І знову послав до них іншого служника, але вони й цього прибили й облаяли й відіслали ні з чим.

12. І ще третього послав; але вони й цього, зранивши, прогнали.

13. Тоді сказав господар виноградника: Що маю вчинити? Пошлю сина мого улюбленого; можливо, побачивши його, засоромляться.

14. Але виноградарі, побачивши його, міркували поміж собою, кажучи: Це – спадкоємець; ходімо, заб‘ємо його, і спадок його буде нашим.

15. І вивели його геть із виноградника і вбили. То що вчинить з ними господар винограднику?

16. Прийде і вигубить виноградарів тих і віддасть виноградника іншим. Ті, що це чули, сказали: Нехай не буде!

17. Але Він поглянув на них і сказав: Що означає це, що написане: Камінь, котрого відкинули будівничі, той самий (камінь) став наріжним!

18. Кожний, хто впаде на той камінь, розіб‘ється; а на кого він упаде, того роздушить.

19. І шукали в цім часі священики і книжники, аби покласти на Нього руки, але боялися народу, бо втямили, що про них сказав Він цю притчу.

20. І спостерігали за Ним, а тоді підіслали недобрих людей, котрі вдавали з себе праведних, щоб Його упіймати на якомусь слові, а відтак видати старшинам і владі правителя.

21. І вони запитали Його: Учителю! Ми знаємо, що Ти правдиво говориш і навчаєш, і не зважаєш на особу, але істинно Божої дороги навчаєш.

22. Чи дозволено нам давати кесареві податок, чи ні?

23. А Він, зрозумівши лукавство їхнє, сказав їм: Нащо ви Мене спокушаєте?

24. Покажіть Мені динарій: Чиє на ньому зображення і напис? Вони відповідали: Кесарове.

25. Він сказав їм: Отож, віддайте кесарове кесарю, а Боже – Богові.

26. І не могли зловити Його на слові перед народом, і, здивувавшися з відповіді Його, замовкли.

27. Тоді прийшли деякі із саддукеїв, що нехтують воскресінням, і запитали Його:

28. Учителю! Мойсей написав нам, що коли у когось помре брат, котрий мав дружину, і помре бездітним, то брат його мусить взяти його дружину і відновити сім‘я братові своєму.

29. Було семеро братів: перший, узявши дружину, помер бездітним;

30. Узяв ту дружину другий (брат), і той помер бездітним;

31. Узяв її третій, і також усі семеро, й померли, не залишивши дітей;

32. Після всіх померла й жінка.

33. Отож, за воскресіння котрого з них буде вона дружиною? Бо семеро мали її за дружину.

34. Ісус сказав їм у відповідь: Діти віку цього шлюбляться і виходять заміж;

35. А ті, що будуть достойні того віку і воскресіння з мертвих, – не будуть ні одружуватися, ні заміж виходити.

36. І померти вже не можуть, бо вони такі ж, як ангели, і суть сини Божі, будучи синами воскресіння.

37. А що мертві воскреснуть, то й Мойсей показав при купині, коли назвав Господа Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова.

38. Але Бог не є Бог мертвих, а живих, бо в Нього всі живі.

39. На це деякі із книжників сказали: Учителю! Ти добре сказав.

40. І вже не сміли запитувати Його ані про що. А Він сказав їм:

41. Чому кажуть, що Христос є син Давидів?

42. Адже сам Давид каже у книзі Псалмів: Сказав Господь Господові моєму: Сиди праворуч Мене,

43. Аж доки покладу ворогів Твоїх до підніжжя ніг Твоїх.

44. Отож, Давид Господом називає Його; то як же Він син йому?

45. І коли слухав увесь народ, Він сказав учням Своїм:

46. Остерігайтеся книжників, котрі полюбляють ходити в довгій одежі і люблять вітання в народних зібраннях, сидіти попереду в синагогах і перші місця на бенкетах,

47. Котрі пожирають оселі вдів і лицемірно довго моляться; через те вони дістануть найтяжче осудження.

Луки 21

Лепта вдови.

1. Він глянув і побачив багатіїв, що клали дари свої до скарбниці.

2. Побачив також і бідну вдову, що поклала туди дві лепти,

3. І сказав: Істину кажу вам, що ця бідна вдова більше від усіх поклала.

4. Бо всі ті від надлишку свого поклали як дар Богові, а вона від убогости своєї поклала увесь свій прожиток, що його мала.

5. І коли деякі говорили про храм, що він був оздоблений коштовним камінням та обітницькими дарами, Він сказав:

6. Надійдуть дні, коли з того, що ви бачите, не залишиться каменя на камені; усе буде зруйноване.

7. І запитали Його: Учителю! Коли це станеться? І яка ознака, коли це має справдитися?

8. Він сказав: Остерігайтеся, щоб вас не звели облудою; бо чимало прийде під йменням Моїм, кажучи, що це Я; і час цей близько. Не ходіть слідом за ними.

9. А коли почуєте про війни і заворушення, не жахайтеся: бо все це має бути передніше; але не зараз кінець.

10. Тоді сказав їм: Повстане народ на народ і царство на царство;

11. Будуть великі землетруси по різних місцях, і голод, і моровиця, і жахливі явища, і значні ознаки з неба.

12. Але передніше, аніж це станеться, покладуть на вас руки і будуть вас проганяти, віддаючи до синагог і в'язниць, і поведуть вас до царів та правителів – за ймення Моє.

13. А буде вам усе це на свідчення.

14. Отож, покладіть собі на серце не обдумувати наперед, що відповідати;

15. Бо Я дам вам слова і премудрість, котрої не зможуть перевищити, ані протистояти всі ті, що чинять вам перешкоди.

16. Вас зрадять також і батьки, і брати, і родичі, і друзі; а деяких із вас позбавлять життя.

17. І за ймення Моє вас усі ненавидітимуть.

18. Але й волосина з голови вашої не пропаде.

19. Терпінням вашим рятуйте душі ваші.

20. А коли побачите Єрусалим, оточений військами, тоді знайте, що наблизилося спустошення його.

21. Тоді ті, що будуть в Юдеї, нехай утікають у гори; і хто в місті, виходь з нього; і хто на околицях, не заходь до нього.

22. Тому що це дні помсти, нехай справдиться все написане.

23. І горе вагітним, а також тим, хто годує грудьми за тих днів; бо велике буде лихоліття на землі і гнів на народ сей.

24. І впадуть од вістря меча; і відведуть їх у полон поміж усі народи, і погани топтатимуть Єрусалим, доки не скінчиться час тих поганів.

25. І будуть ознаки на сонці і місяці, на зорях, а на землі смуток і нерозважливість; і море залегоче і збуриться.

26. Люди будуть вмирати від страху і начікування лихоліття, що прийдуть на всю землю, бо сили небесні захитаються.

27. І тоді побачать Сина Людського, що йтиме на хмарі із силою і славою великою.

28. А коли все це почне справджуватися, тоді випростайтеся і піднесіть голови ваші, тому що наближається визволення ваше.

29. І оповів їм притчу: Подивіться на смоковницю і на всі дерева.

30. Коли вони вже розпукуються, то бачачи це, самі знаєте, що вже близенько літо;

31. Отож, коли ви побачите все те, що справджується, знайте, що вже близько Царство Боже.

32. Істину повідую вам: Не промине рід цей, як усе це станеться.

33. Небо і земля минуться, але слова Мої не минуться.

34. Пильнуйте за собою, щоб серця ваші не обтяжувалися ненажерством і пиятикою, а також клопотами житейськими, щоб день той не спіткав вас зненацька.

35. Бо він, мов сіть, упаде на всіх, що живуть по всій землі;

36. Тож пильнуйте о всякій порі і моліться, щоб уникнути вам усіх цих майбутніх лихоліть і постати перед Сином Людським.

37. За дня Він навчав у храмі; а вночі, вийшовши, перебував на горі, що звалася Оливною.

38. І увесь народ з ранку приходив до Нього в храм, щоб слухати Його.

Луки 22

Юда зраджує Ісуса

(Мт.26. Мк.14:1-2; 10-11)

1. Наближалося свято опрісноків, що Пасхою зветься;

2. І шукали першосвященики й книжники, у який спосіб убити Його, тому що боялися народу.

3. Але сатана увійшов у Юду, найменованого Іскаріотом, одного з числа дванадцятьох,

4. І він пішов і розмовляв з першосвящениками та старшинами, як Його видати їм.

5. Вони зраділи і погодилися дати йому срібняків.

6. І він обіцяв, і шукав зручної нагоди і часу, щоб видати Його їм, але не при народі.

7. І ось, настав день опрісноків, коли треба було заколоти пасхальне ягня.

8. І послав Ісус Петра та Івана, сказавши: Підіть, приготуйте нам їсти пасху.

9. Але вони сказали Йому: Де звелиш нам приготувати?

10. Він сказав їм: Ось, при входженні вашому до міста, зустрінеться з вами чоловік, що нестиме глечик води: підіть за ним в оселю, до котрої він зайде,

11. І скажете господареві дому: Учитель каже тобі: Де світлиця, у котрій Мені їсти пасху з учнями Моїми?

12. І він покаже вам світлицю простору, вистелену; там приготуйте.

13. Вони рушили і знайшли, як сказав їм, і приготували пасху.

14. І коли настав час, Він приліг і дванадцять Апостолів з Ним.

15. І сказав їм: Вельми бажав Я їсти з вами оцю пасху передніше Моїх страждань.

16. Бо повідую вам, що вже не буду їсти її, аж доки вона не звершиться в Царстві Божому.

17. І, взявши чашу та вчинивши подяку, Він сказав: Прийміть її і розділіть поміж собою;

18. Бо повідую вам, що не буду пити від плоду виноградного, доки не прийде Царство Боже.

19. І, взявши хліб і вчинивши подяку, поламав і подав їм, кажучи: Це – Тіло Моє, котре за вас віддається; так учиняйте на спомин про Мене.

20. Так само й чашу після вечері (подав), кажучи: Оця чаша – Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

21. І ось, рука того, що зраджує Мене, зі Мною за столом.

22. А втім, Син Людський іде за призначенням; але горе тому чоловікові, що Його зраджує.

23. І вони почали запитувати один в одного, хто б це серед них був такий, що вчинив би подібне.

24. Була також поміж ними суперечка, хто з них має вшановуватися більше.

25. А Він сказав їм: Царі володарюють над народами, і ті, що володіють ними, благодійниками називаються;

26. А ви не так: Але хто з вас більший, нехай буде, як менший; а старший, – як служник.

27. Бо хто більший: той, що за столом, чи служник? Чи не той, що за столом? А Я поміж вами, як служник.

28. Але ви були зі Мною у скрутах Моїх,

29. І Я заповідаю вам, як заповідав Мені Батько Мій, Царство,

30. Щоб їли і пили за трапезою Моєю в Царстві Моєму, і сядете на престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.

31. І сказав Господь: Симоне! Симоне! Ось, сатана хотів мати вас, щоб пересіяти вас, як пшеницю;

32. Але Я молився за тебе, щоб не вичахла віра твоя; а ти, коли навернешся, утверджуй братів твоїх.

33. Він відповідав Йому: Господе! З Тобою я готовий і в тюрму, і на смерть піти.

34. Але Він сказав: Запевняю тебе, Петре, що не проспіває півень сьогодні, як ти аж тричі зречешся, що не знаєш Мене.

35. І сказав їм: Коли Я послав вас без мішка і без торби та без взуття, чи бракувало вам чогось? Вони відповідали: Нічого.

36. Тоді Він сказав їм: Але тепер, хто має мішка, той візьми його, а також торбу; а в кого нема, продай одежу свою і купи меча.

37. Бо повідую вам, що має звершитися на Мені й оце написане: І до злодіїв прилучений. Бо те, що про Мене, підходить до кінця.

38. Вони сказали: Господе! Ось, тут аж два мечі. Він сказав їм: Досить!

39. І, вийшовши, рушив за звичаєм на гору Олив; за Ним простували учні Його.

40. А коли прийшов на місце, сказав їм: Моліться, щоб не спокуситися.

41. А Сам відійшов од них на відстань кинутого каменя і прихилив коліна, – молився,

42. Кажучи: Отче! О, якби Ти вволив пронести чашу оцю повз Мене! А втім, не Моя воля, але Твоя нехай буде.

43. З‘явився до Нього Ангел з небес і зміцнював Його.

44. І виповнений скорботою і тривогою, ще ревніше молився; і був піт Його, мов краплини крови, що падали на землю.

45. Підвівшись з молитви, Він прийшов до учнів, і знайшов їх сплячими від смутку,

46. І сказав їм: Чого ви спите? Підведіться і моліться, щоб не спокуситися.

47. Коли Він ще говорив це, з‘явився народ, а попереду в нього простував один із дванадцятьох, найменований Юдою, і він підійшов до Ісуса, аби поцілувати Його. Бо він такий їм знак подав: Кого я поцілую, Той і є.

48. А Ісус сказав йому: Юдо! Чи поцілунком видаєш Сина Людського?

49. Ті, що були з Ним, уже бачили до чого йдеться, і сказали Йому: Господе! Чи не вдарити нам мечем?

50. І один з них ударив служника першосвященикового, і відтяв йому праве вухо.

51. Тоді Ісус сказав: Залишіть, досить. І, торкнувшися вуха його, уздоровив його.

52. А першосвященикам і старшинам храму та старшині, що зібралися супроти Нього, сказав Ісус: Неначе на розбійника вийшли ви з мечами та списами, щоб узяти Мене.

53. Щодня Я був з вами у храмі, і ви не здіймали на Мене рук; але тепер – ваш час і влада пітьми.

54. Вони взяли Його і повели, і привели у дім першосвященика. А Петро йшов на віддалі.

55. Коли вони розпалили багаття посеред двору і сіли разом, присів і Петро поміж ними.

56. Одна служниця побачила його сидячого біля вогнища і, придивившися уважно, сказала: І цей був з Ним.

57. Але він зрікся Його, сказавши жінці: Я не знаю Його.

58. Невдовзі другий побачив його і сказав: І ти з них. Але Петро сказав цьому чоловікові: Ні!

59. Минуло з годину часу, і ще один вимогливо казав: Напевне й цей був із Ним, бо він галілеянин.

60. Але Петро сказав тому чоловікові: Не знаю, що ти кажеш. І відразу, як він ще говорив, заспівав півень.

61. Тоді Господь, обернувся і глянув на Петра; і Петро пригадав слова Господа, як Він сказав йому: Передніше, аніж проспіває півень, зречешся Мене тричі.

62. І, вийшовши геть, гірко заплакав.

63. Люди, які тримали Ісуса, збиткувалися над Ним і били Його.

64. І, накривши Його, далі били Його по обличчю і запитували Його: Нумо, пророкуй, хто вдарив Тебе?

65. І багато інших знущань завдали Йому.

66. А коли настав день, зібралася старшина народу, першосвященики і книжники, і завели Його до свого синедріону.

67. І сказали: Чи Ти – Христос? Скажи нам. Він сказав їм: Якщо Я скажу вам, то ви не повірите.

68. А якщо запитаю вас, не будете відповідати Мені і не відпустите Мене.

69. Віднині Син Людський сидітиме праворуч Сили Божої.

70. І сказали всі: Отож, Ти – Син Божий? Він відповідав їм: Ви кажете, що Я.

71. А вони сказали Йому: Яке ж іще нам потрібне свідчення? Адже ми самі почули з Його уст!

Луки 23

Ісус перед Пилатом.

1. І підвелася вся їхня громада і повела Його до Пилата.

2. І почали звинувачувати Його, кажучи: Ми знайшли, що Він ворохобить народ і забороняє сплачувати податки кесареві, називаючи Себе Христом Царем.

3. Пилат запитав Його: Ти – Цар юдейський? Він сказав йому у відповідь: Ти мовиш.

4. Пилат сказав першосвященикам і народові: Я не знаходжу жодної провини в Цьому Чоловікові.

5. Але вони наполягали, кажучи, що Він підбурює народ, бо навчає по всій Галілеї аж до цього місця.

6. Пилат, як почув про Галілею, запитав: Хіба Він – галілеянин?

7. І коли дізнався, що Він із провінції Іродової, послав його до Ірода, котрий за тих днів був також в Єрусалимі.

8. Коли Ірод побачив Ісуса, вельми зрадів, бо давно хотів побачити Його, бо дуже багато чував про Нього і сподівався побачити від Нього яке-небудь диво.

9. І ставив Йому багато запитань; але Він нічого не відповідав йому.

10. А першосвященики і книжники стояли і щосили звинувачували Його.

11. Але Ірод зі своїми вояками принизив Його і, зганьбивши Його, одягнув Його у світлу одежу та й відіслав назад до Пилата.

12. І стали того дня Пилат та Ірод приятелями поміж собою, а раніше ворогували один з одним.

13. А Пилат скликав першосвящеників і старшин, і народ,

14. І сказав їм: Ви привели до мене Цього Чоловіка, що підбурює народ; і ось, я у вашій присутності дослідив і не знайшов у Чоловіка Цього жодної провини, за що ви Його звинувачуєте;

15. А Ірод також: бо я послав Його до нього, і нічогісінько не знайдено в Ньому такого, за що варто було б зрокувати Його на смерть.

16. Отож, покаравши Його, відпущу.

17. А йому якраз треба було заради свята відпустити їм одного в‘язня.

18. Але увесь народ почав кричати: Смерть Йому! Відпусти нам Варавву.

19. Варавву ув‘язнили за вчинене у місті заворушення і вбивство.

20. Пилат знову підніс голос, бажаючи відпустити Ісуса.

21. Але вони кричали: Розіпни! Розіпни Його!

22. А він утретє сказав їм: Яке ж зло Він учинив? Я нічогісінько не знаходжу в Ньому, за що варто було б зрокувати на смерть; Отож, покараю Його і відпущу.

23. Але вони продовжували голосно кричати, вимагаючи, щоб Його розп‘яли; і крик їхній та першосвящеників домігся свого.

24. І Пилат ухвалив вчинити за проханням їхнім,

25. І відпустив їм ув‘язненого за підбурювання і вбивство в тюрму, котрого вони просили; а Ісуса віддав на їхню волю.

26. І коли повели Його, то схопили якогось Симона із Кирінеї, що повертався з поля, і поклали на нього хреста, щоб ніс за Ісусом.

27. І рушила за ним безліч народу і жінок, котрі плакали і ридали за Ним.

28. А Ісус обернувся до них і сказав: Доньки єрусалимські! Не плачте за Мною, але плачте за собою і за діток ваших!

29. Бо надходять дні, коли скажуть: Благословенна неплідна, і лоно, яке не родило, і перса, що не годували.

30. Тоді почнуть казати горам: Упадіть на нас! І пагорбам: Накрийте нас!

31. Бо коли подібне вчиняють зеленому дереві, то що буде сухому?

32. І вели разом із Ним на смерть двох злочинців,

33. І коли прийшли на місце, що його називають Лобним, то розп‘яли Його там і злочинців, – одного праворуч, а другого – ліворуч.

34. А Ісус казав: Отче! Прости їм, бо не відають що, вчиняють. І ділили Його одежу, кидаючи жереба.

35. І стояв народ і споглядав. І насміхалися разом з ними старшини, кажучи: Інших рятував, то нехай урятує Себе Самого, якщо Він Христос, вибраний Божий.

36. Також і вояки збиткувалися над Ним; підходили й підносили Йому оцет (до уст).

37. І казали: Якщо Ти Цар юдейський, врятуй Себе Самого.

38. І був над Ним напис грецькою, латинською і єврейською мовами вчинений: Це – Цар юдеїв.

39. Один із повішених (на хресті) злочинців лихословив Його і казав: Якщо Ти – Христос, то врятуй Себе і нас.

40. А другий, навпаки, докоряв йому і казав: Чи ти не боїшся Бога, коли й сам під тим же звинуваченням?

41. Але ми засуджені справедливо, тому що належне за вчиненим дістали; а Він нічогісінько недоброго не вчинив.

42. І сказав до Ісуса: Згадай мене, Господе, коли прийдеш у Царство Своє!

43. І сказав йому Ісус: Істину повідую тобі, що нині будеш зі Мною в раю.

44. А було вже близько шостої години, і вчинилася пітьма по всій землі до дев‘ятої години.

45. І затьмарилося сонце, і завіса (в храмі) роздерлася посередині.

46. Ісус щосили гукнув, промовляючи: Батьку! В руки Твої віддаю духа Мого. І тільки-но сказав це, як о тій же хвилі віддав духа.

47. А сотник, як побачив те, що вдіялося, прославив Бога і сказав: Справді Чоловік цей був Праведник.

48. І весь народ, що зійшовся на це видовище, побачив усе і, повертаючись, бив себе в груди.

49. А всі, що знали Його, і жінки, і діти, що йшли за Ним з Галілеї, стояли віддалік і дивилися на це.

50. Тоді один чоловік, на ймення Йосип, радник, людина добра і правдива,

51. Який не брав участі в раді, і в діяннях їхніх, з Ариматеї, міста юдейського, що також наджидав Царства Божого,

52. Прийшов до Пилата і випросив тіло Ісусове;

53. І зняв Його; обгорнув плащаницею і поклав Його в гробі, витесаному в скелі, де ще нікого не поклали.

54. То був день п‘ятниця, і наставала субота.

55. А жінки, що прийшли з Ісусом із Галілеї, оглянули гріб, а також те, як Його тіло покладене було;

56. А коли повернулися, то приготували пахощів і мира, а в суботу спочили за заповіддю.

Луки 24