Воскресіння Ісуса і події сього дня.

1. Як минула субота, Марія Магдалина і Марія Якова і Соломія накупили пахощів, щоб іти й помазати Його.

2. І на світанку першого [дня] неділі вони прийшли до гробу, – як сходило сонце.

3. І гомоніли поміж собою: Хто відвалить нам каменя від входу до гробу?

4. А тоді глянули і побачили, що камінь відвалений; а він же був дуже великий.

5. І зайшли до гробу і там побачили юнака, що сидів праворуч від них, одягнений у білу одежу, – і жахнулися вони.

6. А він сказав їм: Не жахайтеся. Ісуса шукаєте Назарянина, розп‘ятого; Він воскрес, Його немає тут. Ось місце, де Його поклали було.

7. Але йдіть, скажіть учням Його, і Петрові, що Він зустріне вас у Галілеї; там Його побачите, як Він сказав вам.

8. І вийшли вони з гробу і кинулися бігти, їх обгорнув жах і трепет, і нікому нічого не сказали, тому що боялися.

9. [Коли] воскрес [Ісус] вранці першого [дня] неділі, то з‘явився найперше Марії Магдалині, з котрої вигнав сім демонів.

10. Вона пішла і звістила тим, що були з Ним, котрі плакали і ридали;

11. Але вони, тільки-но зачули, що Він живий, і що вона бачила Його, – не повірили.

12. Після цього з‘явився в іншому вигляді двом із них на дорозі, коли вони простували до поселення.

13. А вже ті повернулися і сповістили решті; але їм також не повірили.

14. Нарешті з‘явився самим одинадцятьом, що напівлежали [й вечеряли], і дорікав їм за невіру і жорстоке серце, що тим, котрі бачили Його воскресіння, не повірили.

15. І сказав їм: Ідіть по всьому світі і проповідуйте Євангелію кожному створінню.

16. Хто буде вірити і хреститися, врятований буде; а хто не буде вірувати, засуджений буде.

17. А тих, що повірили, будуть супроводжувати ці ознаки: йменням Моїм будуть виганяти бісів, будуть говорити новими мовами;

18. Будуть брати гадюк, і, якщо вип‘ють смертоносне щось, не зашкодить їм; покладуть руки на хворих, і вони стануть здорові.

19. Отож, Господь, після бесіди з ними, вознісся на небо і сів праворуч Бога.

20. І вони рушили і проповідували скрізь при Господньому сприянні і утвердженні слова ознаками, які його супроводили. Амінь.

Євангелія від Луки

Луки 1

1. Через те, що чимало (людей) почали складати оповідь про цілком відомі поміж собою події,

2. Як повідали нам ті, що були від самого початку самовидцями і служниками Слова, –

3. То поклав собі і я, після уважного вивчення всього від початку описати тобі за перебігом подій, високодостойний Теофіле,

4. Щоб ти пізнав несхитні підвалини того вчення, в котрому був наставлений.

5. За днів Ірода, царя Юдейського, був священик з черги Авії, на ім‘я Захарія, та його дружина з роду Ааронового, а ім‘я їй Єлисавета.

6. Обидвоє вони були праведні перед Богом, вчиняючи за всіма заповідями і приписами Господніми бездоганно.

7. У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обидвоє були вже в літах похилих.

8. Одного разу, коли він за своєю чергою служив перед Богом,

9. За жеребом, за звичаєм, як було у священиків, довелося йому зайти до храму Господнього для кадіння,

10. А вельми багато народу молилося зовні, під час кадіння,

11. Тоді з‘явився йому Ангел Господній, стоячи з правого боку жертовника кадильного.

12. Захарія побачив його, збентежився, і страх виповнив його.

13. Та Ангел сказав йому: Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета народить тобі сина, і назвеш йому ім‘я Іван;

14. І буде тобі радість і втіха, і багато (людей) через народження його будуть радіти;

15. Бо він буде великим перед Господом і не буде пити вина, і напою п‘янкого, і виповниться Духом Святим ще від лона матері своєї;

16. І багатьох із синів Ізраїля наверне до Господа, Бога їхнього.

17. І прийде передніше перед Ним у дусі і силі Іллі, аби повернути серця батьків дітям, і невпокореним – напрям думок праведних, аби явити Господові народ приготовлений.

18. І сказав Захарія Ангелові: По чому я довідаюся про це? Адже я старий, і дружина моя в літах похилих.

19. Ангел сказав йому у відповідь: Я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий, щоб говорити з тобою, і благовістити тобі це.

20. Але ти мовчатимеш і не будеш розмовляти аж до того дня, як усе це станеться, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі справдяться свого часу.

21. А тим часом, народ наджидав Захарію і дивувався, що він зволікає в храмі.

22. Проте він, коли вийшов, уже не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння у храмі; і він подавав їм знати жестами і залишався німим.

23. А коли скінчилися дні служіння його, повернувся до свого дому.

24. По цих днях зачала Єлисавета, дружина його, і таїлася п‘ять місяців, кажучи:

25. Так учинив мені Господь за цих днів, коли зглянувся наді мною,і щоб зняти з мене ганьбу між людьми.

26. А шостого місяця1 послано було Ангела Гавриїла від Бога до міста Галілейського, що йменувалося Назарет,

27. До діви, зарученої з мужем на ім‘я Йосип, з дому Давидового; а ймення Діви – Марія.

28. Коли Ангел зайшов до неї, то сказав: Радій Благодатна!2 Господь з тобою; благословенна ти поміж жінками.

29. А вона, як побачила його, збентежилася цими словами і міркувала, а що воно за вітання таке.

30. І сказав їй Ангел: Не бійся, Маріє, бо ти надбала благодаті у Бога.

31. І ось, ти в лоні зачнеш, і породиш Сина, і назвеш Йому ймення: Ісус;

32. Він буде великим і назветься Сином Всевишнього; і дасть Йому Господь Бог престол Давидів, батька Його;

33. І буде царювати над домом Якова повіки, і царству Його не буде кінця.

34. Але Марія сказала Ангелові: Як станеться таке, коли я чоловіка не знаю?

35. Ангел сказав їй у відповідь: Дух Святий виповнить тебе, і сила Всевишнього обгорне тебе; а тому й народжуване Святе назветься Сином Божим.

36. Ось, і Єлисавета, родичка твоя, що називається неплідною, і вона зачала сина в старості своїй і їй уже шостий місяць;

37. Бо у Бога не залишиться безсилим жодне слово.

38. Тоді Марія сказала: Ось, я – служниця Господня; нехай буде мені за словом твоїм, і відійшов од неї Ангел.

39. Підвівшися за цих днів, Марія квапливо подалася до нагірної країни, до міста Юдиного.

40. І зайшла в дім Захарії, і привітала Єлисавету.

41. Коли Єлисавета зачула вітання Марії, то немовля здригнулося їй у лоні; і Єлисавета виповнилася Духом Святим,

42. І вигукнула дужим голосом, і сказала: Благословенна ти серед жінок, і благословенний плід лона твого!

43. І звідки це мені, що прийшла Матір Господа мого до мене?

44. Бо коли голос вітання твого дійшов до слуху мого, здригнулося немовлятко радісно в лоні моєму;

45. І щаслива та, що повірила, тому що справдиться повідане їй від Господа.

46. І сказала Марія: Звеличує душа моя Господа,

47. І зрадів дух мій у Бозі, Рятівникові Моєму,

48. Що зглянувся Він на покору служниці Своєї; бо віднині всі покоління називатимуть мене Благословенною,

49. Що витворив мені велич Могутній, і святе ймення Його,

50. І милість Його від роду й до роду для тих, що бояться Його;

51. Явив силу рамена Свого; розпорошив пихатих помислами серця їхнього.

52. Поскидав сильних з престолів і підніс сумирних;

53. Голодних виповнив добром, а багатих відпустив ні з чим;

54. Прийняв Ізраїля, служника Свого, пригадавши милість,

55. Як повідав батькам нашим, до Авраама і насінню його до віку.

56. А пробула Марія з нею близько трьох місяців і повернулася до свого дому.

57. А Єлисаветі надійшов час породити, і вона народила сина.

58. І почули сусіди і родичі її, що звеличив Господь милість Свою над нею, і раділи з нею.

59. Восьмого дня прийшли обрізувати немовлятко, і хотіли назвати його на ймення батька його, Захарією.

60. На це матір його сказала: Ні, а назвати його Іваном.

61. І сказали їй: Нікого нема в твоєму роду, хто називався б цим ім‘ям.

62. І запитували жестами у батька його, як би він хотів назвати його.

63. Він попросив дощечку і написав: Іван ймення йому. І всі здивувалися.

64. І тієї ж хвилі відкрилися уста його і звільнився язик його, і він почав говорити, і прославив Бога.

65. І був острах на всіх, що мешкали довкола них, і оповідали про це по всій нагірній країні Юдейській.

66. Усі, хто чув, поклали це в серце своє і казали: Ким же буде немовля оце? І рука Господня була з ним.

67. І Захарія, батько його, виповнився Духом Святим і пророкував, кажучи:

68. Благословенний Господь, Бог Ізраїля, що навідав народ Свій, і витворив визволення йому.

69. І підніс рога спасіння нам у домі Давида, служника Свого,

70. Як звістив устами святих пророків Своїх, що були од віку,

71. Що врятує нас від ворогів наших і від руки усіх ненависників наших,

72. Витворить милість з батьками нашими і пригадає Святого Заповіта Свого.

73. Присягу, котрою Він присягався Авраамові, батькові нашому, дати нам,

74. Безбоязно, після визволення від руки ворогів наших,

75. Служити Йому в святості і правді перед Ним упродовж усіх днів життя нашого.

76. А ти, дитятко, назвешся пророком Всевишнього, бо підеш перед лицем Господа, – шляхи Йому приготувати.

77. Щоб дати народові Його розуміння порятунку в прощенні гріхів їхніх,

78. Через ласкаве милосердя Бога нашого, Котрим навідав нас Світлом з висоти,

79. Щоб освітити тих, хто перебував в темряві і в тіні смертельній, щоб спрямувати ноги наші на шлях миру.

80. А немовлятко зростало, зміцнювалося духом, і було в пустелях до з‘яви своєї Ізраїлеві.

Луки 2