Четверте переслідування християн.

1. А Савл заохочував убивство його. За тих днів сталося велике переслідування на Церкву в Єрусалимі, і всі, крім Апостолів, розпорошилися по околицях юдейських та самарійських.

2. А поховали Стефана мужі побожні і вчинили великий плач по ньому.

3. А Савл терзав Церкву, вдираючись до осель, виволікав чоловіків і жінок і кидав до в‘язниці.

4. А тим часом, ті, що порозбігалися, ходили й благовістили Слово.

5. Так, Пилип прийшов до міста Самарійського і проповідував їм Христа.

6. Народ в одну душу прислухався до того, що оповідав Пилип, і бачив, і чув, які він звершує дива;

7. Бо нечисті духи з багатьох, що були в них, виходили з великими зойками, а чимало немічних і кульгавих уздоровилося;

8. І була радість велика в тому місті.

9. А перебував у тому місті один чоловік на ім‘я Симон, котрий перед тим займався чаклунством і дивував народ самарійський, маючи себе за когось великого;

10. Його слухали всі: Від найменшого, аж до найбільшого, кажучи: “Він – сила Божа велика”.

11. А слухали його через те, що він тривалий час дивував їх чаклунством.

12. Та коли повірили Пилипові, що благовістив про Царство Боже, та про ймення Ісуса Христа, то хрестилися чоловіки й жінки.

13. Увірував також сам Симон, а коли хрестився, то вже не відходив од Пилипа; він бачив, як звершуються великі сили, і вражався.

14. Апостоли, які були в Єрусалимі, почули, що самаряни прийняли Слово Боже, і послали до них Петра з Іваном,

15. Котрі, як прийшли, то помолилися за них, щоб вони прийняли Духа Святого.

16. Бо Він ще не злинув на жодного з них, а були вони тільки хрещені у ймення Господа Ісуса;

17. Тоді поклали на них руки, і вони прийняли Духа Святого.

18. А Симон, коли побачив, що через покладання рук апостольських дається Дух Святий, приніс їм гроші,

19. Кажучи: Дайте й мені владу цю, щоб той, на кого я покладу руки, одержував Духа Святого.

20. Але Петро сказав йому: Срібло твоє нехай буде на погибель тобі, тому що ти замірився дар Божий дістати за гроші.

21. Немає тобі в цьому частки і жеребу, тому що серце твоє не вільне перед Богом;

22. Тож покайся за цей гріх твій і молися Богові, може, прощений буде тобі замір серця твого!

23. Через те, що бачу тебе виповненого гіркотою жовчі і в ланцюгах неправди.

24. А Симон сказав у відповідь: Помоліться ви за мене Господові, щоб не спіткало мене анітрохи з того, що сказане вами.

25. А вони, засвідчивши і звістивши Слово Господнє, знову пішли до Єрусалиму і в багатьох поселеннях самарійських проповідували Євангелію.

26. А Пилипові Ангел Господній сказав: Підведися і йди на південь, на дорогу, котра веде з Єрусалиму на Газу, яка порожня.

27. Він підвівся й пішов. Аж ось, муж ефіопський, скопець, вельможа Кандаки, цариці ефіопської, скарбничий усіх скарбів її, що приїздив до Єрусалиму для поклоніння,

28. Повертався і, сидячи на колісниці своїй, читав пророка Ісаю.

29. Дух сказав Пилипові: Підійди і пристань до цієї колісниці.

30. Пилип підійшов і, зачувши, що він читає пророка Ісаю, сказав: Чи розумієш те, що читаєш?

31. Він сказав: Як можу розуміти, якщо ніхто не наставить мене? І попросив Пилипа піднятися й сісти з ним.

32. А місце з Писання, котре він читав, було оце: Його вели на заклання, мов овечку, і як ягня перед стригалем безголосе, так і Він не розтулив уст Своїх;

33. У зневазі до Нього суд Його звершився, але родовід Його хто може відкрити? Бо візьметься од землі життя Його.

34. А скопець сказав Пилипові: Прошу тебе повідати: Про кого пророк оповідає тут? Чи про себе, чи про когось іншого?

35. Пилип розтулив уста свої і, почавши від цього писання, благовістив йому про Ісуса.

36. А тим часом, продовжуючи подорожувати, вони приїхали до води, і скопець сказав: Ось вода; що перешкоджає мені хреститися?

37. А Пилип сказав йому: Якщо віруєш од усього серця, можна. Він сказав у відповідь: Вірую, що Ісус Христос є Син Божий.

38. І наказав зупинити колісницю; і зійшли обидвоє у воду, Пилип і скопець: і хрестив його.

39. А коли вони вийшли з води, Дух Святий злинув на скопця; а Пилипа забрав Ангел Господній, і скопець уже не бачив його, а продовжував подорож, радіючи.

40. А Пилип опинився в Азоті і, переходячи, благовістив усім містам, аж доки прийшов у Кесарію.

Діяння 9

Навернення Савла. (Діян.22:1-16; 26:9-20)

1. А Савл, все ще дихаючи погрозами та убивством на учнів Господніх, прийшов до першосвященика,

2. І випросив у нього листи у Дамаск до синагог, щоб, кого знайде з прихильників цього вчення, і чоловіків, і жінок, пов‘язавши, приводити до Єрусалиму.

3. А коли йшов він і наближався до Дамаску, як наразі осяяло його світло з неба.

4. Він упав на землю і почув голос, що звертався до нього: Савле, Савле, нащо ти переслідуєш Мене?

5. Він сказав: Хто Ти, Господе? А Господь сказав: Я Ісус, Котрого ти переслідуєш; важко тобі йти супроти рожна.

6. Він у трепеті і в жахові сказав: Господе! Що накажеш мені чинити? І Господь сказав йому: Підведися і йди в місто, і сказано буде тобі, що маєш чинити.

7. А люди, які йшли з ним, стояли в заціпенінні, почувши голос і нікого не бачивши.

8. Савл підвівся із землі і з розплющеними очима нікого не бачив; і повели його попід руки, і привели до Дамаску;

9. І три дні він не бачив, і не їв, і не пив.

10. У Дамаску був один учень, на ім‘я Ананія, і Господь у видінні сказав йому: Ананіє! Він сказав: Я, Господе.

11. А Господь сказав йому: Підведися і вийди на вулицю, так звану Пряму, і запитай у Юдиному домі тарсянина на ім‘я Савл; він зараз молиться.

12. І бачив у видінні мужа на ім‘я Ананія, що прийшов до нього і поклав на нього руку, щоб він прозрів.

13. Ананія відповідав: Господе! Я чув від багатьох про цього чоловіка, скільки він зла вчинив святим Твоїм у Єрусалимі.

14. І тут має від першосвящеників владу в‘язати всіх, що прикликають ймення Твоє.

15. Але Господь сказав йому: Йди, бо він є Моя вибрана посудина, щоб звіщати ймення Моє перед народами і царями та синами Ізраїлевими.

16. І Я покажу йому, скільки він мусить вистраждати за ймення Моє.

17. Ананія пішов, і увійшов до оселі, поклав на нього руки і сказав: Брате Савле! Господь Ісус, що з‘явився тобі на шляху, котрим ти йшов, послав мене, щоб ти прозрів і виповнився Духом Святим.

18. І відразу неначе луска відпала з очей його, і несподівано він прозрів; він підвівся і був хрещений.

19. І, попоївши, зміцнився. І був Савл декілька днів із учнями в Дамаску;

20. І там-таки почав проповідувати в синагозі про Ісуса, що Він є Син Божий.

21. І всі, хто слухав, дивувалися і казали: Чи не той це, котрий переслідував у Єрусалимі тих, хто прикликав Ймення це? Та й сюди прийшов для того, щоб зв‘язувати їх і вести до першосвящеників.

22. А Савл ще більше зміцнювався і бентежив юдеїв, що мешкали в Дамаску, доводячи, що Цей є Христос.

23. А коли минуло доволі часу, юдеї змовилися вбити Його.

24. Але Савл дізнався про лиху змову їхню; а вони вдень і вночі підстерігали біля воріт, щоб убити його.

25. А учні вночі вивели його і спустили по стіні в корзині.

26. Савл прибув до Єрусалиму і прагнув прилучитися до учнів; але всі боялися його, не вірячи, що він учень.

27. А Варнава узяв його і привів до Апостолів і розповів їм, як на шляху він бачив Господа, і що казав йому Господь, і як він у Дамаску сміливо проповідував у ймення Ісуса.

28. І був він з ними, входячи і виходячи в Єрусалимі і сміливо проповідував в ім‘я Господа Ісуса.

29. Говорив також і змагався з елліністами; а вони мали замір убити його.

30. Коли брати довідалася про те, відправили його в Кесарію і допровадили до Тарсу.

31. А церкви по всій Юдеї, Галілеї і Самарії були у спокої, навчаючись і знаходячись у страхові Господньому, і, за втіхи від Духа Святого, примножувалися.

32. Одного разу, коли Петро обходив усіх, то прийшов до святих, що мешкали в Лідді.

33. Там знайшов він одного чоловіка, на ім‘я Еней, котрий вісім літ уже лежав у постелі немічний.

34. Петро сказав йому: Енею! Уздоровлює тебе Ісус Христос; підведися з постелі твоєї. І він тієї ж хвилі підвівся,

35. І бачили його всі, що мешкали в Лідді і в Сароні, які навернулися до Господа.

36. У Йоппії була одна учениця, на ім‘я Тавіта, що означає: сарна; вона була виповнена добрими діяннями і чинила багато милостині.

37. Сталося за тих днів, що вона занедужала й померла; її обмили і поклали у світлиці.

38. Та оскільки Лідда була поблизу Йоппії, то учні, зачувши, що Петро якраз там, послали до нього двох чоловіків попросити, щоб він не забарився прийти до них;

39. Петро підвівся і пішов з ними; і коли він прийшов, завели його до світлиці, і всі вдови зі слізьми постали перед ним, показуючи сорочки і туніки, що їх виготовляла Сарна, живучи з ними.

40. Петро звелів усім вийти з оселі, став на коліна, помолився і, звернувся до тіла й сказав: Тавіто, підведися! І вона розплющила очі свої і, побачивши Петра, сіла.

41. Він подав їй руку, підняв її і, прикликавши святих та вдовиць, поставив її перед ними живою.

42. Про це стало відомо по всій Йоппії, і багато увірували в Господа.

43. І чимало днів пробув він у Йоппії в одного Симона чинбаря.

Діяння 10