Емський указ 1376 р. та переслідування українофілів

1875 р. — створено комісію для розгляду засобів боротьби з українофільством. У висновках комісії зазначалося: "Допустити окрему літературу простонародною говіркою означало б закласти міцні підвалини для пере­конання можливості відокремлення, хай навіть у дале­кому майбутньому, України від Росії".

18 травня 1876 р. — ознайомившись із цими рекомен­даціями комісії під час лікування на німецькому курорті Емс, Олександр II підписав розпорядження (Емський указ), згідно з яким:

1. Заборонялося видання українською мовою як оригіна­льних творів, так і перекладів (навіть текстів до нот).

2. Заборонялося завезення до імперії українських книг і брошур, надрукованих за кордоном.

3. Не дозволялося ставити п'єси й влаштовувати кон­церти "малоросійською говіркою".

4. Як виняток допускалося видання українською мовою художньої літератури та історичних документів.

Нагляд за виконанням Емського указу здійснювало го­ловне управління у справах цензури. 1881 р. — Олександр II, не скасовуючи Емського указу,

вніс до нього деякі послаблення.

1. Було дозволено друкувати українською мовою слов­ники, але російською абеткою.

2. Питання про українські вистави тепер вирішувала місцева влада.

МОЛОДІ ГРОМАДИ

У 70-х рр. XIX ст. з'явилися громадівські гуртки з патріотично налаштованої молоді — Молоді громади.

Такі громади виникли в Харкові, Полтаві, Чернігові,, Києві, Єлисаветграді, Одесі.

До їхнього складу входили переважно студенти, вчителі гімназій і народних шкіл, гімназисти, семінаристи тощо.

Молодогромадівці прагнули якнайшвидше розв'язати пекучі політичні проблеми, тому не хотіли обмежитися культурно-освітньою діяльністю.

Поступово багато хто з них переходив на позиції народ­ників, віддаючи свій молодий запал, сили і навіть життя справі повалення самодержавства, ліквідації залишків кріпосництва й завоювання політичних свобод.

ВИСНОВОК

Народовський рух 60-х рр. зміцнив свої позиції в культур­но-освітній діяльності.

70-80-ті рр. XIX ст. — народовський рух поширив свою діяльність на політику, заснувавши політичні часописи: "Батьківщина" (1879 р.) для селян, "Діло" (1880р.) для інтелігенції.

Володимир Барвинський — редактор "Діла", визначний публіцист.

1880 р. — за ініціативою В.Барвицького у Львові було проведено всенародне віче.

Це була перша спроба єднання народовців з народними масами.

Було створено першу політичну народовчу організа­цію — "Народну Раду".

90-ті рр. XIX ст. — народовці проголосили "нову еру" в громадському житті Галичини і в розвитку польсько-українських відносин. Народовські депутати у Галиць­кому сеймі взяли зобов'язання бути лояльними до влади. І.Франко про це висловився так: "мовчати про кривди народних мас".

Народовці одержали кілька чиновницьких посад в адміністративно-управлінському апараті Галичини і стали служити монархії Габсбургів. І Франко закликав боротися з "новою ерою", з політикою тих народовців, які зрадили інтереси народу.

"ПРОСВІТА" (КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЄ ТОВАРИСТВО)

1868 р.— народовці заснували товариство "Просвіта", яке спершу видавало популярні книжки, а потім організува­ло читальні та охопило своїм впливом широкі кола селян.

Мета товариства:

1. Поширювати освіту.

2. Утверджувати національну свідомість. Перший голо­ва "Просвіти" — Анатолій Вахнянин.

Діяльність товариства:

1. Видавали твори українських письменників.

2. Видавали шкільні підручники.

!3. Готували і друкували популярні наукові альманахи. 4. Випускали щорічний "Науковий календар". Товариство "Просвіта" мало всеукраїнський характер. В його роботі брали участь В. Дорошенко, І. Крип'якевич, І. Раковський, С. Рудницький та ін. З ініціативи "Просвіти" було створено друкований орган

народовців "Діло"

ЛІТЕРАТУРНЕ ТОВАРИСТВО ім. Т. ШЕВЧЕНКА (З 1892 р. — НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ім. Т. ШЕВЧЕНКА)

1873 р. — засноване Літературне товариство ім. Т. Шев­ченка (реорганізовано в Наукове 1892 р.) за допомогою меценатів із Наддніпрянщини.

Мета товариства — сприяти розвиткові української мови й літератури. У товаристві працювали М. Грушевський, І. Франко, В. Гнатюк, Ф. Вовк, І. Раковський та ін.

За час своєї діяльності (1873—1939) воно видало понад 1100 наукових і літературних праць.

М. Грушевський — голова Наукового товариства ім. Т. Шевченка з 1897 р. по 1913 р.

ЗНАЧЕННЯ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ім. Т. ШЕВЧЕНКА

1. Наприкінці XIX ст. Наукове товариство ім. Х.Шевченка було вже не місцевою організацією, а загальноукра­їнським науковим центром."

2. Товариство видавало праці українських вчених, письмен­ників, громадських діячів як Східної, так і Західної України.

3. Воно охоплювало всі галузі науки і наприкінці XIX ст. фактично відігравало роль української Академії наук.

4. Згуртувало навколо себе інтелектуальні сили українсько­го народу, сприяло розвиткові української культури.

Наши рекомендации