Антоніми, їх типи. Стилістичне використання. Словник антонімів
Антоніми (від гр. anti — проти та onyma — ім'я) — слова з протилежним значенням, що виражають несумісні поняття: радість — журба, успіх — невдача, сила — слабкість, далекий — близький, веселий — сумний, дружити — ворогувати, довшати — коротшати, ясно — темно, сонячно — хмарно, добре — погано, тут — там. Тобто поняття, в яких зміст одного заперечує зміст другого.
Ці поняття належать до одного ряду явищ об'єктивної дійсності. Так, слова глибокий — мілкий показують розмір по вертикалі, солодкий — гіркий відтворюють смакові якості, далеко — близько вказують на відстань, минуле —майбутнє позначають час. Тож не можна сказати, що антоніми — це слова, що виражають протилежні значення, між якими немає жодного зв'язку.
Поняття, як правило, викликає в мовця логічний антонім (парне слово). Це природна особливість людського розуму, важливий наявний у нашому розпорядженні спосіб закріплення й аналізу відчуттів.
У людській свідомості абстрактні поняття закладені парами, кожне зі слів цієї пари так чи інакше викликає уявлення про друге: швидкий — повільний, краса — потворність, багатство — вбогість. Таким чином, в антонімічні стосунки вступають не всі слова, а лише ті, що об'єднані змістом на основі їх протилежності, протиставлення. Передусім це слова, що мають якісні, кількісні, часові, просторові значення: темний — світлий, холодний — гарячий, злий — добрий, тихий — голосний, шкідливий — корисний, мало — багато, ніч — день, вечір —ранок, сьогодні — вчора, ліворуч — праворуч, газад — уперед, низько — високо, північ — південь, земля — небо.
Антонімами визначаються протилежні значення дій і станів: говорити — мовчати, хвалити — гудити, любити — ненавидіти, вставати — лягати, розкошувати — бідувати, старатися — лінуватися.
За характером відношень у семантичному полі антоніми бувають двох видів:
· з проміжними ступенями вияву якостей, коли між двома антонімічними поняттями розташовуються одне чи більше понять із менш вираженою інтенсивністю: гарячий — гаряченький — теплий — тепленький — теплуватий — прохолодний — холоднуватий — холодний — крижаний, світло — сутінки — темрява;
· без проміжних ступенів вияву якостей: життя — смерть, перемога — поразка, присутній — відсутній, лівий — правий, однаковий —різний, множити — ділити, наступи ти — відступати, нападати — захищатися, купувати — продавати, говорити — мовчати, всередині — зовні, вгору — вниз.
За структурою антоніми бувають:
· різнокореневі (власне лексичні): великий — малий, легкий — важкий, спека — мороз, мужність — боягузтво,
любити — ненавидіти;
· однокореневі (словотвірні): надія — безнадія, спокій —неспокій, орієнтація — дезорієнтація, логічний — алогічний, раціональний — ірраціональний; особливо багато їх серед дієслів: відчинити — зачинити, увійти — вийти, навантажити — розвантажити, недосолити — пересолити.
Слова з не- лише тоді антонімічні, коли ця частка творить нове слово з новим значенням: правда — неправда (брехня), друг — недруг (ворог), воля — неволя (рабство). Антоніми з не- виражають меншу міру протиставлення, ніж різнокореневі антоніми: багатий — небагатий (убогий), легко — нелегко (важко), правда — неправда (брехня). Але такі похідні слова з не-, як гарячий — негарячий, швидко — нешвидко, не є антонімічними. Вони передають не протилежні значення, а значення з різним ступенем вияву якостей.
Антоніми використовуються в прислів'ях, приказках, дотепах: «На чорній землі білий хліб родить», «Порожня бочка гу-чить, а повна — мовчить», «Чужого доброго не гудь, а свого поганого не хвали». На контекстуальних антонімах побудовані деякі іронічні вислови: «Розжалобився, як вовк над поросям — від 'їв ніжки та й плаче», «Добрий баранчик, та по-вовчому виє», «Такий добрий, що в ложці води втопив би», «Така гарна, що як вигляне у вікно, потім собаки на те вікно три дні гавкають». Антоніми входять до складу багатьох фразеологізмів: ні живий ні мертвий; ні холодно ні жарко; ні туди ні сюди; ні в сих ні в тих; і сміх і гріх; рано чи пізно; наліво і направо; пройти крізь вогонь і воду; змінити гнів на милість; ні богові свічка, ні чортові кочерга.
Уживання антонімів робить мовлення виразнішим і значеннєво багатшим. Слова-антоніми сприяють увиразненню, чіткішому окресленню висловлюваної думки. На антонімії будується така мовна фігура, як оксиморон (оксюморон) — поєднання протилежних за змістом понять, що спільно дають нове поняття.