Итання № 2. Ідея системності щодо інтерпретації поняття «здоров’я».

итання № 1. Підходи до вивчення поняття «здоров я».

Існує загальноприйняте у міжнародному співтоваристві визначенняздоров`я, викладене Всесвітньою організацією охорони здоров’я в 1948 р.: "Здоров`я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад".

Здоров'я є необхідною умовою продуктивної, активної життєдіяльності людини. Вагомі порушення в цій сфері можуть призвести до змін у міжособистісному, професійному житті, вплинути на його спосіб і навіть поставите під загрозу цілісність особистості.

Проблема здоров'я має комплексний характер, її вивчають десятки наук, серед яких одне з домінуючих місць належить психології. У сучасній науці виділяють кілька підходів до проблеми здоров'я (О. Васильєва і й Р. Філатов):

1. Нормоцентричний підхід - розуміє здоров'я як сукупність середньостатистичних норм сприйняття, мислення, емоційного реагування та поведінки в поєднанні з нормальними показниками соматичного стану індивіда.

2. Феноменологічний підхід - трактує проблеми здоров'я та хвороби як фундаментальні аспекти індивідуального буття (здоров’я як досвід фізичного нездужання, чим більший цей досвід, тим більш об'ємними стають уявлення про здоров'я).

3. Холістичний підхід - розуміє здоров'я як цілісність, яка набувається індивідом у процесі його становлення.

4. Крос-культурний підхід - розглядає здоров’я через комплекс характеристик які обумовлені специфічними соціальними умовами, культурним контекстом, своєрідністю образу життя й образу світу.

5. Дискурсивний підхід – розглядає здоров’я, як продукт певного дискурсу, який має власну внутрішню логіку конструювання або концептуалізації соціальної й психічної реальності.

6. Інтегративний підхід – пояснює, що будь-які принципи, моделі та концептуальні схеми є адекватними способами дослідження здоров'я на різних рівнях людського буття.

7. Аксіологічний підхід – розуміє здоров’я як універсальну цінність людини, на яку впливають ціннісні орієнтації та їх домінування, переоцінка цінностей, а також криза в житті людини;

8. Соціологічний підхід до здоров'я трактується через хворобу, тобто з негативного боку. «Здорове суспільство» — це таке суспільство, яке має мінімальний рівень «соціальних хвороб».

итання № 2. Ідея системності щодо інтерпретації поняття «здоров’я».

Останнім часом усе більшої ваги набирають дослідження, в яких поняття «здоров’я» розглядається з точки зору системного підходу. Значний вплив на становлення системної теорії зробили як праці філософів, так і праці психологів Б.Г. Ананьєва, М.Я. Басова, В.М. Бехтерєва, А.Ф. Лазурського, Б.Ф. Ломова, В.Н. Мясищева та ін.

Серед авторських точок зору на ідею системності особливою конструктивністю відрізняється позиція Б.Ф. Ломова, згідно якої людина – це складна жива система, життєдіяльність якої забезпечується на різних рівнях функціонування:

- Біологічний (під здоров’ям розуміється динамічна рівновага усіх внутрішніх органів і їх адекватне реагування на вплив довкілля (У. Кеннон, А.А. Маркосян, Н.І. Пірогов, Г. Спенсер).

- Психологічному (питання здоров’я пов’язані з особистісним контекстом розгляду, у рамках якого людина розглядається як психічне ціле (С.С. Корсаков, А.Ф. Лазурський, Б. Пере).

- Соціальному (людина з’являється на цьому рівні передусім як істота суспільна і, відповідно, на передній план виходять питання впливу соціуму на здоров’я особи).

Г.Л. Апанасенко зазначає,що нова феноменологія здоров’я виділяє три рівні здоров’я – безпечний, межовий (донозологічна форма) і рівень становлення патологічного процесу. Необхідність повернення індивіда до безпечного рівня здоров’я – це запорука формування кожної нації зокрема і здоров’я населення світу загалом.

О.І. Міхеєнко вважає, що «здоров’я – це завжди результат взаємодії особистості й оточення, яке не можна зрозуміти без комплексного вивчення біосоціального феномена людини».

Вивчення сутнісних ознак здоров’я показує, що всі визначення можна представити декількома моделями: медична модель, яка передбачає таке визначення, що містить лише медичні ознаки і характеристики здоров’я (відсутність хвороб і їх симптомів);

біомедична модель, яка розглядає здоров’я як відсутність у людини органічних порушень і суб’єктивних відчуттів нездоров’ї;

біосоціальна модель, яка в поняття здоров’я включає біологічні і соціальні ознаки, що розглядаються в єдності, але при цьому останньою віддається перевага;

ціннісно-соціальна модель, в якій здоров’я розглядається як цінність, необхідна передумова для повноцінного життя, задоволення духовних і матеріальних потреб, участь в праці і соціальному житті.