Визначення поняття здоров’я, індивідуальне та суспільне здоров’я

Святе завдання медицини – збереження даного природою здоров’я, а також відновлення втраченого здоров’я людини. Провідником усього раціонального з позиції здоров’я, «таємним радником» у кожної людини повинен бути, звичайно, медичний працівник і, у першу чергу, враховуючи сучасну реформу охорони здоров’я, висококваліфікована медична сестра. Це повинен бути знаючий спеціаліст, який сам зберігає, демонструє і пропагує науково обґрунтовані норми життя.

При формуванні і пропаганді здорового способу життя медсестра повинна чітко уявляти собі, що таке здоров’я, і зокрема, індивідуальне і суспільне здоров’я.

Здоров’я – найбільший дар природи. Людина отримала від природи надзвичайно досконалий організм прекрасної форми, з універсальною стійкістю до труднощів життя – холоду, спеки, ран і отрут, страхів і нервових потрясінь, голоду та захворювань. На жаль, не всі однаково наділені даром здоров’я. З роками здоров’я все слабшає, а хвороб стає все більше. Кожна людина являє собою єдність двох протилежностей – здоров’я і захворювання. Абсолютно здорових людей дуже мало, більшість перебуває в так званому третьому стані – проміжному між здоров’ям і захворюванням.

Найчастіше в оцінці здоров’я людини користуються лише двома кінцевими категоріями: або здоровий, або хворий. Стан здоров’я людини (як і саме життя) дуже динамічне, тобто він безупинно змінюється, переходячи від рівня комфорту, оптимізації і добробуту, коли «душа співає», «справ ладиться», «життя гарне і жити добре», до стану дискомфорту, песимізму і незадоволення (поганий настрій: «усе з рук валиться», «усе не подобається», «жити не хочеться»). Цим психологічним станам відповідають і фізіологічні параметри функціонування: колір шкірних покривів і слизових оболонок, поведінка очей, положення голови і тіла, частота пульсу, рівень артеріального тиску, психічна поведінка і т.д.

З давніх часів люди не могли залишатись байдужими до захворювань і намагались якось реагувати на них та рятуватись від них. Так виникла практична, а пізніше і наукова медицина. Але чисто медичні заходи не дали ефекту в досягнення загального здоров’я, оскільки медицина, маючи на меті зберегти здоров’я, фактично вирішує інше – лікування вже хворих.

Наука про здоров’я визначається терміном санологія (з лат. “sano” – лікувати, оздоровлювати).

САНОЛОГІЯ (від лат. sanare – оздоровлювати, зцілювати, sanus – здоровий)

- це наука про здоров’я практично здорових людей, теорія і

практика охорони, поліпшення і відтворення здоров’я

населення. Вона вивчає механізми процесів відновлення

порушених функцій – видужання від хвороб, травм та інших

патологічних станів.

ВАЛЕОЛОГІЯ (від лат. valetudo – здоров’я, valeo – бути здоровим) – наука

про здоров’я (термін запропонований І.Н.Брахманом у

1980 р.), покликана вивчати механізм підтримки і зберігання

стану здоров’я, засоби збільшення тривалості життя,

зберігання працездатності.

ЗДОРОВ’Я – це така форма життєдіяльності організму, яка забезпечує йому

найбільш досконалу, оптимальну діяльність і адекватні умови

існування в оточуючому середовищі. За визначенням ВООЗ під

здоров’ям розуміють стан повного фізичного, психологічного і

соціального благополуччя, а не лише відсутність захворювань

або фізичних дефектів.

СУСПІЛЬНЕ ЗДОРОВ’Я (або громадське)– це здоров’я індивідів, яке

складають дане суспільство.

Це здоров’я населення регіону, області в цілому або держави.

Суспільне здоров’я характеризується трьома основними показниками:

- Демографічним показником

- Захворюваністю

- Фізичним розвитком

Демографічні показники:

– народжуваність,

– смертність,

– дитяча смертність,

– середня тривалість життя.

Показник народжуваності – це кількість народжувань за рік на 1000 населення, яка проживає на конкретній території.

Число народжень за рік • 1000

Середньорічна кількість населення

Показник народжуваності вважається низьким, якщо він нижче 15%, середній – від 15 до 25, високий – більше 25%.

У зв’язку зі складною економічною ситуацією в Україні народжуваність в останні роки суттєва знизилась і складала в 2007 році – 8,7%.

Коефіцієнт смертності характеризує частоту смертних випадків за рік на 1000 населення, яке проживає на конкретній території.

Число померлих за рік • 1000

Середньорічна кількість населення

Показник смертності вважається низьким, якщо він складає менше 9%. Середній – від 9 до 15%. Високий – якщо він більший за 15%.

Річний показник смертності в Україні в 2007 році складав 15,2%.

Показник природного приросту населення – це різниця між показниками народжуваності та смертності, який в Україні в 2007 році складав 6,5%. Низький приріст населення при високій смертності характеризує тривожну тенденцію з відтворенням населення.

Пересічна тривалість імовірного життя – це кількість років, яку в середньому проживе дане покоління, що народилося в цьому році.

В Україні для жінок цей показник становить 73 роки, у чоловіків – 62 роки. Для порівняння: в Японії пересічна тривалість імовірного життя більша, відповідно, на 10 років для обох статей, у Франції – на 7 років.

Дитяча смертність – показник частоти смерті дітей на першому році життя.

Число дітей, що померли на першому році життя за даний рік • 1000

2/3 дітей, що народилися живими в даному році +

1/3 дітей, що народились живими в попередньому році

Показник дитячої смертності вважається низьким, якщо він нижче 30%, середній – від 30 до 50%, високий – більше 50%. Цей показник в Україні в 2007 році становив 14,7%.

До показників суспільного здоров’я належать також захворюваність, поширення захворювань.

Під захворюваністю розуміють сукупність нових захворювань, ніде раніше не врахованих і вперше в даному році виявлених серед населення.

Хворобливість (поширеність захворювань) – сукупність усіх наявних хвороб населення, вперше виявлених в даному році і зареєстрованих у попередні роки.

Обидва показники розраховують на тисячу населення.

До факторів, що визначають фізичний розвиток здоров’я населення належать такі:

Відтворення здоров’я

Формування здоров’я

Витрата

Відновлення.

Відтворення здоров’я, або охорона і реалізація генофонду, народжування здорового потомства визначається багатьма біологічними, соціально-економічними та санітарно-гігієнічними умовами. Це здоров’я батьків, рівень їхньої загальної та санітарної культури, умови перебігу вагітності і родів, стан родопомічної служби та сітки медико-генетичних консультацій тощо. Багато природжених захворювань та вад розвитку зумовлені негенетичними аномаліями, а токсичними, інфекційними та іншими шкідливими діями на плід під час вагітності. В цьому аспекті величезна роль належить стану навколишнього середовища і морально-етичним характеристикам майбутніх батьків. Доброзичлива порада медпрацівників може змінити рішення молодої сім’ї про народження дитини у психічно неповноцінних батьків, хронічних алкоголіків, наркоманів, важкохворих.

Формування здоров’я визначається способом життя людини і станом навколишнього середовища.

Процес витрати здоров’я відбувається у виробничій сфері. Тому особливе значення має характер, організація та умови праці (температура, шум, вібрації, освітлення, домішки газу тощо).

Процес відновлення здоров’я включає рекреацію (відпочинок), лікування і медико-соціальну реабілітацію (відновне лікування), тобто відновлення соціального статусу хворих та інвалідів.