Сутність і особливості прийняття управлінських рішень
Міністерство освіти і науки України
 |
ДВНЗ «Національний гірничий університет»
Кафедра менеджменту виробничої сфери
Реферат
На тему: «Психологічні особливості організації виконання управлінських рішень »
Виконав:
Студентка групи ФКфе-13-1
Грабчак А.О.
______________________
(підпис)
Перевірив:
Деордієва В. А.
_____________________
(підпис)
м. Дніпропетровськ
2016 р.
Зміст
Вступ 3
Сутність і особливості прийняття управлінських рішень 6
Класифікація управлінських рішень 9
Залежність ефективності управлінських рішень від психологічних якостей керівника 11
Висновоки 13
Список використаних джерел 15
Вступ
Управлінське рішення являє собою основний вид діяльності керівника. Воно творить напрям, форму і зміст праці колективу підлеглих. Самі незначні прогалини в управлінських рішеннях можуть обернутися втратами як для працівників трудового колективу, так, в кінцевому рахунку, і для суспільства.
Грамотне професійне управління реагує у вигляді управлінських рішень, перш за все на появу нового, на особливі ситуації в економічній, політичній, соціально-психологічній сферах. Необхідність в управлінському рішенні виникає там, де складається суперечлива ситуація. Управлінське рішення залежить від багатьох факторів: від стану справ у керованій сфері, від стану трудового колективу, від кадрового забезпечення і т.д. Крім того, управління пред'являє особливі вимоги до особистісних якостей керівника, до його розумових здібностей, до його вмінням прогнозувати і аналізувати складаються управлінські ситуації. Сам процес прийняття управлінського рішення з великими труднощами піддається вивченню. Це пов'язано з тим, що перебіг фаз прийняття рішення, по більшій частині, приховано від безпосереднього спостереження. Дуже важко створити експериментальну ситуацію, в якій можливо прослідкувати народження рішення, тому що мають велике значення реальні умови, в яких приймається управлінське рішення. Більшість керівників, здійснюючи цей вид діяльності, швидше інтуїтивно враховують безліч факторів, що впливають на управлінську ситуацію, і, як правило, не можуть сказати, яким чином вони це роблять.
Ще одним важливим аспектом прийняття управлінського рішення є одержання і використання інформації в ситуаціях спілкування. Професійна життя будь-якого керівника, будь-якого менеджера протікає в умовах інтенсивного спілкування. Як правило, керівники зі стажем є справжніми майстрами спілкування, що знають і використовують механізми продуктивних взаємин і взаємодій.
Кожна людина протягом життя приймає велику кількість рішень, які позначаються, перш за все, на ньому самому і небагатьох пов'язаних з ним людей. Однак, в організаціях процес прийняття рішення відіграє більш суттєву роль, ніж у приватному житті індивіда. Тут ставки набагато вище. Рішення, що приймаються в організації, по-перше, впливають на життя не тільки працівників організації, а й багатьох інших людей. Якщо організація досить впливова, її рішення можуть змінювати не тільки середовище, в якому ця організація діє, але і навіть хід історії людства. По-друге, рішення, прийняті в організаціях, відрізняються значною складністю, так як при цьому необхідно враховувати величезну кількість різноманітних чинників: майбутній стан ринку, конкурентоспроможність продукції або послуг, обсяги капіталовкладень і.т.д.
Крім того, ефективність діяльності підприємств залежить від якості управлінських рішень. Це визначає важливість оволодіння кожним відповідальним працівником апарату управління, а тим більше керівниками, теоретичними знаннями і навичками розробки управлінських рішень. Визначальне місце у складі причин неефективних рішень займає незнання або недотримання технології їх розробки та організації виконання.
Організаційний аспект проявляється в організації, як розробки, так і виконання управлінського рішення. При цьому реалізується ряд його функцій, а саме, що направляє, координує та мотивуючої.
Напрямна функція рішень виявляється в тому, що вони приймаються виходячи з довгострокової стратегії розвитку підприємства, конкретизуються в різноманітних задачах. Одночасно рішення є направляючої основою для реалізації загальних функцій управління-планування, організації, контролю, мотивації, які реалізуються за допомогою рішень.
Координуюча роль рішень відбивається у необхідності узгодження дій виконавців для реалізації рішень у затверджені терміни і відповідної якості.
Мотивуюча функція рішень реалізується через систему організаційних заходів (накази, постанови, розпорядження), економічних стимулів (премії, надбавки), соціальних оцінок (морально-політичні чинники трудової активності: самоствердження особистості, творча самореалізація).
Ефективність кожного управлінського рішення в значній мірі залежить від виконання і співвідношення зазначених функцій, як під час його підготовки, так і на етапі впровадження.
З урахуванням всього цього управлінське рішення стає реальним інструментом досягнення поставлених цілей.
Сутність і особливості прийняття управлінських рішень
Прийняття управлінського рішення — вольовий акт формування послідовності дій, результатом яких є досягнення конкретної цілі на основі перетворення вихідної інформації.
Прийняття управлінського рішення — це складний психологічний процес, під час якого не завжди спрацьовує логіка або інтуїція. В ньому переплітаються соціальні установки, особистісні характеристики, інтуїція, емоції тощо. Тому за особливістю інтелектуальних процедур, які визначають цей процес, виділяють інтуїтивні та раціональні рішення. Інтуїтивні рішення постають як вибір, зроблений тільки на підставі відчуттів. Психологи стверджують, що більшість управлінських рішень керівники приймають саме інтуїтивно. Раціональні рішення базуються на судженнях, знаннях, попередньому досвіді, коли керівник обирає рішення, що раніше зарекомендувало себе як вдале. Однак у ситуаціях, в яких задіяний людський чинник, орієнтуватися лише на судження недостатньо, оскільки можна не помітити нової альтернативи.
Приймаючи рішення, керівники повинні враховувати його роль у життєдіяльності організації і вимоги до рішень:
1. Наукова обґрунтованість. Йдеться про врахування об'єктивних економічних та інших законів при прийнятті рішень, орієнтацію на нормативні матеріали.
2. Директивність. Управлінське рішення передбачає обов'язковість виконання та єдиноначальність.
3. Своєчасність. Актуальність рішення різко знижується, якщо проблема у зв'язку із зволіканням уже не піддається розв'язанню.
4. Адресність. Кожне рішення повинне мати чітко визначеного одного чи кількох виконавців.
5. Конкретність. Становлення чітких, конкретних термінів виконання.
6. Необхідна повнота. Управлінське рішення повинно вказувати певну ціль, передбачати основні шляхи й засоби її досягнення, порядок взаємодії, контроль за виконанням.
В управлінській практиці розрізняють програмовані та непрограмовані рішення.
· Програмовані рішення базуються на заведеному порядку, послідовних кроках, ухвалюються за типових обставин. Можливість альтернатив при цьому обмежена, а саме рішення має узгоджуватися з напрямом розвитку організації.
· Непрограмовані рішення здебільшого приймають у невизначених, неструктурованих ситуаціях за нестачі інформації, несформульованості цілей або завдань. Тому вибір засобів подолання проблем, на які спрямоване рішення, може бути великим і неоднозначним.
Раціональна технологія прийняття і реалізації управлінського рішення передбачає такі етапи: підготовку, прийняття, реалізацію рішення.
1. Етап підготовки — проведення економічного аналізу ситуації на мікро- і макрорівні; охоплює пошук, накопичення, опрацювання інформації, виявлення і формулювання проблем, що потребують вирішення та ретельного вивчення чинників, що їх обумовили.
2. Етап прийняття — охоплює розроблення й оцінювання альтернативних рішень, визначення критеріїв вибору оптимального рішення, вибір і прийняття рішення.
3. Етап реалізації рішення
У межах існуючих ресурсних чи інституційних обмежень з розроблених рішень вибирають те, що відповідає обумовленим критеріям вирішення проблеми. Кількість запропонованих для вирішення проблеми варіантів залежить від наявних ресурсів, часу, інформації, необхідної для обґрунтування рішення тощо.