Самостійна робота над матеріалом лекцій

Конспект лекцій. Славо “конспект” у перекладі з латинської означає “огляд”. Роль конспекту лекцій суто навчальна: у ньому фіксуються основні поняття та положення і в потрібний час відтворюють їх, наприклад при написанні реферату або підготовці до іспиту. Власне кажучи, його й складати слід як огляд, що містить основні положення лекції без другорядних деталей. Конспект індивідуалізований, тобто розрахований виключно на автора і тому може бути малозрозумілий для сторонніх. У будь-якому навчальному тексті міститься інформація двох видів: основна і допоміжна. Основна інформація має найзначніше значення для розкриття змісту теми або питання. До неї належать визначення наукових понять, формулювання законів, теоретичних принципів тощо. Призначення допоміжної інформації — допомогти студенту якнайкраще засвоїти пропонований матеріал.

Зміст конспектування полягає в опрацюванні основної інформації з метою її узагальнення і скорочення. Узагальнити інформацію означає подати її у найзагальнішій, схематичній формі: визначень, висновків, окремих заголовків, викладу основних результатів тощо.

На лекції студент повинен використовувати окремі фрази як опорні, що називаються ключовими. Ключові фрази мають основне значеннєве навантаження.

Основна інформація на лекції записується якнайповніше і становить опорний конспект.

Допоміжна інформація як правило, опускається, за винятком випадків, коли студенту неповною мірою зрозумілі основні положення.

Основні вимоги до конспекту полягають у наочності записів і такому їх розміщенні, що сприяло б усвідомленню логічних зв’язків та ієрархії понять. Обсяг рукописного конспекту повинен становити чверть (25%) лекційних матеріалів і повністю відтворювати їх зміст.

Конспект містить лекційну тему, план лекції, бібліографічні джерела і власне конспект матеріалу з виокремленням основних положень та визначень.

Форма звітності: рукописний конспект лекційних матеріалів.

Конспект перевіряється та оцінюється за такими параметрами:

· якою мірою студент орієнтується в загальній композиції лекції (визначити основні положення);

· чи виділена логіко-значеннєва канва повідомлення;

· чи зрозуміла студенту система викладу інформації загалом, а також розвинення кожної окремої думки;

· чи виявлені ключові положення, тобто основні значеннєві віхи, на які “нанизаний” зміст;

· чи наявна інформація, що деталізує основні положення;

· чи достатньо лаконічно сформульована основна інформація та чи не перенесена вона в конспект цілком і дослівно.

Семінарське заняття

У традиційній моделі викладу семінар орієнтований на засвоєння (найчастіше на переказ) інформації, викладеної на лекції або прочитаної в підручниках. У моделі трансформованої вищої освіти семінар стає самостійною та основною формою організації навчального процесу. І це пов’язано не тільки зі зменшенням кількості лекцій, а й і зі специфікою соціального та гуманітарного знання, коли слід самостійно вивчити інформацію, а потім здійснити її проблемне обговорення в аудиторії: це і навчальний матеріал, і проблемні та аналітичні документи тощо.

Зокрема, студент повинен вивчити відповідний матеріал самостійно і бути підготовлений до його обговорення в аудиторії. Характер, способи організації і проведення семінару вибирає викладач залежно від змісту і специфіки курсу. Проте в будь-якому разі повинен використовуватися основний критерій ефективності семінару: включення в певній формі всіх студентів у творче обговорення проблемного поля.

Над завданнями будь-якого семінару є розгляд найважливіших і найскладніших питань курсу і перевірка засвоєння студентами матеріалу лекцій та навчальних літературних джерел. У такий спосіб семінари сприяють підвищенню якості знань, формуванню навичок самостійної роботи, здійсненню з боку викладача поточного контролю знань студентів. Крім того, у завдання семінарського заняття входять:

· закріплення теоретичних знань, здобутих під час прослуховування лекційного матеріалу;

· ознайомлення з навчальними і науковими літературними джерелами;

· розвинення здатності осмислювати питання і проблеми курсу;

· закріплення і розширення знань з теоретичного курсу;

· формування навичок самостійної роботи з першоджерелами і довідковою літературою;

· формування умінь вести діалог, дискусію, обґрунтовувати власні позиції, прихильно ставитися до точки зору інших;

· формування навичок діалогічного і критичного мислення;

· розв’язування комбінованих завдань, тестів (кількісних і якісних).

Починаючи підготовку до семінарського заняття з конкретної теми, насамперед потрібно ознайомитися з його планом (за планами семінарських занять), а також з навчальною програмою з теми. Навчальна програма покликана якісно сформулювати короткий план відповіді, краще зорієнтуватися при опрацюванні питання, структурувати знання.

Повторення матеріалу лекцій при підготовці до семінарських занять означає процес відновлення в пам’яті здобутих знань. Важливою формою повторення є систематизація знань після вивчення курсу, при цьому матеріал повторюється на вищому рівні, з нових позицій.

Завдання повторення до перших двох семінарських занять:

· заповнення прогалин у знаннях;

· активізація знань, необхідних для вивчення нового матеріалу;

· розвинення пам’яті й мислення;

· формування узагальнених знань.

Завдання повторення до третього семінарського заняття:

· встановлення співвідношення подібних понять, поглиблене вивчення положень, понять зі споріднених навчальних курсів;

· систематизація соціальних явищ.

Застосовуються такі форми повторення:

· робота з конспектом лекцій і матеріалом відповідної теми підручника;

· робота над навчальними та науковими літературними джерелами.

Методичні рекомендації