Зв'язок спілкування і діяльності.

Література.

- Бондарчук Олена Іванівна, Бондарчук Лілія Іванівна. - Основи психології та педагогіки. Курс лекцій. – Київ, МАУП, 1999. – 162 с.

- Палеха Юрій Іванович, Герасимчук Валентина Іванівна, Шиян Оксана Миколаївна. – Основи психології та педагогіки. Навчально-методичний посібник. – Київ, видавництво Європейського університету, 2002. – 164 с.

- Степанов Олександр Максимович, Фібула Михайло Миколайович. – Основи психології і педагогіки. Посібник. – Київ, Академвидав, 2003.- 501 с.

- Добрович Анатолий Борисович. Воспитателю о психологии и психогигиене общения. М.: Просвещение. 1987 г. — 207 с.

Поняття спілкування, його роль у житті людини.

Спілкування — це багатоплановий складний процес встановлення контактів між людьми, в результаті якого здійснюється вплив однієї людини на іншу, обмін інформацією та вироблення загальної стратегії взаємодії, сприйняття, розуміння іншої людини. В спілкуванні реалізується потреба в іншій людині.

Спілкування має велике значення в формуванні психіки людини, її розвитку та становлення розумної, культурної поведінки. Через спілкування з психологічно розвинутими людьми, завдяки широким можливостям до научіння, людина формує та здобуває всі свої вищі пізнавальні здібності та якості через активне спілкування з розвинутими особистостями, вона сама стає особистістю.

Відомо, що психіка людини та її розвиток детерміновані способом буття середовища, в якому знаходиться людина. Перетворення індивіда в особистість відбувається завдяки спілкуванню з цим середовищем.

Коли б від народження людина була ізольована від оточення, від спілкування, вона б не сформувалась як культурна, цивілізована особистість, тобто така людина залишилась би на рівні розвитку тварини, напіврослини. Відомі факти вимушеної ізоляції від людського суспільства; коли дитина опинялась і довго жила серед звірів, або коли доросла людина потрапляла на безлюдний острів. Навіть після тривалої роботи психологів з такими людьми не вдавалось привести їхню психіку до людської норми. Ці та інші факти свідчать про те, що тільки завдяки спілкуванню людина може розвиватись.

Процес спілкування є складним та багатогранним, для його реалізації задіюються значні ресурси психіки особистості. Людина, розпочинаючи спілкування, формулює його мету і певним чином його планує, прогнозу.ючи лінію поведінки співбесідника. Дотримуючись вказаного плану протягом усього спілкування необхідно адекватно відображати реакцію співбесідника і, відповідним чином, коригувати власну поведінку. Потім – аналізувати реакцію на відкориговану лінію власних дій, і так – постійно. Окрім, того, в полі уваги слід постійно тримати реакцію на власну поведінку оточення.

Без спілкування неможлива будь-яка діяльність. Спілкування може виступати як взаємодія між людьми, а може виступати як один із провідних видів діяльності.

Зв'язок спілкування і діяльності.

Спілкування тісно пов'язане з діяльністю. Будь-яка форма спілкування виступає як форма спільної діяльності, люди завжди спілкуються в процесі певної діяльності. Поєднання діяльності однієї людини з діяльністю інших людей утворює спільну діяльність. У спільній діяльності формуються не тільки суб'єкт-об'єктні (людина — предмет діяльності), а й суб'єкт-суб'єктні відносини (людина -людина). Сутність .спілкування полягає у взаємодії суб'єктів діяльності.

Спілкування може розглядатися як сторона, умова діяльності або як окремий вид діяльності. Але зв'язок спілкування й діяльності полягає саме в тому, що завдяки спілкуванню діяльність організується. Розбудова плану спільної діяльності вимагає від кожної людини розуміння мети діяльності, засобів реалізації, розподілу функцій для ЇЇ досягнення. Специфіка спілкування в процесі діяльності полягає у створенні можливості організації та координації діяльності її окремих учасників. У спілкуванні відбувається збагачення діяльності, розвиваються й утворюються нові зв'язки та стосунки між людьми.

Ідея єдності спілкування ідіяльності логічно випливає з розуміння спілкування як реальності людських стосунків, який передбачає, що будь-які форми спілкуванняє специфічні форми спільної діяльності людей: люди не просто спілкуються в процесі виконання ними різних суспільних функцій, але вони завжди спілкуються в деякій діяльності, «з приводу» неї. Таким чином, спілкується завжди діяльна людина: її діяльність неминуче перетинаєтьсяз діяльністю інших людей. Але саме це перетин діяльностей істворює певні відносини цієї людини не тільки до предмету своєї діяльності, але і до інших людей. Саме спілкування формує спільність індивідів, що виконують спільну діяльність. Таким чином, факт зв'язку спілкування з діяльністю констатується всіма дослідниками, що стоять на точці зору теорії діяльності в психології.

Однак характер зв'язку з цим розуміється по-різному. Іноді діяльність і спілкуваннярозглядаються не як паралельно існуючі взаємопов'язані процеси, аяк дві сторони соціального буття людини, її способу життя. В інших випадках спілкування розуміється як певна сторона діяльності: воно включено в будь-яку діяльність, є її елемент, у той час як самау дільність може розглядатися як умова спілкування. Нарешті, спілкування можна інтерпретувати як особливий вид діяльності.

Функції спілкування.

Виділяють три функції спілкування: комунікативну, інтерактивну та перцептивну.