НЕ1.3. Професійне спілкування в структурі діяльності вихователя. Технологія професійно-педагогічного спілкування.

(Практичне заняття)

Стадії спілкування. Моделювання спілкування.Планування комунікативної структури взаємодії. Безпосереднє спілкування. Створення атмосфери дружньої прихильності. Вимоги до мови вихователя. Аналіз здійсненої технології спілкування. Визначення недоліків у здійсненому спілкуванні. Правила педагогічного спілкування. Установлення особистісного контакту. Правила пред'явлення педагогічної вимоги.

Основна література:

1. Добрович А. Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения. - М., 1984.

2. Крижанская Ю. С., Третьяков В. П. Грамматика общения. - М., 1999.

3. Мелибруда Е. Я - ты - мы: Психологические возможности улучшения общения / Пер. с польск. - М., 1989.

4. Рогов Е. И. Психология общения. - М., 2001.

5. Шелихова Н. И. Техника педагогического общения. - М., 1998.

Додаткова література:

1. Педагогічна майстерність: Підручник /І.А. Зязюн, Л.В. Крамущенко, І.Ф.Кривонос та ін.; Вища школа, 1997.

2. Петровская Л.А. Компетентность в общении. Социально-психологический тренинг: - М.,1989.

3. Петровская Л.А. Воспитатель-подросток и пути развития диалога // Учителям и родителям о психологии подростка / Под ред. Г.Г. Аракелова. – М.,1990.

4. Хараш А.У. Межличностный контакт как исходное понятие психологии устной пропаганды // Вопр. Психологии. – 1977.

5. Психологічний словник / Під Ред. В.І. Войтика. – К., 1982.

6. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. – М., 1987.

Зміст завдань та запитань для роботи з теоретичним матеріалом

Фронтальне опитування

1.Проаналізуйте процес спілкування як основу педагогічної діяльності.

2.Визначте роль взаємодії у педагогічному процесі.

3. Розкрийте правила педагогічного спілкування.

4. Охарактеризуйте психологічні бар'єри, визначте шляхи їх усунення.

5. У чому полягає метод педагогічного заохочення?

Індивідуальне опитування

1. Накресліть шляхи оволодіння мистецтвом педагогічного спілкування.

2. Проведіть тренінг педагогічного спілкування як один із засобів підготовки майбутнього вихователя до педагогічної взаємодії.

3. Визначте творче самопочуття педагога у спілкуванні та шляхи управління ним.

4. Проаналізуйте процес виховання та самовиховання комунікативних умінь й комунікативних здібностей.

5. Визначте особливості спілкування у педагогічному колективі.

6. Проаналізуйте педагогічне спілкування молодого вчителя як фактор його професійного становлення та вкажіть шляхи оптимізації його професійно-педагогічного спілкування.

Творче завдання

Наукова доповідь на тему:

Стилі педагогічного спілкування (класифікації А.Леонтьєва, О.Бодальова, В.Кан-Калика), їх типологічні характеристики. Псевдостиль педагогічного спілкування. Тестування

Професійне педагогічне спілкування – комунікативна взаємодія педагога з учнями, батьками, колегами, спрямована на встановлення сприятливого, психологічного клімату, психологічну оптимізацію діяльності і стосунків. Професійне педагогічне спілкування на рівні майстерності взаємодії забезпечує через учителя трансляцію учням людської культури, допомагає засвоєнню знань, сприяє становленню ціннісних орієнтацій під час обміну думками; забезпечує формування власної гідності дитини. Непрофесійне педагогічне спілкування, навпаки, породжує страх, невпевненість, спричинює зниження працездатності, порушення динаміки мовлення і в результаті появу стереотипних висловлювань у школярів, бо у них зменшується бажання думати і діяти самостійно. Почуття пригніченості предметом у школі – насправді ж учителем – у деяких учнів триває впродовж багатьох років. Замість радості пізнання і спілкування з’являється відчуженість. За якими ознаками ми судимо про професіоналізм у спілкуванні? Аналізувати педагогічне спілкування слід з різних боків, тому що це явище багатогранне. Повноцінне педагогічне спілкування є не лише багатогранним а й поліфункціональним. Воно забезпечує обмін інформацією і співпереживання, пізнання особистості і самоутвердження, продуктивну організацію взаємодії. Орієнтація на поліфункціональність спілкування дає змогу вчителеві організувати взаємодію на уроці і поза ним як цілісний процес: не обмежуватися плануванням лише інформаційної функції, а створювати умови для обміну ставленнями, переживаннями; допомагати кожному “школяреві” гідно самоутвердитися в колективі, забезпечуючи співробітництво і співтворчість у класі. Спілкування педагога з учнями є специфічним, тому, що за статусом вони виступають з різних позицій: учитель організовує взаємодію, а учень сприймає її і включається в неї. Треба допомогти учневі стати активним співучасником педагогічного процесу, забезпечити умови для реалізації його потенційних можливостей, тобто забезпечити суб’єкт–суб’єктний характер педагогічних стосунків. Суб’єкт-суб’єктивний характер педагогічного спілкування – принцип його ефективної організації, що полягає у рівності психологічних позицій, взаємній гуманістичній установці, активності педагога та учнів, взаємопроникненні їх у світ почуттів та переживань, готовності прийняти співрозмовника, взаємодіяти з ним. Залежно від орієнтації, взаємо-звернення, а також активності учасників, педагогічне спілкування може розвиватися за двома основними типами: як діалогічне або як монологічне. У монологічному спілкуванні відбувається поляризація за активністю: одні інструктують, наказують, диктують, інші – пасивно сприймають цей вплив; у діалогічному – активні всі, хто бере участь у конструктивному співробітництві. Учитель нерідко вдається саме до авторитарних вказівок, настанов, пояснень. За цих умов спілкування може бути зведене до одноголосся педагога. Діалог передбачає багатоголосне, поліфонію думок, висловлювань, дій усіх його учасників. Критеріями визначення діалогу є:

1. Визнання рівності особистісних позицій, відкритість і довіра партнерів. Для того, щоб стимулювати успішне самовиховання учня, педагогові слід давати вихованцеві інформацію про нього, але той повинен сам вчитися давати собі оцінку. Таким чином, йдеться про усунення оціненого судження, а про зміну його авторства. Так забезпечується співробітництво, рівність і активність обох сторін.

2. Домінанта, педагога на співрозмовникові і взаємовплив поглядів. Гуманізація педагогічної взаємодії полягає в децентрації позиції вчителя щодо всіх інтересів, які не збігаються з інтересами розвитку дитини, а в діалозі – зосередженості на співрозмовникові. Тому зосередженість на співрозмовникові – така позиція педагога в професійному спілкуванні, коли в центрі уваги вчителя є особа співрозмовника, його мета, мотиви, точка зору, рівень підготовки до діяльності. У такій позиції учень, його особистість стає цікавим і важливим для педагога. Він уважний до реакції дитини, будує, свою взаємодію в площині інтересів співрозмовника і пропонує шляхи розв’язання проблем залежно від його потреб.

3. Модальність висловлювання і персоніфікація повідомлення.Персоніфікація тексту повідомлення - критерій діалогічного педагогічного спілкування, який передбачає виклад інформації від першої особи, звернення педагога та учнів до особистого досвіду, що пов’язаний з предметом повідомлення.

4. Поліфонія взаємодії і надання вчителем розвиваючої допомоги. Поліфонія в спілкуванні – критерій діалогічного педагогічного спілкування, який передбачає можливість для кожного учасника комунікацій викладу своєї позиції. В індивідуальній бесіді з учнем вона реалізується у формі розвиваючої допомоги. Дитина сама проживає своє життя, і, якщо ми хочемо їй допомогти, слід залишити їй простір для власних зусиль, для праці її душі, тобто так побудувати взаємодію, щоб допомогти партнерові самому впоратися із своїми проблемами.

5. Двоплановість позицій педагога у спілкуванні. У процесі професійного педагогічного спілкування педагог веде діалог не лише з партнером, а й з самим собою: активно включаючись у взаємодію, він водночас аналізує ефективність втілення власного задуму. Бути природним, щирим, водночас займати позицію “поза перебування ” у спілкуванні (М.М, Бахтін) – ознака майстерності в педагогічній взаємодії.

КОНТАКТ У ПЕДАГОГІЧНОМУ ДІАЛОЗІ

Ознаками того, що в учителя є контакт з учнями, їхніми батьками в процесі спілкування, є:

1). взаємне особистісне сприйняття вчителя і учнів, відкритість у стосунках і відвертість у висловлюваннях

2). згода з головними змістовними положеннями взаємодії.

Сприйняття думок педагога і учнів як значущих, розвиток їх у подальшому спілкуванні;

3). єдність оцінних суджень;

4). наявність емоційного резонансу;

5). високий рівень контакту очей у бесіді;

6). збереження інтересу до подальшої взаємодії;

7). узгодженість поз, міміки та інтонації у діалозі.

Звичайна позиція педагога - дорослий, який настроєний на ділову взаємодію. Саме ця позиція (стійка усвідомлена сукупність ставлень учителя до учнів, що реалізуються в процесі взаємодії ) проектує в учневі рівноправного партнера, створює атмосферу довіри. Прийоми реалізації цієї позиції можуть бути такі: “Я хочу порадитися з вами”, “Давайте обміркуємо, вирішимо”, тощо. Урахування рольової позиції вчителя особливо важливе в організації індивідуальної бесіди. Брак контакту через неузгодженість настанов у взаємодії руйнує атмосферу взаємосприйняття і перекреслює можливість подальшого продуктивного спілкування. Допомагає психологічне настроювання вчителя на взаємодію. Фізичний бар’єр пом’якшується скороченням дистанції, відкритістю у спілкуванні; соціальний – прагненням не протиставляти себе, а підносити учнів до свого рівня, не нав’язувати, а радіти; гностичний – уважним спостереженням за реакцією слухача і перебудовою мовлення; естетичний – самоконтролем поведінки; емоційний – прагненням зігріти спілкування сяйвом успіху; психологічний – перенесенням уваги на інтерес до роботи, пошуком “емоційного ядра” у спілкуванні, оптимістичним прогнозуванням педагогічної діяльності. Щоб навчитися професійному спілкуванню, треба чітко уявляти структуру цього процесу, знати, які вміння забезпечують його здійснення, яким чином можна удосконалювати виховний вплив на дітей. За В.А. Кан-Каліком, є 4 етапи комунікації, що становить структуру педагогічної взаємодії : 1. Моделювання педагогом майбутнього спілкування (прогностичний етап). 2. Початковий етап спілкування.

Мета його – встановлення емоційного і ділового контакту у педагогічній взаємодії. 3. Керування спілкуванням. Це свідома і цілеспрямована організація взаємодії з користуванням процесу спілкування відповідно до визначеної мети. 4. Аналіз спілкування. Головне завдання цього етапу – співвідношення мети, засобів, результатів взаємодії, а також моделювання подальшого спілкування. Це етап самокоригування. Стосовно кожного етапу педагогові слід дотримуватися певних правил, які оптимізують взаємодію: - формування почуття “ми”, демонстрація спільності поглядів, що усуває соціальні бар’єри, протиставлення і об’єднує для досягнення спільної мети; - встановлення особистісного контакту, щоб кожен учень відчував зверненість саме до нього; - демонстрація, власного ставлення, що виявляється в тому, як ми усміхаємося (відкрито, невимушено чи скептично), з якою інтонацією говоримо (дружньо, сухо, тиснучи на учня), як експресивно забарвлені наші рухи (спокійні, стримані чи зневажливі, нервові), яку обрали дистанцію (довіри чи конфронтації); - показ яскравих цілей спільної діяльності – накреслення спільного “ми” у майбутньому, що демонструє зацікавленість у співрозмовникові, міцність єдності; - передача педагогом розуміння внутрішнього стану учнів – зчитування настрою співрозмовника, що сигналізує про зацікавленість у взаємодії, взаєморозумінні; - постійний вияв інтересу до учнів. Це означає – слухати учнів, ставити питання і дорожити їхньою думкою, співпереживати, підкреслювати позитивне, говорити компліменти, тобто робити все, що підтримує учня у його позитивних намірах; - створювати ситуації успіху, потрібні для сприятливого психологічного тла взаємодії. Воно створюється радістю від успіху, постійним схваленням потенційних можливостей, підкресленням індивідуальної значущості кожного, зняттям страху перед можливою помилкою, наданням допомоги і вмінням учителя попрохати допомоги в учня. Реалізувати всі ці правила можливо, якщо вчитель правильно обере стиль спілкування з дітьми і дорослими. Спрямованість на дитину, її розвиток, захопленість своєю справою, професійне володіння організаторською технікою і делікатність – ось що стає запорукою стилю у педагогічній праці. Отже, спілкування вчителя у педагогічному процесі повинно збудити активність самої дитини (вийти на діалог) і допомогти їй набути позитивного досвіду організації діяльності і стосунків.

Iнформацiйний блок

· сутнiсть професiйного спiлкування;

· особистiсно-дiалогiчний стиль спiлкування, його особливостi;

· правила особистiсно-дiалогiчного стилю спiлкування;

· рольовi позицiї партнерiв по спiлкуванню;

· стилi керiвництва;

· культура професiйного спiлкування та її структура.

Основнi термiни теми: професiйне спiлкування, особистiсно-дiалогiчний стиль спiлкування, "дитина", "батько", "дорослий", "прибудова знизу", "прибудова зверху", "прибудова поруч", авторитарний, лiберальний, демократичний стилi керiвництва, культура професiйного спiлкування, перцепцiя, емпатiя, артистизм, рефлексивнiсть.

 
 
НЕ1.3. Професійне спілкування в структурі діяльності вихователя. Технологія професійно-педагогічного спілкування. - student2.ru Проблемна ситуацiя Керiвник 50-90% часу витрачає на спiлкування, адже вiн має довести iнформацiю до пiдлеглих, отримати вiд них повiдомлення, а також взаємодiяти з колегами та вищим пiдроздiлом. 80% зарубiжних керiвникiв вважають, що неефективнi комунiкацiї - це головна перешкода на шляху досягнення успiху в дiяльностi фiрми. Адже якщо люди не можуть ефективно спiлкуватися, вони не зможуть працювати разом i досягти спiльної мети [ 38, с.311]. Обмiркуйте наведену iнформацiю. Чи згоднi Ви з такою високою оцiнкою ролi спiлкування у професiйнiй дiяльностi? Спробуйте сформулювати на основi вiдомих Вам педагогiчних принципiв (тема 2) кiлька правил, що забезпечать успiх у спiлкуваннi.

Для вихователя спiлкування є важливою частиною професiйної дiяльностi. Вiд якостi спiлкування, його культури i багатства залежать не тiльки фаховi досягнення того, хто навчає, й академiчнi успiхи тих, хто навчається, але й фiзичне i моральне здоров'я тих та iнших, швидкiсть i якiсть розвитку особистостi вихованцiв. Сучаснi психологи i Заходу, i Сходу (Д.Аткiнсон, Р.Бернс, Дж.Джанпольськi, В.Кан-Калик, I.Кон, К.Роджерс та iншi), що дослiджують спiлкування, знайшли безлiч аргументiв, якi виводять вплив спiлкування на розвиток емоцiйної та iнтелектуальної сфер людини, становлення її як особистостi в цiлому. Наприклад, збiльшення кiлькостi дiтей iз високим рiвнем тривожностi, що веде до хронiчних неврозiв, емоцiйної i соцiальної пасивностi, зумовлене головним чином низькою якiстю мiжособистiсних вiдносин у системi вчитель - учень, батьки - дитина, дорослi - дiти, учень - учень [ 19, с.35]. Ось чому педагогу, якщо вiн має намiр професiйно сприяти розвитку особистостi вихованця, необхiдно грунтовно вивчати теорiю i технологiю спiлкування. Не завадять цi знання i будь-якiй iншiй людинi, особливо керiвнику, який органiзовує роботу пiдлеглих, адже всi ми розвиваємося i досягаємо нових життєвих висот або, навпаки, зазнаємо поразки великою мiрою залежно вiд того, наскiльки розвинута наша культура спiлкування з iншими людьми. ПРОФЕСIЙНЕ СПIЛКУВАННЯ - це спецiально органiзований на наукових засадах, керований процес обмiну повiдомленнями, органiзацiї взаєморозумiння, досягнення оптимальної взаємодiїi, взаємопiзнання в рiзних видах дiяльностi учасникiв професiйно спрямованої комунiкацiї.

Мета професiйного спiлкування, наприклад, педагога, - сприяння якiснiй освiтi, гармонiйному розвитку учнiв (слухачiв, студентiв). Звернемо увагу на такi специфiчнi риси професiйного спiлкування, як свiдоме, цiлеспрямоване управлiння комунiкацiєю спiврозмовниками, наявнiсть загальної та конкретної мети спiлкування, а також наукова обгрунтованiсть i високий професiйний рiвень комунiкацiї. Професiйне спiлкування як творчий процес стикається з безлiччю непередбачених ситуацiй, в яких по-новому треба розв'язувати задачi взаєморозумiння i взаємодiї. I рiшення їх не можна здiйснити за вiдомим алгоритмом чи шаблоном, хоча знання загальних творчих пiдходiв до розв'язання професiйних задач звичайно сприяють подоланню труднощiв. Вперше на необхiдностi дiалогу у спiлкуваннi людей наголосив старогрецький мислитель Сократ. Дiалог склав основу сократiвської педагогiки, де провiдна роль вiдводилася самодiяльностi учня, а вчитель виконував допомiжну функцiю - роль "повитухи", що сприяла народженню нової думки. Сократ замiсть вiдповiдi на свої запитання й запитання своїх учнiв ставив новi запитання. Система цих запитань будувалася так, щоб спiврозмовник-учень починав внутрiшню суперечку зi своїм же початковим висловлюванням. У такий спосiб учнi повиннi були збагнути дiалектичний шлях досягнення iстини. Культура дiалогу складалася столiттями i стала предметом спецiального вивчення. Сьогоднi основа професiйного спiлкування - ОСОБИСТIСНО-ДIАЛОГIЧНИЙ СТИЛЬ МИСЛЕННЯ I ПОВЕДIНКИ СПIВРОЗМОВНИКIВ. Цей стиль вiдзначається швидше не сумою, а множенням особистiсного пiдходу до людей на творчi здiбностi вести професiйний дiалог iз пiдлеглими, колегами, начальником, батьками, дiтьми, будь-якою аудиторiєю (рисунок 3).
НЕ1.3. Професійне спілкування в структурі діяльності вихователя. Технологія професійно-педагогічного спілкування. - student2.ru

Рисунок 3 - Структура особистiсно-дiалогiчного стилю спiлкування

Видiлимо найважливiшi ПРАВИЛА ОСОБИСТIСНО-ДIАЛОГIЧНОГО СТИЛЮ СПIЛКУВАННЯ [ 19, с.44-47], якi будуть кориснi у професiйному спiлкуваннi. Правило перше: переконуючи своїх спiврозмовникiв, вмiло добирай факти, зiставляй їх, аналiзуй, виводь новi факти. Правило друге: впливаючи на свiдомiсть, намагайся говорити образно, подаючи наочнi приклади, не забувай пояснити, для чого це потрiбно твоєму спiврозмовнику. Правило третє: нiколи не говори "нi", зроби все, щоб i у твого спiврозмовника не було можливостi вимовляти цю небезпечну для взаєморозумiння заперечну частку. Щоб отримати вiд iншого позитивну вiдповiдь, використовується спосiб Сократа, суть якого в тому, що велике абстраговане "так" роздрiбнюється на багато маленьких конкретних "так", i кожне запитання ставиться, щоб учень не мав можливостi жодного разу сказати "нi". Правило четверте: уникай суперечок. За Д.Карнегi "у дев'яти випадках iз десяти пiсля закiнчення суперечки кожний iз її учасникiв переконується у своїй абсолютнiй правотi ще бiльш впевнено, нiж ранiше" [ 16, с.129]. Правило п'яте: випереджай критику самокритикою. Досвiдчений спiврозмовник, мимоволi помилившись, не тiшиться iлюзiєю, що iншi не помiтили цього. Вiн чесно i вiдкрито визнає помилку, i авторитет його не тiльки не зменшиться , а навiть змiцнiє. Правило шосте: систематично заохочуй, хвали пiдопiчного за кожний, навiть скромний успiх, щоб пiдбадьорити його, щоб цей успiх був зафiксований у його свiдомостi, щоб пiдвищилася самооцiнка i почуття значущостi. Уникай прямої критики, зроби так, щоб навiть серйозний недолiк у людинi виглядав для неї таким, що легко виправляється.У практицi професiйного спiлкування знайшли розповсюдження концепцiя американського психолога Ерiка Берна про три компоненти "Я" ("дитина", "батько", "дорослий") [ 2] i схожа теорiя П.М.Єршова про "прибудову знизу", "прибудову зверху", "прибудову поруч" [ 9]. Зазначенi автори, розвиваючи положення видатного нiмецького психолога К.Бюлера про трансакцiї як складовi частини дiалогу, вiдкрили важливу особливiсть будь-якого дiалогiчного контакту: кожен з партнерiв може займати одну з зазначених рольових позицiй. Цi позицiї, як нiщо iнше, вiдображають характер людини, її соцiально-психiчний вiк. На думку вчених, на початковому етапi розвитку особистостi домiнує "ДИТИНА" ("ПРИБУДОВА ЗНИЗУ"): наївнiсть, залежнiсть, пiдпорядкованiсть, безвiдповiдальнiсть, пустощi, iгри, переважання конкретно-образного мислення, привiтнiсть та романтизм. Два iнших компоненти розвиваються в мiру накопичення життєвого досвiду. У надрах "Я" поступово виростає "БАТЬКО" ("ПРИБУДОВА ЗВЕРХУ") - незалежний, непiдпорядкований, прихильний до нотацiй, вимог, похвали, доган i одночасно здатний брати на себе вiдповiдальнiсть за те, що вiдбувається. У процесi розвитку особистостi компонент "ДОРОСЛОГО" ("ПРИБУДОВА ПОРУЧ") збiльшується, мiцнiє i поступово стає домiнуючим. "дорослий", на вiдмiну вiд "дитини" та "батька", здатний у будь-якiй ситуацiї залишатися коректним i стриманим, поводиться i з начальником, i з пiдлеглим, як з рiвноправним партнером. Вiдрiзнити позицiю "дорослого" вiд позицiї "дитини" i "батька" можна за ступенем її адекватностi конкретнiй ситуацiї, iронiчно-розважливим ставленням до неправоти iнших i своїх власних здiбностей та вад. Саме стан "дорослого" ("прибудова поруч") як домiнанта особистостi в спiлкуваннi дозволяє оперативно перетворювати iнформацiю, прогнозувати ймовiрностi, контролювати дiї "дитини" i "батька" в колективi i в собi самому. Маленька iлюстрацiя до сказаного. Катя говорить: "Давай грати: я буду дочкою, а ти мамою". Оксана вiдповiдає: "Нi, я завжди повинна бути дочкою" ("дитина", "прибудова знизу"). Катя йде на компромiс: "Добре, давай по черзi: спочатку я буду мамою, а потiм мамою будеш ти" ("дорослий", "прибудова поруч"). У спiлкуваннi керiвника i пiдлеглого найбiльш стiйким, природним i доречним є зв'язок "дорослий" - "дорослий" (рисунок 4, позицiя 1). Так спiлкується творча особистiсть i з колегами, i з керiвництвом, i з пiдлеглими, як з рiвними партнерами, чiтко враховуючи умови конкретної ситуацiї, щиро, вiдкрито й одночасно з пiдкресленою чемнiстю i повагою до спiврозмовника. Спiлкування "дитина" - "дитина" властиве, як правило, дiтям, а дорослим - найчастiше в обставинах гри (рисунок 4, позицiя 3). Спiлкування "батько" - "батько" використовується не так часто. До нього вдаються в довгiй черзi або на зупинцi транспорту, щоб покритикувати можновладцiв. На цьому рiвнi розсудливi дiвчата з десятого класу пiддають критичному аналiзу свою вчительку: її тон i жести, ходу i косметику. Практика показує, що рiзнорiвневi зв'язки у професiйному спiлкуваннi завжди менш мiцнi, вони легко розладнуються i призводять до конфлiктiв. Наприклад, взаємовiдносини на рiвнi "батько" - "дитина" (рисунок 4, позицiя 2). На жаль, i сьогоднi можна зустрiти, з одного боку, впевненiсть у своїй правотi, владнiсть, психологiчний тиск, монолог-наказ, що не пiддається обговоренню, з iншого - вихована таким стилем улесливiсть, безвiдповiдальнiсть, схована або вiдкрита впертiсть, саботаж, iнфантильнiсть.


НЕ1.3. Професійне спілкування в структурі діяльності вихователя. Технологія професійно-педагогічного спілкування. - student2.ru

Рисунок 4 - Схема рольової структури спiлкування спiврозмовникiв [ 19, с.42]

Традицiйний подiл стилiв керiвництва (А.М. Лутошкiн та iншi) [ 29, с.143] на авторитарний, лiберальний та демократичний органiчно спiввiдноситься з рольовими позицiями особистостi, що вступає в спiлкування.АВТОРИТАРНИЙ СТИЛЬ: спiлкування керiвника з пiдлеглими стримує будь-яку iнiциативу останнiх. Наказ, вказiвка, перевiрка, стягнення, владний тон - такi й iншi виключно директивнi методи взаємодiї - головна прикмета такого стилю. Досить ясно в такому спiлкуваннi вбачається самовпевнено-агресивний "батько". Навiть похвала з його вуст звучить як погроза, а той й ображення: "Ви гарно виконали цю роботу. Не чекав вiд Вас такого." ЛIБЕРАЛЬНИЙ СТИЛЬ: стиль потурання, всепрощення, при якому керiвник фактично самоусувається вiд вiдповiдальностi, намагається не втручатися в дiяльнiсть пiдлеглих, легко пiддається рiзним впливам. У цьому стилi не важко розпiзнати позицiю "дитини". ДЕМОКРАТИЧНИЙ СТИЛЬ: проявляється у здiбностях органiзовувати взаємодiю з колегами, донести до кожного значення i мету дiяльностi, оптимально розподiляти вiдповiдальнiсть мiж собою та iншими, заохочувати творчу iнiцiативу й активнiсть. Це позицiя "дорослого". Такий стиль спiлкування формує "дорослого" i в iншiй людинi, особливо в дитинi, стимулює розвиток особистостi. Спосiб спiлкування керiвника-демократа - прохання, натяк, порада, iнформацiя. У таких умовах зростає творчий тонус, розвивається почуття вiдповiдальностi. I хоча швидкiсть виробничого процесу, що керується демократичним стилем, може бути й нижчою нiж при авторитарному стилi, та якiснi результати дiяльностi значно вищi. На основi наукових джерел визначимо структуру комунiкативної культури педагога i керiвника взагалi [ 19, с.58-59]. 1.Гуманiстично спрямована творча мотивацiя дiяльностi: любов до людей, постiйний iнтерес до спiлкування, доброзичливiсть, креативний пiдхiд, постiйне пiдвищення культури спiлкування. 2.Знання основ теорiї професiйного спiлкування (сутнiсть, функцiї, структура, стилi спiлкування, творчi пiдходи до розв'язання комунiкативних задач, дiагностики культури профспiлкування). 3. Комунiкативно-творчi здiбностi [ 19, c.62] (таблиця 3). 4.Характер i результативнiсть спiлкування у конкретнiй дiяльностi (адекватнiсть дiй i поведiнки, високий рiвень творчого самопочуття, створення атмосфери спiвтворчостi безконфлiктних взаємодiй). Для самооцiнки рiвня комунiкативної культури особистостi пропонуємо наступний тест [ 19, c.63-64]. Вам пропонується 10 тверджень, з приводу яких потрiбно висловити свою думку: "так", якщо Ви згоднi з цим твердженням (безумовно або з деякими умовами); "нi", якщо не подiляєте його в бiльшостi припустимих ситуацiй. 1.Я впевнений, що на робочому мiсцi весь час, кожну хвилину перебуваю пiд пильною увагою присутнiх. 2.Я повинен допомогти своєму друговi, бо настане момент, коли й сам не обiйдуся без його допомоги. 3.Якщо менi представили нову людину, а я не розчув її iм'я, я проситиму повторити це iм'я. 4.Справжнiй друг завжди допомагає своїм друзям.

Таблиця 3

Iнтелектуально-логiчнi Емоцiйно-евристичнi
Здiбнiсть критично оцiнювати ситуацiю i займати щодо неї адекватну позицiю Здiбнiсть прогнозувати i моделювати можливостi дiалогiчного спiлкування i рiзнi його варiанти: бесiду, дискусiю, диспут тощо Здiбнiсть до спiвробiтництва Здатнiсть доводити, переконувати Логiчна самооцiнка Розвинута перцепцiя ("читання" внутрiшнього стану за зовнiшнiми проявами, "читання" по обличчю, позах, жестах [19, c.60]) та iнтуїцiя Розвинута емпатiя (розумiння емоцiйних станiв iншої людини у формi спiвпереживань [19, c.60]) Педагогiчний артистизм, яскравий i щирий вияв почуттiв, здатнiсть приваблювати до себе, надихати, почуття гумору, емоцiйна стiйкiсть, здатнiсть навiювати Рефлексивнiсть (здатнiсть до оперативної самооцiнки власної поведiнки, її миттєвої корекцiї, змiни зайнятої позицiї [19, c.61])

5.Якщо у компанiї розповiдають анекдот, який я добре знаю, я спокiйно зупиню розповiдача. 6.Якщо в компанiї розповiдають веселу iсторiю, яка менi добре вiдома, я все одно вiд усiєї душi посмiюся разом з усiма. 7.Якщо менi доводиться розмовляти з роздратованою, схвильованою людиною, я завжди прошу її говорити спокiйним тоном. 8.Якщо мiй учень допускає помилки в уснiй мовi, формулюваннi правила, розв'язаннi задачi, я негайно вкажу на недолiк i попрошу виправити його. 9.Якщо у суперечцi мiй опонент виявляє незгоду, я використовую якнайбiльше аргументiв, щоб довести свою правоту. 10.Якщо мiй спiврозмовник надмiрно збуджений i нетактовний по стосовно мене, я краще втримаюся вiд гострих зауважень.

Ключ до тесту:вiдповiдi "так" на 3, 4, 10, "нi" на 1, 2, 5, 6, 7, 8, 9 запитання оцiнiть 5 балами та пiдрахуйте отриманий результат.

50-40 балiв свiдчать про високий рiвень комунiкативної культури i достатню розвиненiсть спiлкувальних мотивiв та здiбностей.

35-30 балiв - показник посереднього рiвня культури спiлкування.

25 i нижче- тривожний сигнал: культура спiлкування незадовiльна, потрiбнi серйознi заняття з розвитку емпатiї, рефлексiї, умiнь розв'язувати комунiкативнi задачi тощо.

Для формування комунiкативної спрямованостi особистостi, професiйної потреби у спiлкуваннi, настроєностi на радiсну, творчу роботу з людьми пропонуємо спецiальнi вправи [ 19, с.66-68].

1.В якому б станi Ви не прокинулися, спробуйте почати день з оптимiстичного настроювання, яке словесно може мати такий вигляд: "З кожним днем я стаю сильнiшим, упевненiшим, кращим. Я почуваю себе спокiйним, сильним, упевненим. Я здоровий i мiцний як духовно, так i фiзично. Люди, з якими я буду зустрiчатися, подобаються менi. Я чекаю зустрiчi з ними. Я подобаюся людям, вони сипматизують менi, i я їм вiдповiдаю любов'ю i приязню. Завдяки терпiнню, оптимiзму, працездатностi i чудовому творчому самопочуттю, я зроблю роботу полем радостi, насолоди, чудового спiлкування. Невдачi не лякають мене. Я знаю, що вони тiльки сходинки до успiху. Я цiлком контролюю свої думки, почуття, дiї. Мої дiловi партнери - це найбiльш вдячнi й доброзичливi спiврозмовники, вони заслуговують моїх зусиль, мого старання, моєї творчостi, моєї любовi. Я чекаю дивної насолоди вiд спiлкування з ними. Почуваю себе здоровим, сильним упевненим, добрим:" Кожний обирає з цього тексту тi фрази i речення, якi йому до вподоби, додаючи свої побажання i девiзи. Промовляючи це словесне настроювання вголос чи пошепки намагайтеся посмiхатися, це благотворно вiдбивається на здоров'ї та настрої, буде сприяти успiху майбутнього спiлкування. 2.Перед тим, як зайти до робочого кабiнету, енергiйно промовте словесне настроювання (пошепки) у бiльш стислому виглядi: "Я готовий до роботи. Я вiдкриваю людям радощi людського, доброго спiлкування. Я подобаюсь їм i вiдповiм щирою любов'ю. Я несу їм своє добро, свою силу, думку i натхнення. Почуваю себе здоровим i сильним. Я наповнений потужною енергiєю, оптимiзмом, радiстю, цiлком контролюю думки, почуття, дiї. Я цiлком спокiйний, зосереджений..." 3.Цю ранкову вправу-пробу пропонує вiдомий психолог А.Б.Добрович. Причепурюючись перед люстерком (жiнка) чи голячись (чоловiк), вiдiрвiться на хвилину вiд цiєї важливої справи, затримайте погляд на своєму обличчi i зробiть вираз, який Вас може розсмiшити. Якщо не вдається, майте на увазi, що люди можуть сприймати Вас як гордовитого чи навiть злiсного суб'єкта. Вам, можливо, не вдається спiлкування на iгровому рiвнi, а отже, Ви буваєте напрочуд нудним. Звичайно, Ваше право - залишатися таким, яким Ви є. Але тодi не нарiкайте на недоброзичливiсть присутнiх, бо Ви вiдгороджуєтеся вiд людей "обличчя виразом похмурим". 4.Пiд час вранiшнього туалету, розглядаючи себе в дзеркало, абсолютно серйозно скажiть собi вголос: "Який же я красень!" У Вас мимоволi з'явиться посмiшка вiд такого безсоромного самовихваляння. Стоп! Спробуйте запам'ятати своє усмiхнене обличчя. Таким воно повинно бути якнайчастiше протягом дня. Вправа перш за все адресована чоловiкам, похмурiсть i нелюдимiсть яких особливо неприємнi.


Наши рекомендации