Або дещо про піджини та креольські мови...

Проблема функціонування української мови в нашій державі висвітлювалася неодноразово провідними мовознавцями, політиками тощо. Варто хоча б згадати працю “Мова і політика” відомого мовознавця Лариси Терентіївни Масенко чи унікальну працю “Спадщина тисячоліть” відомого одеського мовознавця, члена НСПУ Олекси Сергійовича Різниченка. Мені хочеться вірити, що те, про що говорилося, матиме своє логічне завершення. Я вірю, що українська мова стане мовою національною, державною... Проте, це, на мою думку, всього лише гра слів. Мова має бути в серці, в душі нації. Себто мова і є душею народного організму, і ми повинні це на все життя усвідомити. Без мови не може бути нації...

Тож, я вірю, що власними зусиллями ми реанімуємо українську мову, ми зможемо вивести її на рівень тих мов, де сьогодні знаходяться англійська, французька... Наша мова не перетвориться на жахливий суржик. І що б не писали про те, що краще говорити суржиком, ніж російською мовою, я переконаний, що це є абсолютним безглуздям. Суржик – це не мова. Це стан душі!

Мені доводилось чути, що, мовляв, коли ви приїжджаєте до інших країн за кордон, то, навіть якщо ваші знання іноземної мови невеличкі, тамтешні містяни все рівно просять вас спілкуватися їхньою мовою. А ми, українці, не дозволяємо розмовляти суржиком. Пробачте, але суржик це не низький (щось на кшталт basic чи pre-intermediate) рівень володіння українською мовою. Ми ж за кордоном не створюємо суміші нашої мови з мовою того регіону, куди ми приїжджаємо. Це, на мій погляд, проста підміна понять. Суржик – це хвороба. На цьому вже сотні разів наголошували (прочитайте хоча б “Антисуржик” Олександри Сербенської ).

Суржик – це перший шлях до загибелі мови, до її упослідження, каліцтва, руйнації. Коли мова стає суржиком, у неї є всі шанси перетворитися на піджин, а врешті, і зникнути назавжди. Тож, я би в цій статті хотів привернути увагу на дещо малодосліджене питання в українській мовознавчій науці – це піджини та креольські мови. Це має, як на мене, прояснити, чим піджини та креольські мови відрізняються від звичайних мов і чому вони можуть стати перехідною ланкою між мовою досконалою, яку змішано з іншими мовами, і суржиком. І якщо піджини я би наважився назвати мовенятком (зменшене від мови), то суржик – це хвороба, дефект, каліцтво, вада, а не мова в будь-якому її вигляді.

Піджин – це мова із радикально спрощеною граматикою і скороченим словником (до 1500 слів або менше), який ні для кого з носіїв мови не є рідним; через свою спрощеність піджин здатний обслуговувати лише обмежену кількість ситуацій спілкування.

Якщо для міжмовних контактів використовується мова, що не є рідною ні для кого з комуникантів, але при цьому цілком «нормальною» з погляду її структурної складності і через це така мова здатна обслуговувати необмежено широке коло комунікативної діяльності, то термін «піджин» в такому визначенні не застосовується - в таких випадках ми маємо справу з койне. З другого боку, в деяких випадках піджин стає рідною мовою якоїсь групи населення, розширюючи коло своїх функціональних можливостей; в цьому випадку говорять, що він піддався креолізації, або став креольською мовою. Число зафіксованих в світі креольських мов у декілька разів більше, ніж число піджинів, проте слід мати на увазі, що грань, за якою відбувається перетворення піджина в креольську мову, є дуже розмитою. В соціолінгвістиці існує також поняття лінгва франка, яке є узагальнюючим і використовується для позначення будь-якої мови, що використовується як загальна для різномовних груп населення.

Першим пі джином, що дійшов до нас, була мова лінгва франка, яка використовувався в Середньовіччі в Східному Середземномор'ї при торгових контактах між європейцями (яких називали тоді франками) і населенням Льованта. В період європейської експансії в епоху географічних відкриттів і колонізації в 16 ст. відбувалося формування величезного числа піджинів, в основу яких лягли португальська, іспанська, французька і англійська мови. Перший піджин на основі англійської мови виник в Північній Америці в ході тих контактів між індійцями і білими поселенцями, що відбувалися на початку 17 ст.; інші варіанти піджинів на основі англійської сформувалися в Китаї і в Західній Африці в 17 ст., а в Австралії і південних морях на початку 19 ст. Китайсько-англійський і австралійський піджини майже зникли; меланезійський піджин (неомеланезійська мова) дотепер існує і функціонує. На американському континенті декілька різновидів раніше існуючого негритянсько-англійського піджина продовжили існування в креолізованій формі; наприклад, мова гулла на узбережжі Південної Кароліни, креольська англійська мова Ямайки та інших островів Вест-Індії і Тики-Таки, або Сранан-Тонго в Сурінаме (Нідерландській Гвіані). Французька мова лежить в основі креольських мов Луїзіани, Гаїті, Вест-Індії, Маврикії і Реюньйона; іспанська - в основі пап’яменто (на піджині говорять на Кюрасао) і декількох контактних мов на Філіппінах. Існують також численні піджини і креольські мови, в основі яких лежать неєвропейські мови, наприклад чинукський жаргон на півночі тихоокеанського узбережжя США і лінгва джерал (Lingua Gral) («спільна мова») в Бразилії, де в основі лежить мова південноамериканських індійців тупи-гуарани.

З погляду структури, піджини і креольські мови схожі на все інші мови, але вирізняються спрощеною граматикою і невеликою кількістю слів. Вони мають чіткі фонологічні системи, які можна записувати в науковій транскрипції або ж в орфографії, застосовній до різних мов. Завжди бажано записувати піджин або креолізовану мову в орфографії, заснованій на фонології, а не наслідувати орфографії якої-небудь європейської мови, щоб не створювати помилкового враження, ніби піджин або креольська мова є спотвореною формою тієї або іншої європейської мови. Наприклад, використовуючи фонологічно-орієнтовау орфографію, а не копіюючи англійське написання слів, вираз із значенням «Цей будинок - великий» (англ. This house is big) на неомеланезійській мові ми записали б так: Disfela haus i-bigfela, а не Dis fellow house 'e big fellow.

Піджини і креольські мови мають сильно спрощені граматичні системи. Вони відрізняються від того, що ми звикли вважати нормальним: багато звичних категорій, такі, як число, рід, або певні і невизначені артиклі можуть бути відсутніми, і в той же час можуть бути присутніми незвиклі елементи, наприклад, показники предиката або локативні суфікси. Так виник міф, ніби в піджинах «немає граматики». В неомеланезійській мові, наприклад, є три суфікси: -fela - показник множини у особистих займенників (mi «я, мені, мене» - mifela «ми, нам, нас»); інший суфікс -fela, який приєднується до прикметників, але не має значення множини (наприклад nufela «новий», wanfela «один»); і суфікс -im, який приєднується до дієслів і указує на те, що в пропозиції є прямий об'єкт або ж його наявність мається на увазі (наприклад, bringim «принеси це», mi bringim каikai «я приношу їжу»).

В синтаксисі піджинів і креольських мов теж виявляється багато незвиклих конструкцій. В неомеланезійській мові, наприклад, іменник (або будь-яка інша частина мови, за винятком прикметника), який іде за іншим іменником, є визначенням попереднього іменника; наприклад, haus каikai значить "будинок їжі, їдальня", haus kuk значить "будинок готовки, кухня", а man nogud значить "погана людина" (причому слово nogud саме по собі є прислівником із значенням "небажано"). В піджинах і креольських мовах є також такі типи пропозицій, які здаються нам дивними, зокрема ототожнювальна пропозиція, в якій предикат містить не дієслово, а іменник або прикметник, який ототожнюється із суб'єктом; наприклад, в неомеланезійському піджині: desfela meri i-naisfela "ця жінка - красива".

Оскільки лексичний склад піджинів занадто обмежений, окремі слова часто додають більш широке значення, ніж вони мають в мові-джерелі. В неомеланезійській мові sari значить не тільки те ж, що і англійське слово sorry ("засмучений, даруйте"), але також "емоційно збуджений", а звідси, кінець кінцем, "радий"; в деяких частинах Нової Гвінеї sari tumas "дуже радий (вас бачити)" є стандартною формою вітання.

Потреба в розширенні лексичного складу креолізованих мов для задоволення потреб тих, для кого вони є рідними, часто приводила до широкомасштабного запозичення слів з тієї або іншої європейської мови, звичайно - з мови колоніальних керівників того регіону, де говорять цією креольською мовою.

І в той же час не варто забувати, що піджини та креольські мови – явище феноменальне і унікальне. Я би сказав, що ці мови є бічною гілкою еволюції мов. Я би наголосив, що такі мови детерміновані географічно. Вони змушують носіїв цих квазімов формувати відповідні стереотипічні моделі сприйняття світу. Піджин – це не хвороба, не ккаліцтво. Це регрес мовної системи внаслідок історичних чинників.

Тож, я певен, ми повинні зрозуміти, до чого може призвести контамінація мов. Ні, це не сформує супермову супернації. А от призвести до упослідження нації, напевно, може.

В даному випадку варто було б провести дослідження, щодо психології носіїв мови, дослідити біохімічні реакції при формування уявлень про світ, які створюються шляхом мови. На жаль, тема піджинів та креольських мов у сучасній українській лінгвістиці є малодослідженою.

Дмитро Дроздовський