Конституція україни про функціонування та розвиток мови в україні. правовий статус української мови

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

М.В.СТАСИК, В.М.ТКАЧУК,

О.О.СТАДНІЧЕНКО, Н.А.ГРОЗОВСЬКА

УКРАЇНСЬКА МОВА ПРОФЕСІЙНОГО СПРЯМУВАННЯ

(теорія і практика)

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

Рекомендовано

Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник

для студентів

вищих навчальних закладів

ЗАПОРІЖЖЯ

УДК: 811.161.2’233 (075.8)

ББК: Ш141.4 – 923

Рецензенти:

Доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української мови Криворізького державного педагогічного університету

Колоїз Ж.В.

Доктор філологічних наук, професор Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

Поповський А.М.

Кандидат філологічних наук, доцент кафедри українознавства

Запорізького юридичного інституту

Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

Семенюк С.П.

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Лист № ______ від ______

Українська мова професійного спрямування (теорія і практика): Навчальний посібник / М.В.Стасик, В.М.Ткачук, О.О.Стадніченко, Н.А.Грозовська. – Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2009. – 280 с.

Навчальний посібник містить відомості з основних розділів сучасної української літературної мови, ділової української мови, на яких базується опанування курсу «Українська мова професійного спрямування».

Подана характеристика функціональних стилів сучасної української мови, основних понять справочинства. Належна увага приділяється лексичним засобам професійного мовлення, аналізується використання синонімів, паронімів, омонімів, канцеляризмів, штампів, мовних кліше, характеризується явище тавтології та плеоназму. Проаналізовано специфіку вживання повнозначних і службових частин мови, а також різних типів синтаксичних конструкцій. Наведено зразки оформлення документів, поширених у різних сферах державної та господарської діяльності.

Практична частина включає: індивідуальну та самостійну роботу студентів, плани практичних занять та завдання до них, питання для самоконтролю, орієнтовні питання до іспиту, список рекомендованої літератури.

Видання призначене для студентів вищих навчальних закладів.

УДК: 811.161.2’233 (075.8)

ББК: Ш141.4 – 923

© Запорізький національний університет, 2009

ISBN© Стасик М.В., Ткачук В.М.,

Стадніченко О.О., Грозовська Н.А., 2009

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….7

Предмет, завдання курсу............................................................................................7

Конституція України про функціонування та розвиток мови в Україні. Правовий статус української мови............................................................................8

РОЗДІЛ 1. Документ – основна одиниця офіційно-ділового стилю………...11

Стилі сучасної української літературної мови …………………………………...11

Офіційно-діловий стиль……………………………………………………………15

Поняття про документ……………………………………………………………...22

Критерії класифікації документів …………………………………………………24

Реквізит – елемент документа. Правила оформлення реквізитів……………….27

Стандартизація ділового тексту …………………………………………………...41

Особливості оформлення тексту документів ……………………………………..45

РОЗДІЛ 2. Лексичні засоби професійного мовлення…………………………49

Вживання книжних та урочистих слів у документах ……………………………49

Вживання слів іншомовного походження в ділових паперах…………………...52

Правопис слів іншомовного походження ………………………………………...56

Терміни та їх місце у професійному мовленні …………………………………...59

Професійна лексика (професіоналізми) в документах …………………………..61

Застарілі слова в документах ………………………………………………………64

Неологізми у професійному мовленні …………………………………………….65

Синоніми у професійному мовленні ………………………………………………68

Пароніми у професійному мовленні ………………………………………………72

Омоніми та багатозначні слова у професійному мовленні……………………...74

Використання канцеляризмів у професійному мовленні………………………..77

Штампи у слововживанні ………………………………………………………….78

Мовні кліше у документах …………………………………………………………79

Тавтологія. Плеоназм. Зайві слова ………………………………………………...80

РОЗДІЛ 3. Морфологічні засоби професійного мовлення…………………...83

Іменник як частина мови …………………………………………………………..83

Категорія роду іменників у сучасній українській мові…………………………..84

Рід невідмінюваних іменників …………………………………………………….86

Категорія роду іменників у ділових паперах ……………………………………..88

Категорія числа іменників. ………………………………………………………...90

Правопис закінчень іменників чоловічого роду другої відміни у

родовому відмінку однини ……………………………………………………......92

Правопис закінчень іменників другої відміни у давальному

відмінку однини…………………………………………………………………....94

Правопис закінчень власних і загальних назв у кличному

відмінку при звертанні ……………………………………………………………..96

Особливості відмінювання складних іменників.....................................................97

Правопис складних іменників ……………………………………………………..98

Абревіатури і графічні скорочення у документах ………………………………100

Складні випадки вживання великої літери ……………………………………...103

Основні правила правопису українських прізвищ ……………………………...107

Основні правила відтворення російських прізвищ українською мовою……...110

Основні правила відтворення українських прізвищ російською мовою……...113

Відмінювання прізвищ у документах ……………………………………………116

Правопис імен у документах ……………………………………………………..118

Відмінювання імен ………………………………………………………………..119

Творення та правопис імен по батькові ………………………………………….120

Географічні назви у ділових паперах ……………………………………………121

Правопис географічних назв .................................................................................122

Відмінювання географічних назв ………………………………………………..124

Прикметник як частина мови …………………………………………………….125

Ступені порівняння прикметників ………………………………………………126

Особливості використання прикметників у ділових паперах………………….127

Правопис складних прикметників ……………………………………………….130

Займенник як частина мови ………………………………………………………132

Відмінювання займенників ……………………………………………………….132

Використання займенників у професійному мовленні………….…………...…134

Числівник як частина мови ………………………………………………...….….138

Відмінювання числівників …………………………………….…………...……..139

Зв’язок числівників з іменниками……………………………………………….141

Правила запису цифрової інформації у документах……………………………144

Числівники як компоненти складних слів … ………………………..……….…146

Правопис складних числівників та займенників ……………………..…………147

Дієслово як частина мови …………………………………………..…………….148

Особливості використання форм дієслова у документах…………..…………..148

Творення і вживання дієприкметників. Особливості

перекладу з російської на українську мову...........................................................151

Творення і вживання дієприслівників …………………………………..……….154

Прислівник як частина мови……………………………………………..………155

Правопис прислівників...........................................................................................156

Прийменник як частина мови …………………………………………………....157

Прийменник у професійному мовленні ……………………………………..…..159

Прийменникові конструкції російської мови та їх українські

відповідники ……………………………………………………………………….162

Правопис прийменників …………………………………………….……………165

Сполучник як частина мови ……………………………………………………...165

Вживання сполучників у професійному мовленні……………………………..166

Правопис сполучників ……………………………………………………………167

Правопис часток ………………………………………………………………….168

РОЗДІЛ 4. Синтаксичні засоби професійного мовлення……………….….170

Узгодження підмета з присудком ………………………………………………170

Особливості узгодження географічних назв з означуваними

словами у офіційно-діловому мовленні............................................................... 173

Складні випадки керування у ділових паперах …………………………………175

РОЗДІЛ 5. Усне професійне мовлення………………………………………..178

Публічний виступ і культура мови........................................................................178

Особливості спілкування за кордоном.................................................................181

Орієнтовні питання для самоперевірки теоретичного матеріалу….…….186

РОЗДІЛ 6. Зразки оформлення документів……………………………….…188

Автобіографія……………………………………………………………………..188

Витяг з наказу……………………………………………………………………..189

Витяг з протоколу…………………………………………………………………191

Довідка……………………………………………………………………………..192

Доповідна записка…………………...……………………………………………195

Доручення…………………………………………………………………………196

Запрошення………………………………………………………………………..198

Заява………………………………………………………………………………..200

Наказ……………………………………………………………………………….202

Оголошення……………………………………………………………………….206

Постанова………………………………………………………………………….208

Пояснювальна записка……………………………………………………………210

Протокол…………………………………………………………………………...211

Резюме…………………………………………………………………………......214

Розписка…………………………………………………………………………...216

Розпорядження……………………………………………………………………217

Скарга……………………………………………………………………………...219

Службова записка…………………………………………………………………220

Службовий лист…………………………………………………………………...221

Характеристика……………………………………………………………………223

Орієнтовні питання для самоперевірки…………………………………...…225

Література до теоретичного курсу.....................................................................227

Орієнтовні завдання для індивідуальної роботи ……………………………230

Плани практичних занять та завдань з курсу

„Українська мова професійного спрямування”.............................................251

Перелік орієнтовних питань для підсумкового контролю...........................276

Література до практичних занять ……………………………………………..278

ВСТУП

Предмет, завдання курсу

«Українська мова професійного спрямування» – навчальна дисципліна, мета якої спрямована на комплексну мовну професійну підготовку студентів, яка передбачає розкриття принципів організації україномовного тексту щодо його комунікативних властивостей у різних функціональних стилях.

Запропонований навчальний посібник включає відповіді на теоретичні питання, що виносяться на екзамен (залік), список рекомендованої літератури.

Основні завдання курсу полягають у тому, щоб глибше ознайомити студентів зі стильовими різновидами української мови, навчити користуватися ними у практичній мовленнєвій сфері – у процесі виготовлення різних документів; виробити у студентів концептуальне розуміння основних теоретичних засад куль­тури професійного писемного мовлення; правильно й адекватно сфо­рмувати у них логіко-поняттєві моделі спеціальної термінології згідно з обраним фахом; сформувати стійкі практичні навички грамотного спілкування у сфері професійної комунікації; навчити правильно застосовувати отримані теоретичні знання до практики укладання службової документації.

Курс «Українська мова професійного спрямування» має теоретичну й практичну мету і зорієнто­ваний на ознайомлення майбутніх спеціалістів із класифікацією та систематизаці­єю документів, правилами оформлення тексту документів, удосконаленню культури писемного мовлення, мовностилістичного редагування, виробленню навичок та умінь нормативного професійного спілкування.

Курс передбачає актуалізацію найважливішого матеріалу з дисципліни «Сучасна українська мова», який був опанований у школі. На відміну від нормативного курсу української мови, «Українська мова професійного спрямування» зосереджується на питаннях закономірностей добору й доцільного використання мовних одиниць у конкретній сфері професійно-ділового спілкування.

У результаті опанування навчального курсу «Українська мова професійного спрямування» студенти повинні знати: головні особливості й різновиди офіційно-ділового стилю мовлення; основні аспекти діловодства, класифікацію документів, правила оформлення текстів документів із фахової діяльності, найголовніші правила з граматики та пунктуації, особливості ділової мови на всіх її рівнях.

Студенти повинні вміти правильно складати тексти діло­вих паперів, вміло висловлювати свої думки в усній та письмовій формі, вдало користуватись усіма багатствами виражальних засобів української мови, вільно орієнтуватись у граматичній структурі професійного мовлення.

Студенти повинні володіти: навичками ведення документації українською мовою, базовою термінологією та мовними кліше зі справочинства, культурою професійного усного та писемного мовлення.

Конституція України про функціонування та розвиток мови в Україні. Правовий статус української мови

Державною мовою прийнято називати визнану Конституцією або законом основну мову держави, обов'язкову для використання у законодавстві, офі­ційному діловодстві, судочинстві, навчанні тощо.

У Статті 10 Конституції України зазначено: «Державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом».

Українська мова протягом багатьох віків не мала визначеного юридичного статусу. З розвитком у багато­національних державах, переважно починаючи з XIX століття, мовного законодавства вона набула деякого офіційною статусу на території Галичини, Букови­ни і Закарпаття, що входили до складу Австро-Угор­щини, хоча пріоритет надавався відповідно польській, німецькій та угорській мовам. У Російській імперії не стільки визнавалися хоча б обмежені права україн­ської мови, скільки свідомо нормативно обмежувала­ся сфера її застосування. У зв'язку з цим традиційно в українській політичній думці минулого відсто­ювалося право на мовну автономію, «недоторканність мови в приватному і публічному житті» (М.П.Драгоманов), а в найбільш радикальних проектах про­понувалося закріпити, що «офіційна мова є україн­ська, але всі мови, уживані на Вкраїні, суть вільні» (М. І. Міхновський).

У період українських державотворчих пошуків 1917-1920 рр. поєднувалося визнання державного (офіційного) статусу української мови з гарантуванням вільного розвитку всіх інших мов, якими користується населення України.

У 20-х на поч. 30-х років ХХ століття в колишній УРСР здійснено чимало заходів, спрямованих на те, щоб подолати відставання в розвитку певних стилів української мови. Квітневий пленум ЦК КП(б)У в 1925 р. виніс ухвалу «Про українізацію». Це було одним з важливих завдань культурно-національного будівництва в Україні. Українська мова стає мовою не тільки художньої літератури та публіцистики, а й мовою освіти, науки, культури, самоврядування. Особливо плідно розвивається офіційно-діловий стиль, який раніше не мав для цього належних умов. Проте, у роки сталінських репресій, а ще більше в добу застою українська мова знову зазнала тяжких випробувань, була витіснена з багатьох сфер функціонування.

У радянській політичній доктрині і держав­ницькій практиці до поняття «державна мова» зде­більшого ставилися негативно.

Виправити становище був покликаний закон про надання українській мові статусу державної, ухвалений 28 жовтня 1989 року (Закон «Про мови в Українській РСР»).

У чинній Конституції України міститься важли­ве положення, що розвиток і функціонування україн­ської мови забезпечується в усіх сферах сус­пільного життя (ця норма вже передбачалася Декла­рацією про державний суверенітет України і попе­редньою Конституцією) і по всій території Ук­раїни.

Уточнено, що держава гарантує (а не лише ви­являє турботу, як було раніше) вільний розвиток, використання і захист мов національних меншин України. Серед останніх спеціально виділено російську мову як таку, що нею користується значна частина населення України.

У новій Конституції відсутнє положення, яке містилось у попередній Конституції, про те, що «в роботі державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій, розташованих у місцях проживання більшості громадян інших національностей, можуть використовуватися поряд із дер­жавною мовою й інші національні мови». Зазначене положення під час обговорення проектів нової Конституції неодноразово піддавалося критиці як таке, що фактично веде до створення «локальних держав­них (офіційних) мов», і може призвести до загрози політичній стабільності в Україні.

Нововведенням є закріплення конституційного обов'я­зку держави сприяти вивченню мов міжнародного спілкування. У міжна­родному праві є поняття «офіційні мови ООН» (ан­глійська, арабська, іспанська, китайська, російська і французька), «робочі мови ООН» (англійська, іспансь­ка, російська і французька), визначено офіційні (ро­бочі) мови інших міжнародних організацій.

Питання мовної політики в Україні визначаються також іншими конституційними нормами. У ст. 24 закріплено недопустимість привілеїв чи об­межень за мовними ознаками, а у ст. 92 наголошено, що порядок застосування мов визначається виключно законами України. Ряд статей містить вимоги щодо обов'язкового володіння державною мовою Президентом України (ст. 101), професійними суддями (ст. 127), суддями Конституційного Суду (ст. 148). У законодавстві України також передбачена обов'язкова вимога щодо володіння українською мовою в обсязі, достатньому для спілкування особами, які отримують громадянство України (ст. 17 Закону «Про громадянство України»).