Профілактичний та засвідчувальний компонент слідчої діяльності.

Профілактична діяльність полягає у виявленні причин та умов, що сприяють злочинності; здійсненні психологічного впливу на різні категорії учасників розслідування з метою корекції їх небажаної позиції чи поведінки; засвідчувальна - надання всій одержаній Інформації спеціальних, передбачених законом форм (протокол, постанова тощо).

Профілактична діяльність полягає у вжитих слідчим заходах щодо припинення імовірних злочинів; виявлення причин та умов, що сприяють злочинності; здійснення корекції небажаної позиції учасників розслідування. Головне завдання профілактичної діяльності – це попередження слідчим суспільно небезпечних злочинних посягань, усунення причин і умов, що сприяють злочинності, недопущення рецидивів. Щоб успішно здійснювати профілактичну діяльність, слідчий повинен мати професійну спрямованість, яка завжди виступає як стрижнева властивість особистості. Складовою цієї спрямованості є глибокий інтерес до своєї професії, уявлення про роботу як справу великого державного значення. Тільки таке ставлення до професії сприятиме формуванню високорозвиненого почуття обов’язку та відповідальності за доручену справу. До професійної спрямованості слідчого входить правосвідомість. Високорозвинена правосвідомість слідчого з психологічного боку охоплює глибоке розуміння всіх принципів і інститутів права, віру в їх справедливість, нетерпимість до всяких правопорушень, стійку звичку беззастережного виконання правових норм, загострене почуття справедливості і законності, що роблять слідчого істинним правозахисником. Здійснюючи профілактичну діяльність, слідчий повинен сам бути взірцем правової культури, тому профілактична діяльність ґрунтується на моральних (дисциплінованість, відповідальність, добросовісність, пунктуальність, чесність, надійність, професійна етика, правосвідомість) та соціально спрямованих (гуманізм, патріотизм, суспільна та громадська активність; громадянська морально-етична зрілість, принциповість і справедливість у вирішенні людських проблем) якостях слідчого.

Суттєвою особливістю юридичної діяльності є те, що вона майже в усіх випадках потребує відповідного закріплення, засвідчування одержаних у процесі пізнання фактів. Істина встановлюється не лише для досягнення певної віддаленої мети (суспільного розвитку наукового прогресу тощо) чи задоволення власної зацікавленості, але задля переконання інших осіб у існуванні певних фактів, для можливості перевірки правильності прийняття певних рішень на основі даної суми фактів. Усі досягнуті результати повинні бути закріплені, збережені для їх сприймання та оцінки в подальшому: діяльність не завершується збором фактів, вони переходять від однієї особи до іншої, від однієї стадії юридичного процесу до наступної. Пізнання є не самоціллю, а лише засобом досягнення мети.

Засвідчувальна діяльність супроводжує не тільки процес пізнання істини, але й прийняття та реалізацію рішень, пов'язаних із правовими повноваженнями суб'єктів юридичної діяльності. Обов'язковість дотримання законів (Конституції України, КК та КПК України), обмеження прав людини, утому числі позбавлення її свободи, потребує виключної уважності та виваженості. Письмове засвідчення (аналіз фактів та співставлення їх із нормами закону) покликане гранично обмежувати можливість прийняття помилкового рішення під впливом негативного емоційного стану чи будь-якої іншої причини, а також полегшує наступний процес перевірки правильності збору й оцінки фактів (доказів).

Таким чином, засвідчувальна діяльність полягає в наданні всій одержаній інформації спеціальних, передбачених законом форм (протокол, постанова тощо), причому найбільше значення вона має в слідчій та судовій діяльності як найбільш процесуально регламентованих. При здійсненні засвідчувальної діяльності слід враховувати такі психологічні чинники:

1) надходження Інформації відбувається, як правило, в ситуації зовнішньомовної взаємодії та розуміння. Тому професійно значимою рисою фахівця-юриста є професійна культура мовлення, яка полягає в чистоті мови, точності побудови речень, володінні тембровими та інтонаційними характеристиками, відсутності формально-суттєвих, лексичних та артикуляційних дефектів;

2) досить часто викривлення інформації, її спотворення виникає через неправильне розуміння жаргонних висловів і сленгів, притаманних певним соціальним прошаркам та групам. Необхідно врахувати також національні діалекти, звичаї та ритуали спілкування;

3) особливі вимоги висуваються до процедури оформлення процесуальних документів: а) бездоганність мислення у граматичному, стилістичному, юридичному відношенні, лаконічність висловлювань; б) збереження особливостей лексикону співбесідника, при можливості - коментування інтонаційних характеристик мови та їх мімічного супроводу; в) небажаність одночасного вислуховування та запису, оскільки графічне оформлення думок не тільки потребує

вибір іншої дії; подоланням можливої ??протидії переключення уваги (це не автоматична діяльність), але й перериває психологічний контакт.