Функційно-вартісний аналіз

Розмову про функційно-вартісний аналіз найкраще почати зі знаменитих прийомів веселих жителів болгарського міста Габрово. Пам'ятаєте?

Купив габровець автомобіль. Однак, розплачуючись, затримав частину суми у вигляді гарантії терміном на місяць. Не пройшло й трьох днів, як дружина покупця повернула продавцеві автомобільний клаксон: "Повертаю вам клаксон, оскільки мій чоловік, повправлявшись, навчився гудіти сам. Вирахуйте вартість клаксона із залишку належної вам суми та закрийте рахунок."

А ще про габровців розповідають, що вони

· на ніч зупиняють годинники, щоб не зношувалися частини;

· продають безбарвний лимонад в кольорових пляшках, а п'ють його з кольорових склянок;

· купуючи дружині пудру, підсипають в коробку муки, щоб вистачило надовше;

· вночі запалюють в курнику лампи, щоб кури подумали, що вже ранок, і знеслися ще раз.

У габровських прийомах у гумористичній формі використовуються майже всі головні принципи, які лежать в основі функційно-вартісного аналізу.

Тут і повна впевненість у тому, що в будь-якій справі є приховані резерви. (Дійсно, навіщо годиннику йти вночі?) І вміння правильно визначити некорисні функції. (Хіба потрібен автомобілю клаксон, якщо чоловік гудить не гірше? Навіщо забарвлювати лимонад, коли вже забарвлене скло?) І винахідливість в пошуку дешевших способів виконання функцій (Чим мука не пудра?) І невтомне бажання підвищити ефективність виробництва (кури, між іншим, зі збільшенням світлового періоду дійсно несуться краще.)

Але, зрозуміло, функційно-вартісний аналіз має з габровськими прийомами не тільки спільні риси, але й відмінності.

Функційно - вартісний аналіз (ФВА) - це метод системного дослідження об'єкта (виробу, процесу, структури), який скеровано на підвищення ефективності використання матеріальних і трудових ресурсів.

Користуючись цим визначенням не відразу можна побачити зв'язок ФВА з діяльністю раціоналізаторів і винахідників. Тому наведемо образне визначення ФВА, подане англійським економістом В.Гейджем. Воно аж ніяк не суперечить попередньому визначенню, але показує більш випукло одну зі сторін методу. "Функційно - вартісний аналіз є концентрованою атакою на "зайву" вартість, насамперед на ту її частину, яка пов'язана з недосконалістю конструкції".

Зі свого боку додамо, що ФВА можна розгляди, і як один з сучасних методів інтенсифікації раціоналізаторської та винахідницької роботи. Інтенсифікації в тому сенсі, що за допомогою ФВА можна збільшити потік раціоналізаторських і винахідницьких рішень не взагалі, а конкретно на тій ділянці технічного фронту, де вони особливо потрібні. І забезпечити їх появу не тоді, коли "поїзд вже пішов", а якраз у момент модернізації або проектування нової техніки.

Народження ФВА та його розвиток тісно пов'язані з появою та вдосконаленням методів пошуку нових технічних рішень. ФВА, подібно до методів пошуку, з'явився на світ у вигляді відгуку на настійну потребу промисловості в нових технічних рішеннях. Не випадково виконання перших робіт з широким застосуванням окремих прийомів ФВА відноситься до часу другої світової війни, до часу появи мозкової атаки та морфологічного аналізу. Становлення ФВА відбувалося на рубежі сорокових-п'ятдесятих років ХХ століття.

Під час другої світової війни через нестачу матеріалів багато виробів почали випускати з більш доступних “замінників".

Так, авіабудівники почали застосовувати для виготовлення деяких деталей чавун замість бронзи, в ряді випадків на зміну металевим деталям прийшли навіть дерев'яні. У фірмі General Electric після війни проаналізували роботу "замінників" у різних конструкціях. Аналіз показав, що в кожній навіть добре відпрацьованій конструкції містяться значні резерви. Перехід на більш доступні та дешеві "замінники" в більшості конструкцій не погіршив технічних характеристик машин і агрегатів. Деталі працювали нормально, а в деяких випадках їх надійність навіть підвищилася.

У 1947 році в тій же фірмі була створена група фахівців на чолі з Л.Майлзом, яка зайнялася планомірним зниженням витрат, базуючись на розкритті резервів конструкції. Був розроблений метод, який назвали інженерно-вартісним аналізом і визначили його як “прикладну філософію". По Л.Майлзу “аналіз вартості - це організований творчий підхід, мета якого полягає в ефективному визначенні непродуктивних затрат або витрат, що не забезпечують ні якості, ні корисності, ні довговічності, ні зовнішнього вигляду, ні інших вимог замовника."

У 1949-1952 роках російський вчений Ю. Соболєв опублікував ряд робіт, в яких виклав метод поелементної розробки конструкції. Основу методу складали індивідуальний підхід до кожного елемента конструкції, розділення елементів за принципом їх функціонування на основні та допоміжні, знаходження внаслідок аналізу нових, більш вигідних конструкторсько-технологічних рішень. Застосувавши свій метод на вузлі кріплення мікротелефону, автор добився скорочення переліку деталей, що застосовуються на 70%, витрат матеріалів - на 42%, трудомісткість - на 69%. В результаті собівартість вузла знизилася в 1,7 рази.

Великий інтерес викликав метод Ю. Соболєва у фахівців тодішньої НДР. Його вивчали, широко застосовували для раціоналізації виробництва. Як відзначають X.Еберт і К.Томас, основні ідеї Ю.Соболєва були враховані під час створення в НДР методу, спрямованого на аналіз затрат на споживчу вартість.

Так у промислово розвинених країнах поступово під різними іменами формувалася система, яку сьогодні ми називаємо ФВА.

У США і країнах Західної Європи метод, запропонований Л.Майлзом, спочатку не отримав підтримки. Як відзначав англійський економіст А.Херріс, у багатьох керівників у процесі ознайомлення з основами ФВА створювалося помилкове враження, що вони вже давно використовують цей метод у своїй практиці. Це, зокрема, стримуюче вплинуло на поширення ФВА в промисловості США. Тільки численні приклади успішного застосування нового методу переконали скептиків.

За перші 17 років використання ФВА (з 1947 по 1964 рік) за твердженням керівників General Electric метод зекономив компанії 200 мільйонів доларів. За період з 1965 по 1968 рік на кожний долар, витрачений на ФВА, General Electric отримала 25 доларів економії. У той же час терміни виконання проектно-конструкторських робіт скоротилися на 25%.

Економічна ефективність ФВА привернула до нього увагу постачальників General Electric та її конкурентів. Спочатку вони, а потім й інші компанії різних галузей стали застосовувати ФВА. У 1959 році було створене Товариство американських інженерів-фахівців з ФВА. До 1964 року понад 10% усіх фірм американської обробної промисловості користувалися цим методом.

Щоб було більш зрозуміло, чому метод розповсюджувався у всіх промислово розвинених країнах наведемо приклад з досвіду однієї англійської електротехнічної фірми. Неодноразові спроби інженерів фірми знизити затрати виробництва на виготовлення поршня електрогідравлічного насоса для авіаційного двигуна не дали результатів. Здавалося, всі можливості тут вичерпані. Однак під час опрацювання цього поршня в групі ФВА було знайдено, що його можна замінити стальною кулькою, вартість якої не перевищує 4% від вартості поршня.

Десятки і сотні таких прикладів поступово робили свою справу. ФВА отримує все більше визнання в США та Європі, а пізніше і в Японії, де зараз він використовується найбільш активно.

У ФРН в 1969 році Спілкою німецьких інженерів видано керівні матеріали з ФВА, в 1973 році - промисловий стандарт. З 1975 року подібний стандарт діє в Австрії.

Практичне використання ФВА в СРСР відноситься до кінця шістдесятих - початку сімдесятих років. Першими почали застосовувати ФВА виробничі об'єднання “Електролуч" (Москва) і “Уралмаш", Свердловський машинобудівний завод ім. Воровського, Чебоксарський електроапаратний завод.

Функційно - вартісний аналіз конкретного об'єкта на підприємстві проводить так звана тимчасова робоча група. До її складу крім конструктора, технолога, інженера-дослідника та інших фахівців, безпосередньо пов'язаних з аналізованим об'єктом за своєю основною роботою, входять і один-два досвідчених винахідники "зі сторони". Керує роботою групи інженер - організатор ФВА, який пройшов спеціальну підготовку з застосування методу.

Робота ведеться за певним планом, що охоплює сім етапів.

На першому (підготовчому) етапі проводиться вибір об'єкта. ФВА - метод універсальний, його можна використати для розв¢язування найрізноманітніших задач: зниження собівартості продукції, транспортних витрат, підвищення продуктивності праці, заміни дефіцитних і дорогих матеріалів, скорочення або ліквідацій браку.

Основною задачею другого (інформаційного) етапу є збір, систематизація та всебічне вивчення інформації про об'єкт і його аналоги. Розглядаються, зокрема, і відхилені раціоналізаторські пропозиції, пов¢язані з об'єктом. Більш глибоке вивчення об'єкта здійснюється на треьому (аналітичному) етапі. Тут розкриваються резерви досліджуваної конструкції або технології.

Четвертий етап - пошук “надлишків" починається з виявлення і формулювання функцій об'єкта та його елементів. Покажемо, як це робиться на прикладі найпростішого об'єкта, показаного на рис.2.7. Це затискаючий брусок зі сталі розміром 50х25х13 мм з двома різьбовими отворами. Річна продукція - чотири тисячі.

Рис. 2.7. Аналізований об¢єкт

Яка ж функція бруска? Розташований всередині складного пристрою, він забезпечував роз'ємне з'єднання декількох деталей, тобто виконував ту ж функцію, що і дві гайки. Однак крім цієї основної функції він забезпечував і дві допоміжні. Одна з них - самофіксація монтажу - була пов'язана з важкодоступністю місця кріплення. Це й змусило конструктора відмовитися від застосування гайок, оскільки їх не можна було “дістати" ключем під час монтажу. Крім того, брусок запобігав самовідгвинчуванню в процесі експлуатації (це також не могли забезпечити прості гайки).

На п’ятому етапі для складних об'єктів після виявлення всіх функцій та розподілу їх на основні, допоміжні, некорисні і шкідливі на аналітичному етапі будують функційну модель і визначають значущість кожної функції. Для затискаючого бруска ми відразу можемо перейти до визначення затрат, пов'язаних з реалізацією функцій.

Отримавши від економістів інформацію про те, що брусок коштує в десять разів дорожче, ніж дві гайки з отворами необхідного діаметру, без великих зусиль визначимо, що допоміжні функції обходяться в дев'ять разів дорожче від основної. Це істотно уточнює задачу з вдосконалення об'єкта. Тепер її можна сформулювати, наприклад, так: знайти спосіб закріплення двох гайок нерухомо одна відносно іншої.

Шостий етап, мабуть, найцікавіший - творчий. Така проста задача, як спосіб закріплення двох гайок, особливих прийомів технічної творчості, очевидно, не вимагає. Нескладно відразу отримати цілий список рішень: склеїти гайки гранями; приварити гайки до шматка дроту; приварити гайки до основи з листового металу тощо.

На практиці знайшов застосування третій варіант (рис.2.8). Вартість вузла виявилася в чотири рази меншою від вартості затискаючого бруска.

Рис. 2.8. Вдосконалення об¢єкта з рис. 2.7

Пошук шляхів вдосконалення більш складних об'єктів, звичайно, не такий простий. На рис.2.9 показано зміну конструкції хомутика в процесі ФВА. Його корпус зварювався точковим зварюванням з трьох штампованих деталей. Ідею нової конструкції було знайдено на творчому етапі ФВА методом мозкової атаки. Корпус хомутика стали виготовляти з однієї листової заготовки. Вага зменшилася в три рази, собівартість знизилася на 75%.

Рис. 2.9. Вдосконалення конструкції хомутика

На подальших етапах ФВА - дослідницькому, рекомендаційному та етапі впровадження - послідовно відбираються та впроваджуються найбільш ефективні рішення. Сьомий етап - закінчення роботи по ФВА оцінкою економічної ефективності внесених пропозицій.

Сьогодні ФВА являє собою складну систему методів, організаційних заходів і спеціалізованого інформаційного забезпечення. Ця система вбирає в себе всі новітні досягнення в області опрацювання ідей та рішень і скерована на досягнення конкретних економічних результатів.

Зазначимо, що таке скорочене знайомство з ФВА подібне до огляду визначних пам'яток міста з висоти пташиного польоту. Ймовірно, бажаючих детальніше познайомитися з ФВА це явно не задовольнить. Тому спробуємо скористатися прийомом, запозиченим в одного кмітливого туриста. Від¢їжджаючи в Париж, він отримав від численних друзів замовлення на листівки з видами міста. Пересвідчившись на місці, що кількість визначних пам'яток Парижа набагато перевершує його фінансові можливості, винахідливий мандрівник розіслав усім своїм друзям листівку із зображенням Ейфелевої вежі, забезпечивши її підписом: "Ця споруда є однією з прикрас Парижа. З вежі можна розглянути майже всі інші визначні пам'ятки міста". Користуючись цим прийомом, порадимо бажаючим познайомитися з ФВА більш детально скористатися відповідною фаховою літературою.