V Мовлення – як вид МД – це процес породження усного мовлення в комунікативних цілях.
v Мовлення без наміру визвати відповідну реакцію – монолог.
v Мовлення з відповідною вербальною реакцією того, хто слухає – це діалог.
v Діалог і монолог в своїй основі мають мовлення, що слугує підставою для виділення: монологічного і діалогічного мовлення.
v Діалог реалізується лише в усному мовленні.
v Монолог реалізується як в усній так і в письмовій формі.
·
Мовлення | Процес породження іноземних висловлювань у формі монологічного і діалогічного мовлення |
 ·      Характерні ознаки монологічного і діалогічного мовлення | v Комунікативність | |
| v Лінгвістичні ознаки | ||
| v Психологічні ознаки | ||
| v Паралінгвістичні ознаки | ||
| v Кібернетичні ознаки | ||
| v Інформаційні ознаки | ||
| v Психофізіологічні ознаки |
ô Узагальнена схема типових ознак монологічного і діалогічного мовлення
| Ведуча ознака | Діалогічне мовлення | Монологічне мовлення |
| 1. Комунікативна | Різноспрямованість установки на мету (слухання – відповідь) | Односпрямованість установки (функції монологічного мовлення – інформативна, спонукальна, емоційно-виразна) |
| 2. Лінгвістична | 1. Неповний стиль мовлення (наявність розмовних кліше, формул, еліптичність структури) 2. Подібність до розмовного стилю 3. Основа діалогічного мовлення – діалогічна єдність | 1. Повний стиль мовлення (багатоскладовість речень, повнота синтаксису, норма у вимові) 2. Подібність до книжково-писемного мовлення 3. Основа монологічного мовлення – речення, мікротекст |
| 3. Психологічна | 1. Зустрічна мовленнєва активність (двосторонній характер форми мовлення) 2. Мовлення, яке не планується, не прогнозується 3. Первинність за рахунок реплік співрозмовника | 1. Направлена реактивність (мовлення однієї особи) 2. Мовлення, яке планується, готується 3. Безперервний логічний характер |
| 4. Паралінгвістична | Посилена ситуативність, що обумовлює спонтанність | Послаблена ситуативність, що сприяє логічності, безперервності |
| 5. Кібернетична | Посилений зворотній зв’язок | Послаблений зворотній зв’язок |
| 6. Інформаційна | Обмін інформаціями (у вигляді реплік) | Передача інформації (у формі зв’язного висловлювання) |
| 7. Психофізіологічна | Рухливість і сумісність функцій (увага на сприймання інформації, на відбір засобів) | Розподіл і фіксованість функцій |
Розгляд типового і особливого в характеристиці монологічного і діалогічного мовлення слугують підставою для наступних важливих для методики висновків:
v Діалогічне мовлення (ДМ) є основною формою усного спілкування, якому типові характеристики усного мовлення, а також типовими лише йому ситуативністю і реактивністю
v Монологічне мовлення (МН) виступає як в усній так і в письмовій формі, маючи відповідно характеристики усного чи письмового мовлення
v Навчання ДМ – це ситуативне навчання репродуціюванню
v Навчання ММ – це навчання продуціюванню, яке базується на логіці розгортання висловлювання
ô Принципи навчання говорінню
| Назва принципу | Його зміст і призначення |
| 1.Мотивованість процесу мовлення | Це досягається завдяки новому змісту, цікавих і нетрадиційних прийомів і форм роботи |
| 2.Комунікативна спрямованість | В результаті передбачає оволодіння усним мовленням як засобом спілкування |
| 3.Ситуативність навчання | Передбачає навчання говорінню не взагалі, а стосовно до використання мовлення у конкретній ситуації, яка і є вихідним моментом в навчанні говорінню. В методичних цілях поряд з реальними ситуаціями використовують і навчальні мовленнєві ситуації |
| 4.Інтенсивна мовленнєва практика | Передбачає формування мовленнєвих вмінь через вправи (автоматизовані навички користування мовним матеріалом) |
| 5.Поетапність формування мовленнєвих вмінь | Передбачає оволодіння уміннями на основі роботи, яка проводиться за певними етапами: перший етап – проведення тренувальних вправ і вживання мовного матеріалу; другий етап – комунікативні вправи (у монологічному, діалогічному мовленні) |
| 6.Врахування специфіки діалогічного і монологічного мовлення | Передбачає адекватне використання вправ, які формують мовленнєві вміння |
3. Опори для навчання говорінню (монологічного, діалогічного)
ô Види опор | Вербальні | · Текст | ||||||||||||||||||
| · Логіко-синтаксичні схеми: серія логічно пов’язаних стереотипних вербальних опор (Я хочу, але…, Я боюсь, що…, Для того, щоб… і інше. Мені сподобався текст, тому що…) | ||||||||||||||||||||
| · Структурні скелети (неповні речення): Мого друга звати… Йому… років, Він навчається в … класі, У нього …. друзів | ||||||||||||||||||||
| · Питальні слова, речення | ||||||||||||||||||||
| · Тези | ||||||||||||||||||||
| · Ключові слова | ||||||||||||||||||||
| · Прислів’я, приказки | ||||||||||||||||||||
| · Ситуації | ||||||||||||||||||||
| · Афіші | ||||||||||||||||||||
| · Радіореклама | ||||||||||||||||||||
| · Аудіотекст | ||||||||||||||||||||
| Невербальні | · Картини | |||||||||||||||||||
| · Фотокартки | ||||||||||||||||||||
| · Макети | ||||||||||||||||||||
| · Малюнки, відео зображення | ||||||||||||||||||||
| · Рекламні буклети | ||||||||||||||||||||
| · Схеми, таблиці | ||||||||||||||||||||
| · Предмети | ||||||||||||||||||||
 Вербальні + невербальні | · Телепередачі | |||||||||||||||||||
  | · Відеофільми | |||||||||||||||||||
| · Комп’ютерні програми |
ô Ситуації в навчанні іншомовному говорінні
ô  Ситуація | Сукупність обставин реальної дійсності, того фону, на якому розгортаються певні події,факти, які слугують стимулом для мовленнєвої дії | |
·  Ситуація | Це динамічна система взаємовідносин двох (і більше) суб’єктів, які відображені в їх свідомості. Вони викликають потребу до цілеспрямованої діяльності у вирішенні мовленнєво-мисленнєвих завдань і які підтримують цю діяльність | |
·  Стимули для створення ситуації | Наочність: прості малюнки, макети, конкретні предмети, схеми і інше | |
·  Ситуативність мовлення | Це особлива якість мовлення, яка проявляється в тому, що мовленнєві одиниці в змістовному і часовому параметрах співвідносяться із ситуацією і створюють потенційний контекст визначеного діапазону |
Функції ситуації