Завдання психопрофілактики в системі освіти.

Психологічна служба діє у системі освіти для підвищення ефективності навчально-виховного процесу, своєчасного виявлення труднощів, проблем та умов індивідуального розвитку особистості, корекції міжособистісних відносин усіх учасників педагогічного процесу, профілактики відхилень в індивідуальному розвиткові та поведінці. Вона є системою, що спрямована передусім на індивідуальну роботу з людиною з метою максимального виявлення її творчих здібностей та умов їхнього розвитку, формування здорового способу життя, подолання кризових життєвих ситуацій тощо.Зміст і система роботи зумовлюють ряд основних вимог до організації служби. До них належать:

застосування специфічних методів і прийомів впливу на поведінку людини, що потребують високого професіоналізму;

висока відповідальність спеціалістів за результати діагностично-корекційної роботи і за ті поради, які вони дають;

анонімність у роботі та необхідність дозованого надання інформації фахівцям різного профілю, батькам, дітям;

робота з людьми, що перебувають у складній життєвій ситуації, у стані депресії, стресу, внутріособистісного або між-особистісного конфлікту, мають певні органічні чи психічні захворювання, відрізняються від інших нестандартними формами поведінки.

Такі умови роботи передбачають організацію у структурі відомства окремої відносно незалежної служби зі своєю структурою підпорядкування, відповідальності й управління. Кожен співробітник цієї структури, кожна посадова особа несуть персональну відповідальність за зміст і результати своєї роботи, за компетентність прийнятих рішень.

Зміст діяльності служби. Оскільки психологічна служба системи освіти — це служба охорони психічного здоров'я всіх учасників педагогічного процесу, то основним змістом роботи практикуючого психолога та соціального працівника є проблема клієнта, його життєва ситуація. Усі професійні дії працівників служби спрямовані на реконструкцію життєвої ситуації особи, визначення основної проблеми та умов, за яких вона виникла, на реконструкцію життєвого шляху особистості, розробку можливих варіантів вирішення проблеми і розв'язання життєвої ситуації, здійснення коригуючого впливу на людину.

Професійні дії працівників служби реалізуються у таких основних видах роботи.

Діагностика: соціальне і психологічно-педагогічне обстеження всіх учасників навчально-виховного процесу, моніторинг змісту та умов індивідуального розвитку дітей та підлітків, установлення психологічного діагнозу, визначення причин, що утруднюють розвиток та навчання.

Профілактика: систематична робота, спрямована на своєчасне попередження відхилень у розвитку особистості, виникнення конфліктів та проблем у міжособистісних стосунках, на запобігання створенню конфліктних ситуацій у навчально-виховному процесі.

2. Психологічний тренінг як метод практичної психології

Груповий психологічний тренінг - це сукупність активних методів практичної психології, що використовуються для формування навичок са­мопізнання і саморозвитку. Він застосовується в клінічній психології при лікуванні неврозів, алкоголізму, соматичних захворювань, а також у роботі з людьми, що мають психологічні проблеми, для надання їм допомоги у са­морозвитку. Тренінговими групами називають спеціально створені малі групи, учасники яких при сприянні ведучого-психолога включаються у своєрідне інтенсивне спілкування, орієнтоване на надання психологічної допомоги кожному членові групи в рішенні різних психологічних проблем, а також у самовдосконаленні.

Тренінги (навчальні ігри), за визначенням А.П. Ситникової(1996), є синтетичною антропотехнікою, яка об'єднує у собі навчальну й ігрову дія­льність, що проходять в умовах моделювання різних ігрових ситуацій. Нині тренінги застосовуються не тільки для розвитку компетентності у спілку­ванні, але і для особистісного росту.

Специфічні риси тренінгів:

- дотримання принципів групової роботи;

- націленість на психологічну допомогу учасникам групи у самороз­витку;

- постійний склад групи (7-15 чол.) безупинно (2-5 днів) або періодично збирається на заняття;

- визначена просторова організація (учасники сидять у колі);

- використання активних методів групової роботи;

- акцент на взаємини між учасниками групи за принципом «тут і те­пер»;

- об'єктивація суб'єктивних емоцій і почуттів учасників групи щодо подій у групі (вербалізована рефлексія);

- створення клімату психологічної безпеки, атмосфери довіри і сво­боди спілкування між учасниками.

Виділяють різні парадигми тренінгів, які відрізняються за рівнями ма-ніпулятивності ведучого і відповідальності учасників за те, що відбувається на тренінгу:

1. Тренінг як своєрідна форма дресури (твердими прийомами маніпу­ляції формуються потрібні патерни поведінки).

2. Тренінг як тренування (формування і відпрацьовування умінь і на­вичок ефективної поведінки).

3. Тренінг як форма активної поведінки (передача психологічних знань і розвиток певних умінь і навичок).

4. Тренінг як метод створення умов для саморозкриття учасників і самостійного пошуку ними способів рішення своїх психологічних проблем.