СЕМІОТИКА УРАЖЕНЬ ОРГАНІВ ТРАВНОЇ СИСТЕМИ. на методичній нараді
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ
“Затверджено”
на методичній нараді
кафедри педіатрії
медико-психологічного
факультету
Завідувач кафедри
_________професор В.Д. Лукашук
“______” _____________ 2007р.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ
Навчальна дисципліна | Пропедевтика педіатрії |
Модуль № | |
Змістовний модуль № | |
Тема заняття | Симптоми уражень органів травлення. Семіотика основних захворювань органів травлення у дітей. Синдром „гострого живота”. Лабораторно-інструментальні методи дослідження. |
Курс | |
Факультет | Медичний 4 |
Київ 2007
1. Актуальність теми: Захворювання травної системи займають провідне місце в структурі дитячої соматичної захворюваності. Своєчасна і правильна діагностика захворювань травної системи у дітей багато в чому визначається анамнестичними і клінічними даними дослідження. Від даних анамнестичного і клінічного обстеження дитини залежить призначення необхідних параклінічних досліджень, яке може визначити не тільки правильну діагностику, але й адекватне лікування.
2. Конкретні цілі:
§ Продемонструвати методику об’єктивного обстеження органів травлення у дітей різного віку (огляд, пальпація, перкусія, аускультація)
§ Класифікувати симптоми і синдроми, які найчастіше спостерігаються при захворюваннях органів травлення у дітей
§ Скласти план додаткових методів дослідження органів травного тракту у дітей
§ Трактувати лабораторно – інструментальні методи дослідження органів травлення у дітей
3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
Назви попередніх дисциплін | Отримані навики |
1. Кафедра медичної біології | Ідентифікувати збудника захворювань органів травної системи |
2. Кафедра фармакології | Застосовувати медичні препарати для стимуляції секреторної функції органів травлення |
3. Кафедра медичної хімії | Розраховувати необхідну концентрацію дезінфікуючого розчину для обробки засобів інструментального дослідження органів травлення |
4. Кафедра психології | Застосовувати знання психології дитячого віку при спілкуванні з дитиною |
5. Кафедра рентгенології | Описувати рентгенологічні знімки органів ШКТ |
Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.
4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:
Термін | Визначення |
1. Дисфагія 2. Одинофагія 3. Регургітація 4. Румінація 5. Відрижка 6. Печія 7. Закреп 8. Діарея 9. Тенезми 10. Жовтяниця 11. Анорексія 12. Булімія | Порушення проходження їжі по стравоходу Біль за грудиною пов’язана з прийомом їжі або при зміні положення тіла дитини Відрижка великою кількістю незміненої їжі, виникає без попередньої нудоти під час їжі Пережовування, повторне заковтування їжі, що надійшла зі шлунка в порожнину рота Мимовільні різкі викидання в порожнину рота з порожнини стравоходу або шлунка невеликої кількості їжі або повітря Пекуче відчуття за грудиною або в надчеревній ділянці Відсутність щоденного спорожнювання кишечнику Дефекація більше 3 разів на день неоформленими випорожненнями Відчуття неповного спорожнення кишечнику Забарвлення слизових оболонок, склери, шкіри в жовтий колір Відсутність апетиту Підвищений апетит |
4.2. Теоретичні питання до заняття:
1. Особливості секреторної і евакуаторної функції системи травлення у дітей різного віку
2. Симптоми і синдроми, які найчастіше спостерігаються при захворюваннях органів травлення у дітей
3. Методика об’єктивного обстеження органів травлення у дітей різного віку (огляд, пальпація, перкусія, аускультація)
4. Лабораторно-інструментальні методи дослідження системи органів травлення .
4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:
1. Зібрати анамнез у дитини та її батьків.
2. Провести об’єктивне обстеження органів травлення у дітей різного віку (огляд, пальпація, перкусія, аускультація)
3. Призначити необхідні лабораторно – інструментальні методи дослідження і оцінити отримані результати.
4. Провести обгрунтування попереднього діагнозу.
Зміст теми:
За даними додаткових методів дослідження – оцінюють клінічні, біохімічні, імунологічні, серологічні дані досліджень крові, морфологічні дослідження фрагментів слизової оболонки шлунку, ДПК і товстої кишки, копрологічне і бактеріологічне дослідження калу, біохімічне дослідження жовчі, ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, ендоскопічне дослідження стравоходу, шлунку, ДПК, товстої кишки, рентгенологічне дослідження органів ШКТ, дослідження шлункової секреції за допомогою внутрішньошлункової рН-метрії або добового рН-моніторінгу.
МЕТОДИКА ОБ’ЄКТИВНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ У ДІТЕЙ (огляд, пальпація, перкусія, аускультація)
Під час об’єктивного обстеження органів травлення у дітей необхідно звернути особливу увагу на такі моменти:
1. Скарги: біль приступоподібний, ниючий, мойніганівський ритм болю, спастичний характер, пов’язаний з прийомом їжі: ранній (30 хв. після їжі) і пізній (через 1-1,5 години після їжі); голодний, нічний, біль пов’язаний з актом дефекації; дисфагія, одинофагія, регургітація, відрижка, румінація, печія, нудота, блювота, тенезми, метеоризм, свербіж шкіри, жовтяниця, закрепи, діарея.
2. Дані анамнезу життя: перинатальний анамнез, спадковість, особливості вигодовування дитини на першому році життя і харчування дітей старшого віку; анамнезу хвороби: початок захворювання (гострий або поступовий), розвиток і послідовність захворювання, тривалість захворювання, зв’язок захворювання з аліментарними порушеннями чи кишковими захворюваннями, психоемоційним перевантаженням, оцінка ефективності попереднього лікування
3. Під час огляду – оцінити положення хворої дитини (активне, пасивне); фізичний розвиток (зниженого або підвищеного харчування); колір шкіри (телеангіоектазії, пальмарна і плантарна еритема), висипка; склер (блідість, іктеричність); слизову порожнини рота, язика, стан зубів, мигдаликів; розмір і форму живота, наявність венозної сітки на передній стінки живота.
4. Під час пальпації живота: напруження, тонус м’язів передньої черевної стінки, грижеві випинання, болючість при пальпації в пілородуоденальній, епігастральній зонах, правому і лівому підребер’ї, правій і лівій здухвинній ділянках, позитивні міхурові симптоми (симптом Кеpa – Образцова, симптом Захар'їна, симптом Харитонова, симптом Яновера, симптом Ортнера-Грекова, симптом Мюссі - Георгіївського), симптоми ураження підшлункової залози (симптом Керте, Дежардена, Мейо-Робсона, Кача). Для проведення диференційної діагностики із захворюваннями шлунку, підшлункової залози і кишечнику проводять пальпацію живота по Гроту (три позиції). Під час пальпації паренхіматозних органів визначають розміри печінки і селезінки, щільність, рухливість, болісність. При пальпації товстого кишечнику оцінюють поверхність, щільність кишкової трубки, розмір, рухливість, болісність.
5. За допомогою перкусії визначають розміри печінки за Курловим, симптом Менделя.
СЕМІОТИКА УРАЖЕНЬ ОРГАНІВ ТРАВНОЇ СИСТЕМИ
Гастроезофагеальний рефлюкс – це мимовільне затікання або закид шлункового вмісту у стравохід у результаті функціональної недостатності нижнього стравохідного сфінктеру. Зустрічається у абсолютно здорових дітей дошкільного і шкільного віку, відзначається після прийому їжі, не має клінічних еквівалентів, не приводить до формування рефлюкс- езофагіту.
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба - хронічне захворювання, обумовлене гастроезофагеальним рефлюксом, що призводить до розвитку рефлюкс-езофагіту або протікає без нього та супроводжується характерними стравохідними (печія, регургітація, дисфагія, одінофагія, кисла відрижка) і позастравохідними симптомами (легеневі: стійкий виснажливий кашель, захриплість голосу, отит, розвиток аспіраційної пневмонії, ”рефлюкс-індукована бронхіальна астма”; кардіоваскулярні прояви: брадикардія, аритмія.
Пілороспазм - уповільнене спорожнювання шлунку внаслідок спазму пілоричного сфінктеру шлунку. Це захворювання є проявом вегето-вісцеральних дисфункцій, що розвиваються у дітей з перинатальним ураженням нервової системи.
Функціональна диспепсія– це симптомокомплекс, що включає в себе біль локалізований в пілородуоденальній області, диспептичні прояви: раннє насичення, метеоризм, нудота, блювота, при лабораторно-інструментальному обстеженні пацієнта не вдається виявити органічне захворювання органів гастродуоденальної зони.
Хронічний гастродуоденіт – хронічне рецидивуюче стадійне запалення СОШ і ДПК, що супроводжується больовим, диспептичним, астено-вегетативним синдромами, розладом секреторної, моторної функції шлунку та ДПК і поступовим розвитком атрофії і метаплазії залозистого апарату шлунку та ДПК,
Виразкова хвороба - хронічне рецидивуюче захворювання, що характеризується формуванням виразкового дефекту в шлунку і (або) ДПК на фоні запальних змін слизової оболонки шлунку і ДПК.
Дисфункціональні розлади біліарного тракту –комплекс клінічних симптомів, що розвивається в результаті моторно-тонічних порушень жовчного міхура, міхурових протоків і сфінктерного апарату.
Гострий та хронічний холециститохолангіт - хронічний рецидивуючий запальний процес жовчного міхура і внутрішньопечінкових жовчних ходів, що супроводжується порушенням моторики жовчовивідних шляхів і змінами фізико-хімічного складу жовчі.
Жовчнокам'яна хвороба у дітей – захворювання гепатобіліарної системи, що обумовлене порушенням обміну холестерину і білірубіну, характеризується утворенням каменів у жовчному міхурі і (чи) жовчних протоках.
Гострий та хронічний панкреатит – полі етіологічне захворювання підшлункової залози, яке характеризується структурними змінами ацинарної тканини, порушенням екзокріної та ендокріної функції підшлункової залози.
Синдром роздратованого кишечнику - функціональний розлад рухової діяльності кишечнику тривалістю понад 3 місяці, основними клінічними симптомами якого є біль у животі, метеоризм, закреп або діарея.
За даними додаткових методів дослідження – оцінюють клінічні, біохімічні, імунологічні, серологічні дані досліджень крові, морфологічні дослідження фрагментів слизової оболонки шлунку, ДПК і товстої кишки, копрологічне і бактеріологічне дослідження калу, біохімічне дослідження жовчі, ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, ендоскопічне дослідження стравоходу, шлунку, ДПК, товстої кишки, рентгенологічне дослідження органів ШКТ, дослідження шлункової секреції за допомогою внутрішньошлункової рН-метрії або добового рН-моніторінгу.
Матеріали для самоконтролю:
А. Завдання для самоконтролю:
Тести:
1. Стан слизової оболонки шлунку та ДПК оцінюють при проведенні:
А. рН-метрії
Б. ендоскопічного дослідження;
В. біліметрії
Г. рентгенологічного дослідження.
2. Клінічний симптом, не властивий захворюванню жовчного міхура:
А. Кера
Б. Харитонова
В. Менделя
Г. Ортнера
3. Який фермент бере участь в розщепленні жиру грудного молока:
А. сичужний фермент
Б. ліпаза підшлункової залози
В. лактаза
Г. ліпаза грудного молока
Задачі для самоконтролю:
Задача №1
Дитина 12 років, протягом 3 тижнів скаржиться на біль в верхньому відділі живота, ниючого характеру, який виникає після їжі через 1 годину, нудоту, слабкість. Об’єктивно: шкіра бліда, язик обкладений білим нальотом, при пальпації: живіт м’який, болючий в пілородуоденальній зоні, позитивний симптом Менделя. Які необхідно призначити додаткові методи обстеження для верифікації діагнозу?
Відповіді на тести:
1 – В; 2 – В; 3 - Г
Відповідь до задачі:
Фіброгастродуоденоскопічне дослідження
Література.
1. Педіатрія. Навчальний посібник / За ред. О.В. Тяжкої – К.: Медицина, 2005. – 550 с.
2. Практикум з пропедевтичної педіатрії з доглядом за дітьми. – Київ 2002. Знання України. Майданник В.Г., Дука К.Д., Бурлай В.Г.
3. Мазурин А.В., Воронцов И.В. Пропедевтика детских болезней.- СПб.: Фолиант, 1999. - 928 с.
4. Ю.В. Белоусов - Детская гастроэнтерология – Харьков: Консум, 2000 - 528 с.