Злочинні групи раніше засуджених

Даний різновид груп характеризується, передусім, тим, що вони спеціально створюються для вчинення злочину чи трива­лої в часі злочинної діяльності. Цей процес ініціюється лідером — авторитетною особою, який відразу визначає груповий ста­тус кожного з учасників, норми і правила поведінки в групі та її злочинну «спеціалізацію» (об'єкти злочинних домагань та засо­би досягнення злочинної мети), тобто створює чітку функціо­нально-психологічну структуру. Завдяки цьому злочинні групи, що складаються з раніше засуджених, з самого початку свого існування стають організованими, «минаючи» попередні етапи групової динаміки.

Оскільки учасники названих груп мають злочинний досвід, відповідно, вони знайомі (особисто чи з розповідей товаришів у місцях відбування покарання) з методами оперативно-розшуко-вої та слідчої діяльності правоохоронних органів, що дозволяє створити достатньо ефективну систему маскування та конспі-

Психологічні особливості злочинних груп 99

рації злочинних діянь, утруднює їх викриття і притягнення до кримінальної відповідальності.

Злочинні групи раніше засуджених нечисленні: за даними кримінологічних досліджень, 87,6% із них складалися з 2-3 осіб, їх учасники понад усе ставлять безпечність діяльності, тому об­межують число причетних і уникають проникнення в групу сто­ронніх осіб, не знайомих за попереднім вчиненням злочинів чи за спільним відбуванням покарання. Таке має місце лише в ок­ремих випадках, за умови необхідності участі певного «фахівця» (водій, зварювальник, службовець пошти, лікар тощо), причому вони залучаються для здійснення окремої операції і володіють мінімально необхідним обсягом інформації.

Стосунки між учасниками базуються, передусім, на спільній злочинній діяльності, а також на злодійських традиціях і звича­ях; емоційна сфера спілкування є другорядною або ж зовсім відсутня. Разом із тим, культивуються афективно-імпульсивні форми індивідуальної поведінки (зухвалість, цинізм щодо ото­чуючих, п'янство та гуляння, оргії), що є проявом спотвореного прагнення до самоствердження, уявної вищості, зневаги до іншої особи, а також глобального конфлікту з усією системою соціаль­них відносин. Виразно прослідковується ідентифікація (ототож­нення) особистості з групою, внаслідок чого ще більше дефор­муються уявлення про загальнолюдські норми і цінності. В структурі особистісних властивостей та якостей діагностується неадекватна самооцінка, акцентуйовані та психспатоподібні риси характеру, висока тривожність, імпульсивність і демонст­ративність, емоційна нестійкість та ін.