Загальна характеристика ведення психологічного консультування

Консультація починається з особистої зустрічі психолога-консультанта з клієнтом. Консультанту або його помічнику рекомендується зустрічати клієнта, стоячи при вході в приміщення консультації. Той, хто зустрічає, повинен першим привітатися, представитися клієнту і, якщо це необхідно, провести і посадити на те місце, де він повинен знаходитись під час консультування. Далі, перш ніж розпочати розмову з клієнтом по суті його справи – по тій проблемі, з якої він звернувся до психолога-консультанта , - слід, розмістившись разом з клієнтом, зробити невелику паузу в розмові для того , щоб клієнт зміг заспокоїтись і налаштуватись на бесіду. Як тільки клієнт заспокоїться і психологічно буде готовий слухати консультанта, можна починати змістовну роботу про проблему клієнта.

Перші хвилини зустрічі надзвичайно важливі як вільний, поза установкою простір для формування першого враження про людину і оцінки особистісного потенціалу клієнта. У прожитті першої зустрічі з клієнтом немає жодної, буквально жодної деталі, яка б немала значення для успішності першого контакту: від виразу обличчя, погляду, інтонації та відстані до клієнта (оптимальна 1,5 м.) до введення клієнта в семантику консультаційної роботи.

Бесіду з клієнтом слід починати із знайомства з ним як з людиною, уточнюючи те, що важливо для консультування, але не відмічено у картотеці клієнта. При необхідності консультант може розповісти клієнту і щось про себе.

Після завершення процедури загального знайомства консультант може запропонувати клієнту розповісти про те, що його хвилює, і уважно, терпеливо і доброзичливо вислухати його. Час від часу психолог-консультант може задавити клієнту питання, уточнюючи щось для себе, але не заважаючи клієнту у його сповіді. Необхідно слідкувати за тим, щоб питання психолога-консультанта не збивали клієнта з думки, не викликали у нього роздратування, напруги, опору, не породжували бажання перервати розмову або ж просто перевести його на формальні рельси або на другу тему.

Консультант під час слухання повинен запам’ятовувати імена, дати, факти, події і багато іншого, що важливо для розуміння особистості клієнта, для пошуку оптимального розв’язання його проблеми, вироблення правильних і ефективних висновків і рекомендацій.

Краще всього запам’ятовувати інформацію, що поступає від клієнта, без її письмової фіксації. Однак якщо психолог-консультант не повністю впевнений у своїй пам’яті, то, попросивши на це дозволу клієнта, він може зробити короткі письмові записи почутого від клієнта, в тому числі і під час сповіді.

До кінця розповіді-сповіді клієнта у психолога-консультанта вже повинно скластися певне уявлення про суть проблеми клієнта, а також передбачення про можливі причини проблеми і способи її розв’язання. Всім цим психолог-консультант повинен безпосередньо поділитися з клієнтом після закінчення сповіді і після порівняно невеликої паузи, яка необхідна для того, щоб консультант зібрався з думками, а клієнт налаштовувався на уважне слухання консультанта.

Далі розмову продовжує психолог-консультант, а клієнт слухає його, може задавати питання, які його цікавлять, доповнює свою сповідь. Крім того, клієнт може висловлювати свою думку про те, що сам почув від психолога-консультанта.

Іноді психологу-консультанту необхідна додаткова інформація про клієнта. В цьому випадку, перш ніж формулювати свої висновки, він проводить додаткову бесіду з клієнтом або іншими особами, які мають відношення до проблеми, що виникла у клієнта.

Про те, що психолог-консультант збирається вести бесіду з іншими особами про проблему клієнта, він повинен раніше повідомити клієнта і спитати у нього на це дозвіл.

Іноді для прийняття рішення може знадобитися проведення додаткового обстеження за допомогою психологічних тестів. В цьому випадку також слід пояснити клієнту необхідність проведення такого обстеження. Якщо клієнт не дає на це згоди, то психолог-консультант не повинен на цьому наполягати.

Весь процес психологічного консультування з початку і до кінця можна уявити у вигляді послідовності основних етапів консультування, кожний з яких в ході консультування по-своєму необхідний, розв’язує яке-небудь завдання і має свої специфічні особливості.