Психологія менеджменту та етика керівної діяльності.

Лекція 4. Психологічні аспекти в ситуаційному менеджменті

Соціально-психологічний зміст функціональних обов’язків менеджера. Суть процесу керівництва та лідерства

Стиль керівництва та типи менеджерів при аналізі кризової ситуації

Поведінка керівника в проблемних ситуаціях

Психологія менеджменту та етика керівної діяльності.

Психологія (грец. Psiho – душа) менеджменту – галузь психологічної науки, яка вивчає психологічні закономірності управлінської діяльності: роль людського й психологічного факторів у менеджменті, оптимальний розподіл професійних і соціальних ролей у групі (колективі), лідерство й керівництво, процеси інтеграції та зміцнення відносин у колективі, психологічні механізми прийняття управлінських рішень, соціально-психологічні якості менеджера й працівника, механізм психологічної взаємодії між ними, психологію контактів, причини стресів і способи їх уникнення, психологію службових конфліктів тощо.

Психологічний аспект діяльності менеджера найяскравіше виявляється в особистих контактах із підлеглими, умінні скеровувати, мотивувати, стимулювати, а також контролювати дії співробітників.

Психологічний підхід необхідний також при стимулюванні й мотивуванні працівників до продуктивної праці. Працівник гірше сприймає мотивування, спрямоване на нього ззовні, оскільки часто розглядає його як засіб, за допомогою якого ним маніпулюють.

Одним із основних психологічних мотиваційних аспектів поведінки працівників є вміння менеджера користуватися заохоченнями та стягненнями.

Психологічний підхід не менш важливий і в процесі контролю діяльності підлеглих.

Отже, застосування психологічних методів впливу на людей повинне ґрунтуватися на знанні їх індивідуальних особливостей, умінні використовувати ці знання в загальних інтересах організації.

Етика – це наука, об’єктом якої є мораль. Етика являє собою теорію моралі або вчення про моральність, закономірності її розвитку, її специфіки і норми.

Етика допомагає пізнати, що слід робити і від чого варто утриматися.

Етика– це набір моральних принципів і цінностей, що керуються поведінкою людини чи групи людей і визначає позитивні та негативні оцінки їх думок і дій.

Призначення етики як науки полягає в тому, щоб описати свій об’єкт, тобто мораль, пояснити її і навчати людей моральності.

Види етики:

- економічна – передбачає верховенство людини над матеріальними потоками у процесі виробництва (спрямована на максимальний прибуток);

- службова – принципи і норми моральних відносин між працівниками, які мають неоднакові права і обов’язки;

- професіональна – сукупність кодексів, які забезпечують моральний характер взаємовідносин між людьми в процесі праці;

- соціальна – за чистоту навколишнього середовища, перед прийняттям на роботу, перед споживачами;

- ситуаційна;

- дескриптивна – займається конкретно-соціологічним і історичним аналізом моралі, вивчає звичаї, вдачі, традиції і інші форми суспільних дисциплін;

- нормативна – займається вивченням питань походження і суті моралі, з»ясування і відповіді на питання, як повинна діяти людина, виходячи з принципів і норм моралі;

- екологічна – суть відносин між людиною і природою.

Однією з найважливіших характеристик керівника є відповідальність за доручену справу.

Відповідальність – це категорія етики, яка характеризує особистість з точки зору виконання нею моральних вимог, що ставляться суспільством і одночасно виражають ступінь участі особистості і соціальних груп як у їх власному моральному удосконаленні, так і в удосконаленні суспільних відносин.

Види відповідальності:

- економічна – (несе відповідальність за максимізацію прибутку)

- етична (дотримання принципів рівності, чесності й неупередженості)

- соціальна (добровільний відгук на соціальні проблеми з боку о-ції)

- юридична (дотримання конкретних законів і норм державного регулювання)

Причини неетичної діяльності:

- конкурентна боротьба

- бажання мати великі прибутки

- невміле стимулювання керівників за етичну поведінку

- бажання досягти мети та виконати місію організації будь-якою метою

- виникнення конфліктних, стресових і ін. явищ в організації

- невдалий підбір та невміле застосування стилів керівництва в організації