Вирішити практичні завдання.
1. До Франківського районного суду м. Львова 6 лютого надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням Забіяки у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України. Ознайомившись з провадженням, суддя призначив його до попереднього розгляду на 27 лютого 2015 р. У призначений день на судовий розгляд з’явилися потерпілий і захисник обвинуваченого. Прокурор телефоном повідомив, що він взяти участь у попередньому розгляді не зможе через велику зайнятість, але оскільки справу знає досконало і впевнений, що жодних порушень на досудовому слідстві не було допущено, просив суддю здійснити розгляд без його участі та призначити справу до судового розгляду на 13 березня 2015 р. Оскільки потерпілий і захисник не заперечували проти попереднього розгляду справи без участі прокурора, суддя доповів суть обвинувачення, констатував, що серйозних порушень на досудовому слідстві він не встановив, (правда, в обвинувальному акті в ряді випадків є посилання на докази, яких він не виявив під час розслідування), а тому вважає можливим призначити обвинувальний акт до розгляду.
Потерпілий не погодився з таким висновком судді і заявив клопотання про повернення справи на додаткове розслідування, так як дії обвинуваченого кваліфіковано неправильно. На його думку їх слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 296 КК України, оскільки хуліганські дії обвинуваченого були вчинені із застосуванням предмета (металічного прута), заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень. Захисник заперечив проти задоволення клопотання потерпілого, мотивуючи тим, що потерпілий не вправі заявляти такі клопотання, а їх може заявити лише прокурор, або ж суддя і за власною ініціативою може перекваліфікувати дії обвинуваченого на ч. 4 ст. 296 КК України, не повертаючи справу на досудове розслідування. Суддя виніс ухвалу про призначення справи до судового розгляду на 13 березня 2015 р.
Проаналізуйте описану ситуацію і висловіть свої міркування щодо законності дій потерпілого, прокурора, захисника і судді.
2. До Шевченківського районного суду м. Львова 3 березня надійшли матеріали кримінального провадження про обвинувачення Петренка у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 201 КК України (контрабанда). Голова суду доручив провадження у ній судді Федоровій і передав їй провадження.
Суддя призначила попереднє судове засідання на 12 березня. 10 березня прокурор Шевченківського району звернувся до голови суду з листом про відкликання зазначеного провадження у зв’язку з „необхідністю уточнити обвинувачення. Голова суду відмовився повернути провадження, мотивуючи тим, що кримінальне провадження вже передане для провадження судді Федоровій. На звернення прокурора суддя також відмовила повернути провадження, оскільки воно вже призначене нею до попереднього розгляду. На попередньому розгляді суддя винесла ухвалу про повернення кримінального провадження прокуророві для уточнення обвинувачення. На дану ухвалу захисник обвинуваченого подав апеляцію, а прокурор – подання до апеляційного суду.
1. Чи у відповідності з процесуальним законом діяли голова суду, суддя, прокурор і захисник?Чи є підстави для повернення справи прокуророві зі стадії попереднього розгляду справи суддею?
3. Під час підготовчого судового засідання обвинувального акта про обвинувачення Герасимчука за ч. 2 ст. 309 КК України захисник обвинуваченого адвокат Гикавка заявив клопотання про виклик в судове засідання додатково ще двох свідків – Клименка і Фрішмана, які проживають з обвинуваченим в одному будинку, є його сусідами і зможуть дати йому характеристику як громадянина і сім’янина. Крім того, захисник просив суддю витребувати характеристику на обвинуваченого з його останнього місця роботи, оскільки слідчий цього не зробив, не дивлячись на те, що під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування таке клопотання слідчому було заявлено.
Вислухавши думку прокурора, який не заперечував проти задоволення заявлених клопотань, суддя виніс ухвалу про повернення обвинувального акта на додаткове розслідування. Мотивуючи таке рішення, суддя зазначив, що досудовим слідством були допущені такі порушення кримінального процесуального закону, без усунення яких провадження не може бути призначена до судового розгляду. Через 10 днів прокурор подав апеляцію на ухвалу судді.
1. Які рішення вправі прийняти суддя за результатами підготовчого судового засідання?
2. Чи були підстави для повернення обвинувального акта в описаній ситуації?
3. Чи ґрунтуються на законі дії судді, прокурора і захисника в описаній ситуації?
4. Обвинувальний акт відносно Сидоренка та Георгадзе у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, був призначений до розгляду на 10 год. 20 лютого. На цей час у судове засідання були доставлені обвинувачені, які знаходились під вартою, та з’явились всі учасники судового розгляду і викликані в суд свідки. О 10 год. 45 хв. суд зайняв своє місце, і суддя відкрив судове засідання. Після цього він перевірив, хто з учасників судового розгляду з'явився.
Попередивши викликаних свідків про відповідальність за відмову від показань та давання завідомо неправдивих показань, суддя видалив їх із зали суду. Потім він встановив особи обвинувачених і всіх учасників судового розгляду та допитав їх, чи довіряють вони йому розглянути справу. Одержавши від усіх стверджувальну відповідь, суддя оголосив про початок судового слідства і запропонував по черзі державному обвинувачеві, захисникам та підсуднім дати свої пропозиції щодо встановлення порядку дослідження доказів.
1. Яке призначення підготовчого провадження?
2. Який порядок (послідовність) проведення підготовчого судового засідання?
3. Чи було допущено порушення головуючим порядку проведення підготовчого судового засідання? Якщо так, то в чому воно полягає?
4. Чи вправі учасники судового розгляду звертати увагу головуючого в судовому засіданні на допущені ним порушення процесуального закону або заперечувати його дії?
5. Під час вивчення обвинувального акта відносно громадянина Паньківа у вчиненні злочину, передбаченого ст. 15, ч. 2 ст. 115 КК України (замах на умисне вбивство), а також під час підготовчого судового засідання, суддя дійшов висновку, що суспільно-небезпечне діяння вчинено обвинуваченим у стані неосудності. У матеріалах кримінального провадження є докази його хронічної душевної хвороби, зокрема, оцінюючи здатність Паньківа усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, судово-психіатрична експертиза, на погляд судді, дала суперечливі висновки; показання свідків, вказують на ненормальний психічний стан обвинуваченого під час вчинення ним суспільно-небезпечного діяння. Прокурор запропонував призначити справу до судового розгляду для вирішення питання про застосування до обвинуваченого примусових заходів медичного характеру. Захисник не погодився з пропозицією прокурора і заявив клопотання про закриття кримінального провадження. Обвинувачений заперечив проти закриття кримінального провадження.
Оцініть ситуацію, що склалась. Яке рішення має прийняти суддя?