ВП мінбатр (арт.) розміщується за ротами 1 ешелону на віддалі від них до 500 м.
Т Е М А № 12: Наступ підрозділів.
Заняття 1: Основи наступу механізованих підрозділів.
1.Сутність і мета наступу. Способи переходу військ в наступ на противника, що обороняється і їх характеристика.
Наступ- це вид бою, що проводиться з метою розгрому (знищення) противника і оволодіння важливими районами (рубежами, об'єктами) місцевості.
Сутність наступу полягає в ураженні противника всіма засобами, які є, рішучій атаці, стрімкому русі підрозділів в глибину його бойового порядку, знищенні та полоненні живої сили, захопленні озброєння, техніки та намічених районів (рубежів) місцевості.
Розгром противника та оволодіння важливими районами (рубежами, об'єктами) досягається вмілим застосуванням усіх засобів ураження, швидким використанням результатів ударів авіації й вогню артилерії, своєчасним нарощуванням зусиль в глибину, широким застосуванням охоплень, обходів і проведенням атак у фланг і в тил противнику.
Основний склад МБ(роти), використовуючи результати вогневого ураження, повинен вести наступ з повним напруженням сил, безперервно, вдень і вночі, в будь-яку погоду та в тісній взаємодії з іншими підрозділами знищити противника, який обороняється.
Наступ на противника, який обороняється, здійснюється з двох
положень:
- з положення безпосереднього зіткнення з ним;
- з ходу.
Наступ, зазвичай, починається проривом оборони, який полягає у взломі її вогнем всіх видів зброї і рішучій атаці танкових і мех. підрозділів на вузькій ділянці, у створенні проломів в обороні і наступному їх розширенні в сторони флангів і в глибину.
Наступ на противника, що обороняється з положення безпосереднього зіткнення з ним батальйон (рота) розпочинає в завчасно створеному відповідно з рішенням командира бойовому порядку (вихідному положенні).
Вихідне положення для наступу займається батальйоном (ротою) після необхідного перегрупування з положення оборони чи з одночасно зміною підрозділів, що обороняються.
Під час перегрупування батальйонзаймає вихідний район для наступу, а рота - вихідну позицію.
Вихідний район призначається для зайняття батальйоном вихідного положення для наступу. Він повинен забезпечувати укрите розміщення, найменшу уразливість підрозділів від всіх видів зброї противника і вигідні умови для переходу в наступ.
У вихідному районі для наступу батальйону створюються вихідні позиції механізованих рот, а інколи й танкових підрозділів, вогневі позиції артилерії, зенітного підрозділу та вогневих засобів, виділених для ведення вогню прямою наводкою, обладнуються шляхи висування підрозділів батальйону для переходу в атаку, рубежі розгортання танкових підрозділів, командно-спостережні пункти.
Вихідна позиція мр складається з траншеї, прилягаючих до неї ходів сполучення, вогневих позицій БМП (БТР) і позицій вогневих засобів, доданих роті.
МР 1 ешелону зазвичай розміщується в 1 траншеї. Рота II ешелону (резерв) батальйону займає вихідну позицію у другій і третій траншеях. Вихідні позиції танкових підрозділів можуть призначатися за наявності умов, що забезпечуються скритність від спостереження і підслуховування на віддалі 2-4 км від ПКО. З положення оборони танки можуть розпочинати напад безпосередньо із зайнятих ними опорних пунктів.
Гранатометний підрозділ займає ВПза ротами 1 ешелону на відстані від них до 300 м, а ПТ відділення роти ВП займає в траншеї на одному з фпангів роти.
ВП мінбатр (арт.) розміщується за ротами 1 ешелону на віддалі від них до 500 м.
Зенітний підрозділ займає СП (ВП) в б/порядках рот. Перегрупування батальйону (р), що займає оборону в безпосередньому зіткненні із противником з метою зайняття вихідного положення для наступу, проводиться таємно, як правило вночі чи в інших умовах обмеженої видимості з виконанням заходів щодо введення противника в оману. Підрозділи, що займають оборону в IIешелоні в межах призначеної смуги наступу, зазвичай переходять з висуванням із зайнятих районів.
Танки і БМП, що перебувають в опорних пунктах змінювальних рот 1 –го ешелону, зазвичай залишаються на місці і використовуються для ведення вогню прямою наводкою в період вогневої підготовки атаки. Надалі вони переходять в атаку з мр, що зайняли вихідну позицію.
Наступ на противника, що обороняється з ходу зазвичай здійснюється з вихідного району, відстань якого визначається старшим командиром. Розгортання батальйону (роти) в б/порядок здійснюється під час його висування до РПА.
Для організованого висування, розгортання і переходу в атаку батальйону (роті) призначається:
- маршрути висування;
- вихідний рубіж (пункт);
- рубежі РРБК, РРРК, РРВК;
- рубіж безпечного віддалення ;
- рубіж переходу в атаку .
При атаці в пішому порядку для мех. підрозділів призначається рубіж спішування.
Для мех. підрозділів на автомобілях можуть призначатись місця посадки десантів на танки. Рубіж розгортання в бат. колонипризначається поза зоноюефективного вогню основної маси артилерії противника, зазвичай на віддалі 12-15 км від ПКО противника.
РРРК призначається поза досяжністю вогню прямою наводкою гармат, танків і ПТКР противника типу "Тоу", "МІЛАН". Він призначається зазвичай на відстані 4-6 км від ПКО противника.
РРВКпризначається за складками місцевості на відстані 2-3 км від ПКО противника на місцевості, що забезпечує таємну та швидку посадку поза зоною досяжності дійсного вогню його танків і ПТ засобів типу "Мілан".
РПАвибирається так, щоб висунення до нього танкових і мех. підрозділів здійснилось таємно, а відстань його забезпечувало ведення дійсного вогню з основних видів гармат і дозволяло підрозділам безупинно на максимальній швидкості досягнути ПКОпротивника у вказаний час "Ч". Він може призначатися на відстані 600 м від ПКО противника, а інколи і більше.
Місця посадки стрілків на танки зазвичай вибирається на відстані 2-4 км від ПКОпротивника на місцевості, що забезпечує таємну та швидку посадку.
Рубіж спішування призначається якнайближче до ПКО противника, зазвичай і від вогню його кулеметів і ПТ засобів ближнього бою. Інколи він може збігатися з рубежем переходу в атаку.
Залежно від обставин і характеру місцевості відстані цих рубежів (пунктів) може бути іншим.