Тема 4. самостійна робота та інші форми й методи навчання студентів в процесі вивчення дисциплін облікового циклу

(4 години лекцій)

1. Місце, роль і форми самостійної роботи у навчальному процесі студентів.

2. Отримання, виконання та перевірка домашніх завдань.

3. Вивчення облікових дисциплін за підручниками, навчальними посібниками, конспектами лекцій.

4. Організація і проведення практик, стажування студентів.

5. Ділова гра - прогресивний метод навчання студентів.

6. Науково-дослідна робота студентів у межах навчального процесу.

Ключові слова: самостійна робота, ступінь самостійності, самостійність, самоосвіта, характер пізнавальної діяльності, самооцінка, самоконтроль, форми самостійної роботи з облікових дисциплін, організація контролю за самостійною роботою, формами контролю самостійної роботи студентів, тези, класифікація понять, види практики, навчальна практика.

1. Місце, роль і форми самостійної роботи у навчальному процесі студентів

Самостійна робота — основа будь-якої освіти, а особливо вищої. У сучасному вищому навчальному закладі самостійна робота для студентів є засобом оволодіння глибокими знаннями, формування у них активності й самостійності, розвитку розумових здібностей.

Тому важливе завдання викладача — навчити студентів самостійно здобувати й застосовувати знання, працювати ефективно, а головне творчо.

Викладач вищого навчального закладу лише певним чином організовує пізнавальну діяльність студентів, саме ж пізнання здійснює сам студент.

Самостійна робота студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у вільний від занять час.

Вона починається з першої лекції і охоплює весь період навчання у вищому навчальному закладі.

Розвиток самостійності та ініціативи студентів під час навчання сприяє глибокому засвоєнню матеріалу і формуванню вміння самостійно працювати.

Ступінь самостійностіпід час виконання відповідних завдань виступає критерієм оцінки розвитку інтелектуальних умінь студентів При цьому здатність студента самостійно, без допомоги викладача, виконувати завдання, яке потребує виконання тієї чи іншої операції, свідчить про найвищий рівень розвитку інтелектуальних вмінь.

Випускник ВНЗ з облікової спеціальності в перспективі може бути головним бухгалтером, керівником економічної служби підприємства, тому підготовка таких спеціалістів повинна відрізнятись широтою і глибоким вивченням усіх аспектів економічного життя підприємства. Вже наприкінці навчання молодий спеціаліст повинен володіти навичками самостійної роботи, вмінням керувати, здатністю адаптуватися у складному виробничому колективі.

Окрім практичної важливості самостійна робота має велике виховне значення: вона формує самостійність не тільки як сукупність визначених вмінь і навичок, але і як рису характеру, що відіграє суттєву роль в структурі особистості сучасного спеціаліста вищої кваліфікації.

Самостійна робота включає в себе різноманітні види індивідуальної і колективної навчальної діяльності студентів, яка здійснюється ними на навчальних заняттях або вдома за завданнями викладача, під його керівництвом, але без його безпосередньої участі.

Реалізація цих постанов вимагає від студентів активної розумової діяльності, самостійного виконання різних пізнавальних завдань, застосування раніше засвоєних знань.

Виходячи з сутності та ролі самостійної роботи, їх можна поділити за характером пізнавальної діяльності на:

• продуктивні;

• репродуктивні.

Самостійність — одна з властивостей особистості, яка характеризується: по-перше, сукупністю засобів - знань, умінь та навичок, - якими володіє особистість; по-друге, ставленням особистості до процесу діяльності, її результатів і умов здійснення, а також зв'язками з іншими людьми, які виникають в процесі діяльності.

Формування самостійності в процесі навчання - одне з основних завдань навчання у вищому навчальному закладі.

Самоосвіта — освіта, яка «збувається у процесі самостійної роботи. Самоосвіта є невід'ємною частиною систематичного навчання в стаціонарних закладах, сприяючи поглибленню, розширенню і кращому засвоєнню знань.

Основним засобом самоосвіти є самостійне вивчення літератури. Джерелами самоосвіти служать також засоби масової інформації.

Самооцінка — судження людини про міру наявності в неї тих чи інших якостей, властивостей у співвідношенні їх з певним еталоном, зразком.

Самоконтроль — усвідомлювана регуляція людиною своєї поведінки та діяльності для забезпечення відповідності їх результатів поставленим цілям, вимогам, нормам, правилам тощо.

Мета самоконтролю полягає в запобіганні або виправленні помилкових дій чи операцій. Важливу роль у процесах самоконтролю особистості відіграє її самооцінка.

Класифікація самостійної роботи студентів:

ü За характером пізнавальної діяльності:

• продуктивні;

• репродуктивні.

ü За дидактичною метою:

• підготовчі;

• спрямовані на засвоєння нових знань;

• тренувальні;

• узагальнююче-повторювальні;

• контрольні роботи.

ü За місцем виконання:

• аудиторні;

• домашні.

Під продуктивною (творчою) діяльністю студентів розуміють вищу форму активної самостійної роботи.

Вона передбачає у психологічному аспекті наявність

- уміння здійснювати близьке і більш віддалене за часом перенесення знань та вмінь на незнайому ситуацію;

- комбінування і перетворення способів діяльності у процесі вирішення пізнавальних завдань;

- бачення нової проблеми у традиційній ситуації і давно існуючої - в новій;

- осягнення структури об'єкта та нової його функції;

- застосування усталених способів розв'язання проблеми і вироблення принципово відмінного підходу.

До репродуктивних відносяться такі форми самостійної роботи, метою яких є відтворення здобутих студентами знань.

Відомо, що навчання здійснюється поетапно:

I етап - засвоєння поняття,

II етап - застосування на практиці,

III етап - творче застосування набутих знань.

За дидактичною метою самостійну навчальну роботу студентів можна поділити на підготовчі, спрямовані на засвоєння нових знань, тренувальні, узагальнююче-повторювальні й контрольні роботи. Найбільш широко самостійна навчальна робота студентів застосовуються під час закріплення й удосконалення знань, умінь та навичок.

За місцем виконання самостійні роботи поділять на аудиторні і домашні.

Найбільш поширеними формами самостійної роботи з облікових дисциплін вважаються:

· аудиторна самостійна;

· написання доповідей, рефератів;

· розв'язування задач, виконання вправ;

· вивчення нормативних документів, ділові ігри;

· розв'язання тестів;

· робота з підручником.