Значення коефіцієнтів для розрахунку ефективної дози опромінення
| Коефіцієнт | Доба | ||||||
| ISO | |||||||
| а | 0,95 | 0,75 | 0,57 | 0,32 | 0,20 | 0,13 | 0,10 |
| в | 0,95 | 0,80 | 0,60 | 0,50 | 0,42 | 0,30 | 0,20 |
Доза випромінювання, що віднесена до одиниці часу є потужністю дози або рівнем радіації Р:
Р=Д/Т.
Відношення еквівалентної дози випромінювання до одиниці часу і є потужність поглиненої дози (Рп):
Рп = Дп/Т.
Відношення експозиційної дози випромінювання до одиниці часу і є потужність експозиційної дози (Ре):
Ре = Де/Т.
Потужність дози випромінювання - це кількість енергії іонізуючого випромінювання, що поглинається одиницею маси (об'єму) за одиницю часу та є швидкістю накопичення дози.
Одиниця вимірювання потужності поглиненої дози - джоуль в секунду на кілограм (Дж. /кг с), або рад/с.
Одиниця вимірювання потужності експозиційної дози - кулон в секунду на кілограм (Кл с/кг), рентген на секунду (Р/с), рентген на годину - Р/год, мілірентген на годину - мР/год, мікроренген на годину - мкР/год.
1 Р/год. = 2,8.10-4 Р/с; 1мР/год=10-3р/год=2,8.10-3 Р/с; а також від рада за секунду (рад/с) -рад на годину (рад/год).
Для визначення кількості радіоактивних речовин у пробах використовується таке поняття як активность.
Одиниця активності у системі СІ- бекерель (Бк), він дорівнює одному розпаду на секунду (розп/с).
Позасистемна одиниця активності - кюрі (Ки):
1Ки=3,7 1010 розп/с.
Таблиця 4.2
Співвідношення між несистемними одиницями та одиницями у системі СІ
| Величина та її символ | Несистемна одиниця | Одиниця у системі СІ | Співвідношення між одиницями |
| Поглинена доза випромінювання (Дп) | Рад (рад) | Грей (Гр.) | 1рад=10-2Гр |
| Потужність поглиненої дози випромінювання (Р) | Рад за годину рад/г | Грей за секунду Гр/с | 1рад/г = 2,8 10-6 Гр/с |
| Експозиційна доза γ-випромінювання (Де) | Рентген (Р) | Кулон/кг Кл/кг | 1P = 2.58-10-4 Кл/кг |
| Потужність експозиційної дози γ-випромінювання (Ре) | Р/г | Кл/(кг-с) | 1 Р/г = 7,16- 10-8Кл/(кг с) |
| Активність (А) | Кюрі (Ки) | Беккеркль (Бк) | І Ки = 3,7>1010Бк |
Методи виявлення іонізуючих випромінювань.
Іонізуючі випромінювання виявляються по тих ефектах, які проявляються при їх взаємодії з речовиною. Розрізняються такі методи виявлення випромінювань та їх вимірювання:
сцинтиляційний, при якому внаслідок дії випромінювання виникають спалахи світла, які регіструються безпосереднім спостереженням за допомогою фото помножувачів;
хімічний, при якому іонізуючі випромінювання виявляються за допомогою хімічних реакцій, зміни рН середовища та провідності, які відбуваються при опроміненні рідин; до цього ж методу відноситься фотографічний метод, який супроводжується виділенням зерен срібла у фотографічному шарі уздовж траєкторії часток;
метод заснований на провідності кристалів, при якому опромінення викликає зміни провідності кристалів, виготовлених з діелектричних матеріалів, змінює провідність кристалів виготовлених з напівпровідників (сірчистий кадмій, сірчистий цинк, сірка, алмаз, германій та інше);
тепловий або колориметричний, заснований на використанні безпосереднього або побічного теплового ефекту, що виникає при взаємодії випромінювання з речовиною по всьому об'єму тіла або уздовж траєкторії часток. Такий метод використовується для вимірювання активності речовини або потужності дози. Це єдиний прямий абсолютний метод дозиметрії, тому що заснований на безпосередньому вимірюванні поглиненої енергії. Має досить низьку чутливість, використовується в лабораторних умовах для дослідницьких цілей;
іонізаційний метод, при якому використовується ефект іонізації газового середовища, при дії на нього іонізуючого випромінювання. В якості детекторів, що діють за цим методом використовуються іонізаційна камера та газорозрядні лічильники;
спектрометричний метод, що заснований на вимірюванні спектру Е випромінювання радіонуклідів.