Основні відмінності між людиною і вищими тваринами

	Вищі тварини	Людина
Анатомо- морфологічні відмінності	– зачатки прямоходіння у приматів; – менш розвинена структура мозку; – органи відтворення звуків не пристосовані для мовлення	– прямоходіння; – складна мозкова організація (наявність розвинених лобових доль та ін.); – наявність довершеного мовленнєвого апарату
Відмінності в організації психіки	Інстинктоподібна психіка: – не розвинуте понятійне і абстрактне мислення; – у психіці не виділена структура “Я” як основа свідомості і самосвідомості	Є вищі рівні ментальної ієрархії: – понятійне мислення; – свідома регуляція, – моральні переживання, – Я-концепція, – світогляд
Відмінності у взаємодії зі світом (як суб’єктів)	Пристосувальна і адаптивна активність на основі переважно автоматизованої поведінки	Усвідомлена конструктивна і перетворююча активність; наявність культури, мистецтва, творчості; розумне пізнання себе і світу

Якісний аналіз цих відмінностей є, в основному, предметом порівняльної психології, соціобіології та психобіології. Для наших же цілей істотне значення має нижня колонка таблиці 3.1як передумови до галузі диференціально-психологічного аналізу.

Психобіологічний (і соціобіологічний) перетин має пряме відношення до важливого питання про детермінанти (тобто визначальні чинники) індивідуальних відмінностей, співвідношення спадковості (еволюційно-генетична змінна) і середовища (соціокультурна змінна) розвитку особистості, до проблеми взаємодії біологічного і соціального в людині.

Глобальність цих тем ще не раз примусить звернути на них увагу, але зараз ми вже підходимо до наступної межі в нашому русі за рівнями ієрархічної організації людини як суб’єкта взаємодії зі світом.

У підручнику із загальної психології за редакцією знаного українського психолога О.В. Скрипченка робиться акцент на такі якісні відмінності людської психіки [14]:

1. Тварина може діяти лише в межах ситуації, що сприймається безпосередньо, а всі здійснювані нею акти знаходяться в межах біологічних потреб, тобто мотивація завжди біологічна. Вони нічого не роблять того, що не обслуговує їх біологічних потреб. Конкретне, практичне мислення тварин робить залежними їх від безпосередньої ситуації. Лише в процесі орієнтувального маніпулювання тварина здатна розв’язати проблемні завдання. Людина ж завдяки абстрактному, логічному мисленню здатна передбачати події, чинити відповідно до пізнаної необхідності – свідомо.

Мислення тісно пов’язане з мовленням. Тварини лише подають сигнали своїм родичам з приводу власних емоційних станів, тоді як людина за допомогою мови інформує інших у часі та просторі, передаючи суспільний досвід. Завдяки мові кожна людина користується досвідом, який вироблено людством протягом тисячоліть і якого вона ніколи не сприймала безпосередньо.

2. Тварини здатні використовувати предмети як знаряддя, але жодна тварина не здатна створити знаряддя праці. Тварини не живуть у світі постійних речей, не виконують колективних знаряддєвих дій. Навіть спостерігаючи за діями іншої тварини, вони ніколи не будуть допомагати одна одній, діяти спільно.

Лише людина створює знаряддя за продуманим планом, використовує їх за призначенням і зберігає на майбутнє. Вона живе у світі постійних речей, користується знаряддями спільно з іншими людьми, переймає досвід користування знаряддями праці та передає його іншим.

3. Третя відмінність у психіці тварин і людини полягає в почуттях. Тварини також здатні переживати позитивні чи негативні емоції, але лише людина здатна співпереживати в горі чи радості іншій людині, насолоджуватися картинами природи, переживати інтелектуальні почуття.

4. Умови розвиткупсихіки тварин і людини є їх четвертою відмінністю. Розвиток психіки в тваринному світі підкорено біологічним законам, а розвиток психіки людини обумовлюється суспільно-історичними умовами.

І людині, і тварині властиві, певно, інстинктивні дії на подразники, здатність набувати досвід у життєвих ситуаціях, Проте привласнювати суспільний досвід, який розвиває психіку, здатна лише людина.

З моменту народження дитина оволодіває способами використання знарядь та навичками спілкування. Це, в свою чергу, розвиває почуттєву сферу, довільність, логічне мислення, формує особистість індивіда. Мавпа в будь-яких умовах буде проявляти себе як мавпа, а людина лише тоді стане людиною, якщо її розвиток відбувається серед людей. Це підтверджують випадки виховання людських дітей серед тварин.

Біотип людини– один з різновидів типології людини, що виділяється на нейрогуморальній підставі й заснований на особливості реагування симпатико-адреналової системи людини на дії середовища, що зовні виявляється в певних особливостях поведінки. Виділяються три види біотипу людини:

1. А-тип – адреналовий; представники характеризуються підвищеною тривожністю, загостреним почуттям відповідальності, серйозним ставленням до справи. Зазвичай ці люди не вміють відпочивати, оскільки їх постійно долають сумніви і незадоволеність. Надмірні, неадекватні нервові навантаження часто призводять до різних серцево-судинних захворювань. Серед чоловіків цей тип досягає 37,8%, серед жінок – 30,1%.

2. НА-тип – норадреналовий; представники характеризуються підвищеною внутрішньою напруженістю. Це в основному замкнуті, небагатослівні люди, дуже серйозні, скритні і владні; їх гідність – цілеспрямованість, здатність добиватися високих результатів у своїй діяльності, долаючи труднощі і перешкоди. Але якщо досягнення честолюбних планів переходить в самоціль, то при невдачі вони можуть надмірно фіксуватися на неприємних переживаннях. Пригнічені емоції і підозрілість часто призводять їх до нервових зривів, серцево-судинних захворювань. Серед чоловіків цей тип складає 17,0%, серед жінок – 26,1%.

3. А+НА-тип – змішаний; представники характеризуються підвищеною емоційністю і постійними коливаннями настрою. Вони артистичні, прагнуть бути на виду, привертати увагу. Їм властива багата уява, тонкість відчуттів, здатність до співпереживання. Від неприємностей вони нерідко тікають у хворобу. Серед чоловіків цей тип складає 34,2%, а жінок – 22,8%.

Визначаються біотипи за допомогою спеціального методу адренограми, розробленого В.М. Васильєвим. Суть методу полягає у визначенні за допомогою функціональних проб співвідношення гормонів адреналіну (А) і норадреналіну (НА), що виділяються організмом в різний час доби. Це співвідношення має свою клінічну інтерпретацію, графічне зображення і норми для людей різного віку в стані спокою і при різних стресових навантаженнях [38, с. 757–758].

Найяскравіше біотипові особливості поведінки виявляються в екстремальних ситуаціях. Біотипи розрізняються також за клінічними, біохімічними, імунологічними та іншими показниками.