Основні відмінності між власним і позиковим капіталом

Ознака Власний капітал Позиковий капітал
Право на участь в управлінні підприємством Дає таке право Не дає такого права (менша загроза втра­тити контроль над під­приємством)
Право на отри­мання частини прибутку і майна Прибуток ділиться між власниками за залишковим прин­ципом після відшко­дування фіксованих зобов'язань Кредитори мають першочергове право на повернення суми боргу
Можливий обсяг залучення капі­талу Обсяг залучення ка­піталу обмежений і цілком залежить від фінансових можли­востей засновників, результатів фінан­сово-господарської діяльності та інве­стиційної приваб­ливості підприємства для акціонерів Існують широкі мож­ливості залучення капі­талу (за умови високого кредитного рейтингу, наявності застави або гарантій)
Строк повернення Строк повернення капіталу власникам не встановлюється Строк повернення позикового капіталу чітко обумовлений у договорах
Можливість скористатися ефектом "подат­кового" щита Ефект "податково­го" щита не діє (ди­віденди виплачу­ються тільки за ра­хунок чистого при­бутку і не змен­шують базу оподат­кування прибутку) Є можливість отримати пільги на оподаткуван­ня (витрати на обслуго­вування капіталу виклю­чаються з бази оподат­кування прибутку, що зменшує реальну вар­тість його залучення)
Вплив на фінан­сову стійкість підприємства Підвищується фінан­сова незалежність підприємства і мі­німізується ризик втрати фінансової стійкості   Підвищується залеж­ність від зовнішніх джерел фінансування та зростає ризик непла­тоспроможності і втра­ти фінансової стійкості

Оборотний капітал може перебувати у сфері виробництва (за­паси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) і у сфері обігу (готова продукція на складах та продукція, відванта­жена покупцям, дебіторська заборгованість, грошові кошти, по­точні фінансові інвестиції, товари для торгівлі і т. ін.). Оборотний капітал може функціонувати в грошовій і матеріальній формах.

Дуже важливою з погляду фінансового менеджменту є комбі­нована класифікація капіталу, в якій поєднуються різні класи­фікаційні ознаки: належність капіталу, тривалість його викори­стання та напрямки розміщення.

Склад капіталу за напрямками розміщення і джерелами фінансування:

1. Основний капітал (власний основний капітал і, довгострокові, довгострокові зобов’язання);

2. Оборотний капітал (власний оборотний капітал і короткостроковий капітал (змінний капітал));

3. Постійний (перманентний) капітал в свою чергу поєднує весь основний капітал та частину оборотного, а саме, власний оборотний капітал.

Та частина оборотного капіталу, яка сформована на постійній основі, називається власним оборотним капіталом (або чистим оборотним капіталом). Детально можливі стратегії фінансування активів підприємства розглянуто в темі 6. Нестача власного оборотного капіталу призводить до підвищення фінансової залеж­ності і свідчить про нестійке фінансове становище підприємства.

Водночас, фінансового менеджера цікавить не лише обсяг влас­ного оборотного капіталу, але і його частка в загальній сумі влас­ного капіталу (або коефіцієнт маневреності капіталу).

Коефіцієнт маневреності капіталу показує, яка частина влас­ного капіталу підприємства перебуває в обороті, тобто в такій формі, яка дає змогу вільно маневрувати інвестованими коштами.

Цей коефіцієнт має бути досить високим, щоб забезпечити достатню гнучкість і мобільність у використанні власного капіта­лу підприємства.

Таким чином, ефективність використання капіталу підприєм­ства одночасно залежить від двох груп чинників:

— від того, наскільки оптимально поєднується власний і позиковий капітал, довгострокові (постійні) і короткострокові (змінні) джерела фінансування інвестиційних потреб підприємства;

— від того, який загальний обсяг вкладень у основні й оборотні засоби, скільки їх перебуває у сфері виробництва і сфері обігу, в грошовій і матеріальній формах та наскільки оптимальне їх співвідношення.

Все це зумовлюєнеобхідність розробки виваженої політики формування капіталута її погодження з політикою формування активів підприємства. Визначення загальної потреби у капіталі може здійснюватися прямим і непрямим методами.

1. Прямий метод базується на де­тальному плануванні інвестиційних потреб підприємства за його окремими активами: основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних запасів, грошових коштів (на стадії ство­рення підприємства практично повністю відсутні дебіторська за­боргованість, довгострокові й поточні фінансові інвестиції).

Цей метод може застосовуватися як при визначенні загальної потреби у капіталі для створення нового підприємства, так і у випадку обґрунтування необхідного додаткового капіталу для розширення виробничої діяльності діючого підприємства, здій­снення модернізації та диверсифікації.

Для підприємства однаково небезпечним є несформованість капіталу та його надмірний обсяг. Так, якщо створені виробничі потужності підприємства викорис­товуються, не на повну силу внаслідок відсутності сиро­вини, або навпаки, коли накопичені надмірні виробничі запаси, які не можуть швидко перероблятися на наяв­них виробничих потужностях, відбувається заморожен­их інвестованого капіталу, уповільнюється його обо­ротність і, як результат, погіршується фінансовий стан підприємства та зростає ризик упущеної вигоди.

Визнаючи загальні потреби у капіталі для створення нового підприємства потрібно зважати на такі обмеження:

—сформованого капіталу має вистачати на покриття всіх витрат у ході реалізації інвестиційного проекту (доінвестиційні дослідження, придбання майнових прав, проектно-конструкторські роботи, будівництво адміністративних і виробничих приміщень, маркетинг, навчання персоналу, купівля і монтаж обладнання, створення оборотних коштів тощо);

—при формуванні стартового капіталу необхідно виходити з мінімальної потреби в активах, для того щоб розпочати господарську діяльність підприємства (недоцільно створювати значні резерви запасів та готівки, до того ж зменшити потребу в фінан­сових ресурсах на початкових етапах можна шляхом оренди основних засобів і за рахунок паралельного протікання процесів інвестування та отримання прибутку);

— сформований капітал не повинен бути меншим за мінімаль­но допустимий обсяг статутного капіталу для окремих типів під­приємств (так, мінімальний обсяг статутного фонду для акціо­нерних товариств становить 1250 мінімальних заробітних плат, а для товариств з обмеженою відповідальністю — 625 мінімаль­них заробітних плат).

2. Непрямий (опосередкований) методрозрахунку загальної по­треби в капіталі є менш трудомістким і базується на використанні відносного показника — капіталомісткості продукції(се­редній розмір інвестованого капіталу в розрахунку на одиницю виготовленої продукції). Цей показник суттєво відрізняється за галузями народного господарства і дає інвестору уявлення про рівень фондомісткості та матеріаломісткості. Водночас, рівень капіталомісткості продукції залежить не лише від конкретної га­лузі, а й від масштабів діяльності підприємства, стадії його жит­тєвого циклу, рівня технологічного оснащення виробництва та ступеня зносу виробничих засобів.

Користуватися непрямим методом доцільно на попередніх ста­діях розробки інвестиційного проекту, оскільки він дає лише приблизне уявлення про необхідний розмір початкових інвес­тицій. Для остаточного розрахунку потреби у джерелах фінансу­вання застосовується прямий метод.

Для визначення потреби в капіталі непрямим методом необхід­но капіталомісткість продукції (на аналогічному виробництві або в середньому по галузі) помножити на плановий обсяг виробниц­тва. Крім того, необхідно враховувати передстартові витрати і передбачити резерв капіталу на випадок, якщо подорожчають будівельно-монтажні роботи, будівельні матеріали, сировина тощо (як правило, не менше 10 % від загальних витрат на будівництво й експлуатацію інвестиційного об'єкта).

І. Особливості формування власного капіталу пов’язано з тим, що власний капітал – це вартість засобів, які належать власникам підприємства. Його можна також трактувати як залишок в активах після вирахування зобов’язань підприємства.

Зміна обсягу власного капіталу є показником ефективності як виробничої, так і фінансової та інвестиційної діяльності. Більш повно значення власного капіталу розкривають функції, які він виконує в процесі кругообігу коштів: довгострокового фінансування, відповідальності і захисті прав кредиторів, компенсація понесених збитків, кредитоспроможності, фінансування ризику, самостійності і влади, розподілу доходів і активів.

Значення власного капіталу полягає в тому, що він є гарантією фінансової незалежності підприємства і ба­зою для формування його активів. У ході підприємниць­кої діяльності власний капітал або нарощується, або "проїдається". Лише за умови збереження власного капі­талу підприємство зможе нарощувати прибутки, залу­чати кошти інвесторів, виходити на ринок позикового капіталу.

Вартість власного капіталу визначається відповідно до прий­нятих умов оцінювання активів у бухгалтерському обліку, а тому не збігається за ринковою ціною акцій і майна підприємства в цілому. Незважаючи на це, динаміка цього показника у фінан­совій звітності є однією з найсуттєвіших характеристик перспек­тив розвитку підприємства.

Склад власного капіталу та характеристику його елементів представлено на рисунку 7.1.

Як видно з представленої схеми, власний капітал утворюється за рахунок внесків власників, які зафіксовані в установчих доку­ментах, та шляхом накопичення доходів в ході виробничо-госпо­дарської діяльності. Частка безоплатно переданих цінностей скла­дає незначну величину або зовсім відсутня.

      Власний капітал      
                       
                     
Статутний капітал або пайовий капітал Додатково вкладений Капітал   Інший додатковий капітал   Резервний Капітал Нерозпо­ділений прибуток
               
Внески власників до капіталу підпри­ємства, зафіксовані в установ­чих доку­ментах Сума перевищен­ня номі­нальної вартості акцій, отримана при їх реалізації   Сума дооцінки необорот­них акти­вів, безкош­товно пере­дані ак­тиви тощо   Сума резервів, створених за рахунок нерозподі­леного прибутку Сума прибутку, реінвестована у під­приємство
                       

Рис.7.1 Склад власного капіталу

Більш детальна інформація про всі зміни у складі власного капіталу протягом звітного року наводиться у річній формі № 4 "Звіт про власний капітал", зміст якої представлено у таблиці 7.2. Згідно з даними цього звіту власники, інвестори й інші зацікав­лені особи отримують інформацію про наявність власного капіта­лу, збільшення (зменшення) його обсягів у результаті переоцін­ки, чистого прибутку (збитку), внесків власників, вилучення ка­піталу. Визначається політика використання прибутку: на ви­плату дивідендів, поповнення статутного капіталу, відрахування до резервного капіталу. Додатково в примітках до фінансових звітів підприємства наводиться інформація про загальну кількість і номінальну вартість акцій, на які передбачається провести пе­редплату, загальну суму коштів, одержаних від передплати на акції, акції у складі статутного капіталу за окремими типами і категоріями тощо.

Таблиця 7.2

Наши рекомендации