Ідмінність психологічних особливостей різних людей (темперамент, характер, звички).

едостатність ресурсів.

Найпростіший приклад: сімя назбирала певну суму, і тепер вона
хоче витратити їх на посудомийну машину, а він – на новий компютер.

заємозалежність задач.

Конфлікти такого типу виникають, коли кілька людей працюють над
однією задачею і не задоволені ефективністю своїх колег.

Неспівпадіння засобів досягнення мети

(іноді відносять до різновиду попередньої групи конфліктів).

Наприклад, для вирішення проблеми підвищення ефективності
праці різні менеджери можуть запропонувати багато методів, а
втілюватися в життя доводиться тільки 1-2. Або двоє друзів хочуть
розвіятися, але для одного це – піти на дискотеку до ранку, а для
другого – подивитися класний фільм і виспатися до завтра.

Неспівпадіння цілей –

поширена причина конфліктів не тільки між окремими людьми, але
і між різними групами або між особою і групою.

едостатність інформації, її неповна чи неточна передача.

Є у психології задачка про двох сестер, які сильно через апельсин, який був дуже потрібним обом.
Вони би навіть побилися, але вирішили піти до мудреця, якому вдалося
зясувати, що одній з них був потрібний апельсиновий сік, а другій –
цедра з апельсинової шкірки. Вони вдало поділилися, але скільки б часу
могли зекономити, якби вияснили це на самому початку!

ідмінність психологічних особливостей різних людей (темперамент, характер, звички).

Такі конфлікти, звичайно, виникають при спільній діяльності чи
проживанні. Наявність конфліктних ситуацій не завжди призводить до конфлікту, все залежить
від нашого вміння захищати свої права без включення у “психологічну
бійку”.

Усвідомивши причину конфлікту, ми маємо більше шансів його попередити. Або хоча би менше емоціонувати з його приводу. У наступній нотатці розкажу трохи про стратегії виходу з конфліктів

Функції конфліктів

Маючи значний енергетичний потенціал, конфлікт відіграє велику роль у регуляції поведінки та діяльності людей. Виходячи з того, що конфлікт, як правило, супроводжують гострі негативні емоційні переживання, найчастіше наголошують на його негативних функціях.

До негативних (деструктивних) функцій конфлікту належать такі. У галузі внутрішньо-особистісних конфліктів такий конфлікт призводить до психологічного дискомфорту особистості, її емоційної нестабільності, нервозності, невпевненості в собі, відсутності позитивної життєвої програми, перспективної лінії життя і навіть до «ламання» особистості в цілому. Міжособистісні та внутрішньогрупові конфлікти супроводжуються такими негативними виявами:

• порушують систему комунікацій та взаємостосунків між людьми;

• заважають досягненню цілей організації;

• послаблюють групову єдність;

• ставлять під загрозу інтереси конкретних учасників конфлікту;

• підривають їх авторитет і позбавляють підтримки оточення;

• призводять до безрезультатного витрачання енергії та ресурсів;

• спричиняють появу нових конфліктів;

• сприяють виникненню ворожості, насилля і жорстокості;

• акцентують увагу на необхідності досягнення «перемоги» у конфлікті, а не на розв'язанні проблеми;

• викликають почуття незадоволення і негативний емоційний стан в учасників конфлікту тощо.

Міжгрупові конфлікти взагалі ставлять під загрозу стабільність певного соціального об'єднання (чи то окрема організація, чи суспільство в цілому); змінюють пріоритети певних соціальних груп; заважають впровадженню нововведень і реформ, сприяють виникненню кризових ситуацій; можуть призводити навіть до жертв і кровопролиття (соціально-політичні і військові конфлікти) тощо.

Проте конфлікту як психологічному феномену притаманні й інші, позитивні (конструктивні) функції. На цей момент слід звернути особливу увагу, оскільки аналіз лише негативних функцій не вичерпує суті багатьох конфліктів.

Внутрішньоособистісний конфлікт, крім усього іншого, сприяє самоаналізу особистості, самоосмисленню своїх потреб, інтересів, виокремленню найбільш пріоритетних, усвідомленню своїх взаємостосунків з людьми, самовдосконаленню особистості (на основі почуття невдоволення собою).

Міжособистісні та внутрішньогрупові конфлікти часто виконують функцію так званого запобіжного клапана, що дозволяє звільнитися від негативних емоцій і діяти конструктивно. Вони сприяють осмисленню різних скарг і претензій; виявляють різні погляди на проблему; дають можливість ефективніше приймати групові рішення; сприяють впровадженню певних норм поведінки; об'єднують людей, які мають спільні погляди і інтереси; дають можливість людям висловити свої думки, сприяючи їхній самореалізації та самоствердженню тощо.

Міжгрупові конфлікти сприяють здійсненню соціально-політичних та економічних реформ, встановленню нових підходів до розв'язання певних соціальних проблем, змушують шукати нові способи взаємодії між людьми та виконання спільної діяльності.

Отже, конфлікти відіграють не лише негативну, але й позитивну роль в діяльності організацій. Яким буде конфлікт у кожній конкретній ситуації (чи переважатимуть в ньому лише негативні аспекти, чи він матиме й позитивне значення), значною мірою залежить від того, наскільки сторони конфлікту усвідомлюють значущість конфлікту і здатні керувати його перебігом.

Можна дати наступну класифікацію конфліктів:

• за масштабом конфлікту бувають загальними, такими, що охоплюють всю організацію, і парціальними, такими, що стосуються її окремої частини;
• по стадіях розвитку – що зароджуються, зрілими або згасаючими;
• по ступеню свідомості – сліпими або раціональними;
• по формах протікання – мирними або немирними;
• за тривалістю – короткочасними і затяжними, такими, що довгий час лихоманять всю організацію. Затяжний конфлікт здатний викликати кризу і зрештою привести до її руйнування або істотної зміни;
• по відношенню до окремого суб`єкта конфлікти бувають внутрішніми і зовнішніми;
• з погляду організаційних рівнів, до яких належать сторони, конфлікти бувають горизонтальними і вертикальними;
• по сфері виникнення – ділові, пов`язані з виконанням людиною посадових обов`язків, і особові, такі, що зачіпають його неофіційні відносини;
• по розподілу втрат і виграшів між сторонами можна говорити про симетричні і асиметричні конфлікти. У першому випадку вони діляться приблизно порівну, в другому одні виграють (втрачають) істотно більше, ніж інші;
• виходячи із ступеня зовнішнього прояву конфлікт буває прихованим (латентним) або відкритим. Латентність має місце, якщо учасники ховають конфлікт від сторонніх очей або він ще не дозрів. Відкритий конфлікт легко контролювати, тому він менш небезпечний;
• відповідно до спрямованості розвитку виділяють зростаючі і спадають;
• залежно від кількості причин, лежачих в основі конфлікту розрізняють на одно факторні і багатофакторних;
• по своїх наслідках – конструктивними і деструктивними.

КЛАСИФІКАЦІЯ КОНФЛІКТІВ

Ознака класифікації	Види конфліктів
1. Спосіб розв’язання:	— насильницькі; — ненасильницькі
2. Сфера прояву:	— політичні; — соціальні; — економічні; — організаційні
3. Спрямованість впливу:	— вертикальні; — горизонтальні
4. Ступінь виразності:	— відкриті; — приховані
5. Кількість учасників:	— внутріособистісні; — міжособистісні; — міжгрупові
6. Потреби:	— когнітивні; — конфлікти інтересів

Завершення конфлікту — це закінчення конфлікту з будь-яких причин. Основні форми завершення конфлікту: розв’язання, уре­гулювання, згасання, усунення, переростання в інший конфлікт [3].

Розв’язання конфлікту — це спільна діяльність його учасників, спрямована на припинення протидії й на вирішення проблеми, що призвела до зіткнення.

<!--[if !vml]-->