Неокласична школа (школа людських стосунків) 1920 -1950 рр.

Для розглянутих вище фаз розвитку теорії менеджменту характерною була недооцінка соціально-психологічних та емоційних потреб людини у виробничому процесі. Як реакція на недолік попередніх теоретичних поглядів в менеджменті виникла течія за гуманізацію відносин. Школа людських стосунків є реалізацією нового прагнення менеджменту розглядати кожну організацію як певну соціальну систему. Теорія людських стосунків ґрунтується на таких основних постулатах:

- люди в основному мотивуються соціальними потребами;

- люди більш чутливі до думки групи рівних їм людей, ніж до спонукання та заходів контролю, які надходять від керівника;

- працівник відгукується на розпорядження керівника, якщо керівник може задовольнити соціальні потреби своїх підлеглих.

Представники школи людських стосунків стверджували, що, якщо керівництво виявляє велику увагу до своїх працівників, то рівень задоволеності повинен зростати, а це, в свою чергу, має привести до зростання продуктивності праці. Дейл Карнегі вважається одним із засновників школи людських стосунків. У книзі „Як завойовувати друзів і впливати на людей” (1936) висуває 9 правил , які дозволяють впливати на людей, не ображаючи їх:

1. Почніть з похвали та визначення переваг співпрацівників.

2. Вкажіть на помилки не прямо, а опосередковано.

3. Спочатку поговоріть про свої помилки, а тільки потім критикуйте співрозмовника.

4. Ставте питання замість наказів.

5. Давайте людям шанс зберегти свою репутацію.

6. Виказуйте схвалення з приводу навіть дрібного успіху.

7. Створіть людям гарну репутацію, яку вони прагнутимуть виправдовувати.

8. Застосовуйте заохочення.

9. Домагайтесь, щоб люди були раді зробити те, що ви їм пропонуєте.

Школа поведінкових наук (1950 р. і до нашого часу)

На відміну від школи людських стосунків, яка зосередила свою увагу на методах налагодження міжособистісних стосунків, наука про поведінку прагнула надати допомогу працівникові у розумінні власних можливостей. Основою методу цієї науки було підвищення ефективності діяльності підприємства за рахунок зростання активності кожного індивіда, враховуючи різні аспекти соціальної взаємодії, мотивації, характеру влади і комунікацій на підприємстві.

Абрахам Маслоу –медик,психолог.Згідно з його теорією всі потребилюдини (працівника) утворюють ієрархічну структуру:

Основна ідея – наступний ступень мотиваційної структури має значення лише тоді, коли попередні ступені пройдено. Тобто діють принципи: хліб важливий для тих, хто його не має; ситого хлібом не привабити.

Згідно з теорією мотивації Маслоу існують такі потреби:

Фізіологічні потреби– це потреби в їжі, одязі, житлі.

Потреба у безпеці та захисті– це потреба у захисті від фізіологічних проблем у майбутньому, наявність надійної роботи, можливість грошових

накопичень, наявність системи медичного та соціального страхування, пенсійного забезпечення.

Соціальні потреби– це потреба у самоповазі, особистих досягнень, компетентності, потреба у визнанні з боку оточуючих, отримання відповідного статусу в суспільстві.

Потреба у самовираженні, самоутвердженні– це потреба розвитку, самореалізації своїх потенційних можливостей та зростання як особистості, усвідомлення значущості своєї роботи, відчуття задоволення від праці.

4. Сучасні моделі менеджменту різних країн світу різняться акцентами та прихильністю до різних наукових шкіл менеджменту:

Американський менеджмент

Реалізує технократичний підхід:

· Спрямування зусиль на підвищення ефективності виробничого процесу.

· Чіткий розподіл функціональних ролей.

· Індивідуалізм.

Японський менеджмент

Реалізує положення про рівність та співробітництво:

· Соціальний захист персоналу (система пожиттєвого найму)

· Ротація робочих місць (передбачає переміщення працівників кожні 2-3 роки по горизонталі та вертикалі, що дає нові знання та досвід)

· Корпоративний дух – всі працюють на благо організації (система оплати праці передбачає залежність зарплати та премій від результатів діяльності організації в цілому).

Арабський менеджмент

Орієнтований швидше на людину, ніж працю:

· Члени організації мотивуються у більшій мірі дружніми стосунками, ніж поставленими цілями.

· Організації будуються на основі сімейних зв’язків.

· Велике значення має ієрархія, вертикальні стосунки.

· Дотримання строків, пунктуальність не є обов’язковими в такій мірі, як в європейському або американському менеджменті.

Виділяють наступні основні методи менеджменту:

економічні – економічне стимулювання;

адміністративні – регламентація діяльності виконавців;

психологічного впливу – забезпечення сприятливого мікроклімату;

суспільного впливу – розвиток демократії, імідж закладу.

Представники американської школи менеджменту М.Вудкок та Д.Френсіс надають такий перелік ключових якостей менеджера:

· здатність управляти собою;

· розумні особисті цінності;

· чіткі особисті цілі;

· спрямування на постійний особистий ріст;

· навички вирішувати проблеми;

· винахідливість та здатність до інновацій;

· висока здатність впливати на оточуючих;

· знання сучасних управлінських підходів;

· здатність керувати;

· вміння навчати та розвивати підлеглих;

· здатність формувати та розвивати ефективні робочі групи.

Перехід України до ринкових відносин вимагає модернізації практики менеджменту. Проте наявна теорія та практика управління в державі ще не дає можливості говорити про українську школу менеджменту.

Динамічні зміни умов конкуренції вимагають визнати головні стратегії управління ХХІ століття:

· Гнучкість менеджменту та розвиток.

· Децентралізація та дебюрократизація менеджменту.

· Визнання пріоритету людини у соціально-виробничих відносинах.