Пит. 4. Ризик та його визначення. Види ризиків.

Небезпека — це поняття стохастичне, випадкове, яке залежить від багатьох чинників. Інколи, оцінюючи той чи інший вид діяльності ми говоримо, що існує велика небезпека, а іноді — мала. Чи можна об'єктивно оцінити небезпеку кількісно? Можна, для цього вводиться таке поняття якризик, під яким, в загальному, розуміють частоту реалізації небезпеки.

Ризик є критерієм реалізації небезпеки. Він визначається ймовірністю прояву небезпеки та ймовірністю присутності людини в зоні дії небезпеки (в небезпечній зоні).

Нескінченно малий (“нульовий”) ризик свідчить про відсутність реальної небезпеки в системі, і, навпаки, чим вищий ризик, тим вища реальність впливу небезпеки.

Величину ризику (К) визначають як відношення кількості подій з небажаними наслідками, що вже сталися (n) до максимально можливого їх числа (N) за конкретний період часу:

Формула (1.1) дозволяє розрахувати величину загального та групового ризику.

При оцінці загального ризику величина N визначає максимальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику — максимальну кількість подій в конкретній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою. Зокрема, в групу можуть входити люди, що належать до однієї професії, віку, статі; групу можуть складати також транспортні засоби одного типу; один клас суб'єктів господарської діяльності і т. д.

Характерним прикладом визначення загального ризику може служити розрахунок числового значення загального ризику побутового травматизму зі смертельними наслідками

Методи визначення ризику:

· інженерний, що базується на статистичних даних, розрахунку частоти проявлення небезпек, побудові „дерев" небезпек та ін.;

· модельний, що оснований на побудові моделей впливу небезпек на окрему людину, соціальні, професійні групи тощо;

· експертний, за яким імовірність різних подій визначається шляхом опитування досвідчених спеціалістів-експертів;

· соціологічний (соціологічна оцінка), що базується на опитуванні населення та працівників.

Такі методи доцільно використовувати комплексно.

Види ризиків

Існує низка ознак ризиків природних, соціальних, фінансових, бізнесових та інших, за якими їх можна класифікувати на окремі види. Нижче наведені види ризиків, що стосуються сфери безпеки життєдіяльності.

За масштабами розповсюдження розрізняють ризики стосовно окремої людини, групи людей, населення регіону, нації, всього людства.

З позицій доцільності ризик буває обґрунтованим та необґрунтованим (безглуздим).

За волевиявленням поділяють ризики на добровільні та вимушені.

По відношенню до сфери людської діяльності розрізняють економічний, побутовий, виробничий, політичний, соціальний ризики та ризик в природокористуванні.

За ступенем припустимості ризик буває знехтуваний, прийнятний, граничне допустимий, надмірний.

· Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що він знаходиться в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня.

· Прийнятним вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку.

· Гранично допустимий ризик — це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись незважаючи на очікуваний результат.

· Надмірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який в переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків.

На практиці досягти нульового рівня ризику неможливо. Знехтуваний ризик в теперішній час також неможливо забезпечити з огляду на відсутність технічних та економічних передумов для цього. Тому сучасна концепція безпеки життєдіяльності базується на досягненні прийнятного ризику.

У нашій країні поняття прийнятного ризику поки що широко не використовується.

В деяких країнах, наприклад, в Голландії, рівні прийнятого ризику встановлені в законодавчому порядку.

Максимально прийнятним рівнем індивідуального ризику загибелі є 10^-6 на рік. Досить малим вважається індивідуальний ризик загибелі 10^-8 на рік.

Вважається, що сучасні технічні системи підвищеної енергетичної потужності повинні мати ймовірність впливу небезпечних факторів на людину на рівні 10^-6...10^-8 на рік та менше при всіх видах впливу на систему (відмова техніки, помилки оператора, стихійні явища).

У нашій країні поняття прийнятного ризику поки що широко не використовується.