Типи самовизначення психолога.

Абрамова Г.С. Введение в практическую психологию. - М., 1999.

2. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. - Л.,1988.

3. Основи практичної психології / В. Панок, Н. Чепелева, Т. Титаренко. — К.: Либідь, 2001.—534 с.

4.Панок В.Г. Українська практична психологія: визначення, стру­ктура і завдання // Практична психологія і соціальна робота. — 1997. — №10. — С; —1998. — №1. — С.

5.Рубинштейн С. Л. Вопросы психологической теории // Вопросы психологии. — 1955. —№ 1. — С. 5—17.

1. Визначення практичної психології

1.1. Вибір професії психологія

Вибір професії є одним із найважливіших і найвідповідальніших життєвих виборів людини. Особливий статус професійної психології визначається особливим місцем психології як науки і практики. Психологія, по суті, орієнтована на розвиток унікальної особистості.

Вибір психологічної професії передбачає гуманітарну особистісну орієнтацію, пріоритет інтересів інших людей, що звернулися до психолога за допомогою, довірилися йому в питаннях свого розвитку, змісту свого життя, професійного і життєвого самовизначення тощо. Головна ідея підготовки психолога – професіонала полягає у формуванні такого фахівця, який здатен розбиратися у всьому різноманітті життя і на цій основі краще розуміти проблеми конкретних людей у різних сферах трудової діяльності.

1.2. Сучасна система психології як науково-практична сфера суспільної діяльності

На сьогодні зростають як суспільна значущість психології, так і її можливості вирішувати складні проблеми розвитку суспільства.

Сучасна психологіяє досить розгалуженою системою наукового знання, окремі галузі якого знаходяться на різних щаблях розвитку та пов'язані з різноманітними сферами практики.

Становлення та розвиток психологічної науки, її структури та взаємодії з іншими галузями (їх кількість перевищує 100) можна представити у вигляді дерева психологічної науки.

Корінням цього дерева є філософські проблеми з такими розгалуженнями, як теорія відображення, рефлекторна теорія психіки, вчення про принципи психології, методологія психології.

Основу системи психологічної науки становлять історія психології і загальна психологія.

Галузі психологічної науки, які спираються на ці основні розділи та теорії, виділяються за певними принципами і утворюють "крону" дерева психологічної науки. Відповідно до прийнятих у вітчизняній психології принципів діяльності, розвитку та історизму критеріями виступають:

o психологічна сторона конкретного виду діяльності (психологія праці, педагогічна психологія, юридична психологія, медична психологія, військова психологія тощо);

o психологічна сторона розвитку (вікова психологія, психологія аномального розвитку (спеціальна психологія, порівняльна психологія);

o психологічна сторона відношення людини до суспільства (соціальна психологія, етнопсихологія, психологія особистості).

Більшість перерахованих галузей психології характеризуються науково-практичним змістом, у якому вирізняється як теоретичний, так і прикладний аспект. Так, педагогічна психологія і досліджує психологічні закономірності навчання і виховання, і розробляє шляхи їх врахування в діяльності педагога.

Відносно психологічної теорії психологічна практика виконує подвійну функцію.

З одного боку, вона активно споживає наукові знання у формі психологічних законів, закономірностей, теорій, гіпотез, у вигляді результатів конкретних експериментів та методик.

З іншого боку - практичні проблеми та досвід висувають перед психологією задачі розв'язання експериментальних та теоретичних питань.

1.3. Основні галузі психології.

Наукова психологія — це галузь науки, що досліджує процеси виникнення, функціонування й розвитку психіки як форми активного відображення навколишньої дійсності. Наголосимо, що у даному визначенні психологія тлумачиться як галузь науки в цілому. Тобто вона застосовує — поряд із деякими специфічними методами пізнання — загальнонаукові прийоми пошуку, тлумачення і верифікації психологічних фактів та явищ. Результатом у науці е встановлений науковий факт, закон, модель того чи іншого процесу.

Практична психологія — це галузь професійної діяльності, яка має на меті визначення психологічних особливостей життєвої ситуації та індивідуальності людини або групи, внесення позитивних змін у процес взаємодії між ними і профілактику небажаних форм поведінки для найбільш повного розкриття сутнісних сил людини. Практична психологія є однією з форм духовної практики, спрямованою на оптимізацію індивідуального розвитку людини та збереження її індивідуальності.

Отже, якщо у випадку наукової психології мова йде про дослідження явищ психічного життя людини, то у випадку практичної психології — про діагностично-корекційну та профілактичну роботу з окремим індивідом або групою для збереження їхнього психічного здоров'я та запобігання небажаних явищ у поведінці й розвиткові. Досягнення цього відбувається за допомогою специфічних психологічних методів, методик і технологій.

Структура практичної психології багато у чому подібна до структури психології академічної. Разом із тим існують і деякі розбіжності. Головне — в орієнтації не на вивчення, дослідження, а на активне втручання у процеси індивідуальної або групової активності Скажімо, у науковій психології є така галузь, як соціальна психологія, у практичній — немає. Вона реалізується через психологію управління, психологію реклами, консультативну психологію, групову психотерапію і т. ін. Взагалі структура наукової психології складалась у зв'язку із основними факторами, що зумовлюють розвиток психіки (Ж. Годфруа, Г. Костюк, А. Петровський, С. Рубін-штейн). До них відносять фактори онтогенезу й філогенезу та фактори взаємодії людей у різних суспільних системах. Тому найрозвинутішими у даний час є такі галузі наукової психології, як вікова, соціальна, диференціальна, медична, психологія праці, етнопсихологія та ін.

Прикладна психологія формувалася на основі запитів різних сфер професійної діяльності людини, в ході розв'язання конкретних практичних проблем. Та й нині її розвиток тісно пов'язаний з розвитком техніки, виробництва, суспільних відносин тощо. Найбільш розвиненими зараз напрямами практичної психології є психологія менеджменту, психологія навчання (освіти), політична психологія, психологія соціальних служб та общини, психологія спорту, військова, клінічна, консультативна психологія та ін.

Практична психологія на відміну від наукової ще не має сталої структури, тим більше це стосується української практичної психології. Разом із тим уже сьогодш активно формуються кілька основних напрямів, що, на нашу думку, заслуговують на увагу. Серед них — психологічна служба системи освіти, військова психологія, соціально-психологічна служба для молоді, психологія сім'ї та соціально-психологічної допомоги общині, юридична психологія, психологія бізнесу, політична психологія, психологія управління.

Професія психолога у масовій свідомості завжди мала певну загадковість. Психолог сприймався як людина втаємничена у знання про підсвідоме, для якої свідомість іншої людини — відкрита книга, як спеціаліст, що може швидко розв'язати будь-яку складну проблему іншої людини, і т. ін. Через це багато хто хотів би бути психологом. У наш час, коли держава не повністю контролює суспільне життя, це стало можливим. Маємо багато прикладів, коли приватно практикуючі астрологи, знахарі, екстрасенси, біоенергетики називають себе "астропсихологами", "психологами", "психотерапевтами" та ін. Поряд із тим досить велика кількість спеціалістів працюють у різних установах в якості психологів, практикуючих психологів, психологів-консультантів.

Потреба у кваліфікованій психологічній допомозі відчувається зараз багатьма — від урядовців до домогосподарок. Тому існує значна кількість відомчих психологічних служб, психологічних і сімейних консультацій, психологів, що працюють у недержавному секторі економіки та надають приватні психологічні послуги.

2. Психологічна професія. Поняття про професію.

У «Психологічній енциклопедії» (2006) термін «професія» визначається як вид трудової діяльності, який вимагає від людини певної підготовки і відповідних якостей особистості. Трудова діяльність – це перш за все продуктивна діяльність, коли людина не просто споживає, а сама робить щось корисне для оточуючих людей або для людства у цілому. Саме у праці справжній професіонал стверджує себе як зрілу особистість, досягає повноцінного щастя.

Е.А.Клімов (1996) розглядає п’ять аспектів поняття «професія»:

- професія як спільність людей, для яких характерна загальна справа, приблизно однаковий спосіб життя;

- професія як галузь прикладення сил, пов’язана із виділенням об’єкта і предмета трудової діяльності;

- професія як діяльність і сфера прояву особистості, її самореалізації (головний результат праці – сама людина);

- професія як система, що історично розвивається;

- професія як реальність, що творчо формується самим суб’єктом праці.

Актуальним є на сьогодні визначення, дане ще на початку XX ст. вітчизняний психолог С.М.Богословський професію характеризував як діяльність, за допомогою якої конкретна людина бере участь у житті суспільства і яка служить їй головним джерелом матеріальних засобів до існування і визнається за професію даною особою.

Поняття «спеціальність» вживається і як синонім до поняття «професія», і як більш конкретна галузь діяльності, спеціалізація (соціальна психологія, психологія здоров’я, екстремальна психологія).

Поняття «посада» означає: службовий обов’язок., службове місце (практ. психолог центру практичної психології і соціальної роботи певного району того чи іншого міста, певної області.

3. Структура та завдання практичної психології. Основні види професійної діяльності психологів.

Основним принципом виділення структурних компонентів практичної психології виступають сфери соціальної практики, які є специфічними для діяльності практикуючих психологів.

У структурі практичної психології виділяють наступні складові:

1. Політична психологія, основними завданнями якої є:

o формування громадської думки засобами психології, ЗМІ;

o передвиборна боротьба (використання різноманітних засобів для оптимізації виборчої кампанії);

o створення позитивного іміджу політичного лідера;

o соціально-психологічна експертиза проектів законів, указів, державних програм і рішень з метою запобігання стихійним масовим заворушенням, актам непокори тощо.

2. Практична психологія економіки й бізнесу, основними завданнями якої є:

-соціально-психологічне навчання людей для роботи у нових економічних умовах;

- створення найбільш ефективної структури управління підприємством, навчання доцільним прийомам діяльності управлінців;

- стратегія розвитку соціального партнерства або розв'язання різного роду конфліктних ситуацій та розробка заходів щодо попередження непорозумінь у майбутньому;

- застосування психологічних механізмів актуалізації потреб людини за допомогою реклами.

3. Практична психологія освіти спрямована на підвищення ефективності процесів навчання і виховання. Психологія допомагає у конструюванні змісту навчання, яке передбачає створення різноманітних програм для шкіл різного типу; визначення відповідності програм цілям виховання і навчання, відображення запитів суспільства в навчальних програмах; визначення послідовності вивчення різних предметів і відповідності навчального матеріалу віковим можливостям учнів.

Без участі психології неможливе вирішення задачі розвитку здібностей учнів до самостійного пошуку, відбору, застосування знань відповідно до нових потреб і ситуацій у суспільстві.

Гострою залишається проблема контролю знань - екзаменів, колоквіумів, тестів, конкурсів, які ще не дають повної інформації про розвиток учнів, але негативно відбиваються на їх соматичному та нервово-психічному здоров'ї. До сфери спільних інтересів психологів і педагогів належать:

o вивчення причин низької навчальної компетентності учнів;

o аналіз та експертиза методів, які використовуються в навчальному процесі;

o профорієнтаційна робота та розробка рекомендацій щодо вибору професії (через вивчення нахилів, здібностей учнів, розробку індивідуальних програм навчання);

o профілактика та корекція девіантної поведінки дітей;

o робота з малими контактними групами у шкільному середовищі;

o відбір до спеціальних закладів розумово відсталих дітей, дітей-інвалідів (вимагає особливої відповідальності і проводиться комісіями за участю різних спеціалістів - педагогів, лікарів, психологів);

4. Психологія сім"і та соціально-психологічного захисту населення передбачає вирішення наступних завдань:

- забезпечення регуляції подружніх стосунків;

- надання допомоги щодо виховання дітей у сім'ї (терапія взаємин);

- діагностико-корекційна робота із соціальним оточенням сім'ї;

- попередження суїцидів, стабілізація емоційного стану, зняття тривожності, активізація механізмів психологічної підтримки та розвиток навичок взаємодопомоги, формування позитивної життєвої перспективи;

- прищеплення нових форм поведінки в оточенні та в сім'ї, які б сприяли реабілітації та збереженню психічного здоров'я особи.

В Україні певний розвиток отримали соціальні служби для молоді, в яких також працюють практичні психологи.

При центрах соціальних служб для молоді діють 1250 формувань, серед них:

o служби негайної психологічної допомоги - "Телефони довіри";

o центри ресоціалізації та реабілітації дітей та молоді;

o клуби дітей-інвалідів;

o консультативно-діагностичні служби для тих, хто вступає в шлюб;

o школи лідерів дитячих громадських організацій;

o соціальні служби "Пошта довіри";

o клуби "Молода сім'я";

o служби знайомств;

o молодіжні біржі праці та агентства зайнятості тощо.

5. У клінічній психології основними завданнями є:

-реабілітація людей, які перенесли захворювання, мають хронічні та невиліковні хвороби (онкозахворювання, СНІД тощо);

- формування здорового способу життя;

- розробка вітчизняних методик, які враховують особливості соціальних умов їх застосування.

Практична психологія в медицині функціонує сьогодні на досить високому рівні. Створена мережа установ, пов'язаних з діагностикою і терапією відхилень психіки, психіатричні клініки, інститути нейрохірургії, органопатології, нервових захворювань, реабілітаційні центри, центри психічного здоров'я, консультативні служби. Розпочалася підготовка фахівців у ВНЗ зі спеціальності "медична психологія".

6. Військова та спортивна психологія. Центральною проблемою, яка розв'язується в межах цього напрямку, є проблема протиборства та змагальності. Основними завданнями при цьому є:

o забезпечення досягнення мети, поставленої перед індивідом чи групою, чітке виконання розподілених функцій;

o терапія психічних травм, отриманих внаслідок виконання професійних функцій;

o підготовка до дій в екстремальних умовах;

o прогнозування поведінки людини в умовах змагання та бойових дій;

o відбір на посади, поділ кадрів у команді, підрозділі;

o розробка критеріїв і методів відбору спортсменів;

o оптимізація взаємодії людина-техніка;

o розробка діагностичних і дослідницьких методів.

7. Юридична психологія вирішує наступні практичні завдання:

- корекція структури особистості, її окремих рис;

- психологічна реабілітація співробітників правоохоронних органів;

- профвідбір та контроль процесу професійної адаптації;

- аналіз криміногенного стану тощо

Психодіагностика та психологічна експертиза в юридичній практиці має свої особливості. Досить часто психологічна діагностика здійснюється всупереч волі клієнта, тому гостро виникає потреба у перевірці даних на надійність. Психологічна експертиза здійснюється на основі мінімальної інформації і передбачає побудову психологічного портрету людини, опис її звичок та поведінки.

Пенітенціарна психологія тісно пов'язана з юридичною і займається проблемами перевиховання, виправлення особистості засудженого, його реадаптацією.

Психологічна служба в установах кримінально-виконавчої системи України забезпечує відповідне супроводження процесу відбування покарання.

При департаменті України з питань виконання покарань створено (22 квітня 1998 року) Управління виховної та соціально-психологічної роботи зі спецконтингентом.

Посада психолога в установах виконання покарань введена у 1998 році. За декілька років психологічна служба пройшла етап становлення і сьогодні функціонує як самостійна професійна структура.

8. Екологічна психологія віднаходить психологічні можливості зміни способу життя людини в нових умовах довкілля; проводить терапію ускладнень та травм, що виникають у процесі різних змін умов життя (наприклад, відселення із зони Чорнобиля), формує свідому екологічну поведінку особистості.

Розвиток прикладної психології сприяв появі таких самостійних її напрямків: психокорекції; психотерапії; психореабілітації; психогігієни.

Типи самовизначення психолога.

Самовизначення є безперервним процесом, його можна розуміти як визначення себе у світі. Самовизначення пояснюють як свідоме виявлення і встановлення власної позиції в різних життєвих ситуаціях. Типи самовизначення є найважливішими орієнтирами саморозвитку професійного психолога.

Виділяють наступні основні типи самовизначення: професійне, життєве і особистісне. Життєве самовизначення є основою професійного здоров'я людини. Для розуміння проблеми особистісного самовизначення слід зазначити, що рівень особистості - це рівень існування людини у світі цінностей і смислів (рівень ціннісно - смислової детермінації). Професійне самовизначення - це вибір особистістю виду професійної діяльності на основі наявних у неї професійних нахилів, інтересів, сформованих здібностей. Його сутність полягає, перш за все, в усвідомленості осо­бистістю відповідності своїх можливостей вимогам професії.

Основні відмітні ознаки професійного, життєвого і особистісного са­мовизначення:

1) професійне самовизначення:

велика формалізація (засвідчується в дипломах, сертифікатах, тру­дових книжках);

вимагає, сприятливих умов (соціальний запит, відповідна організація, устаткування);

2) життєве самовизначення:

- характеризується глобальністю образу і стилю життя, які специфічні для соціо - культурного середовища життєдіяльності людини;

- залежність від стереотипів суспільної свідомості цього середовища;

- залежність від економічних, соціальних, екологічних та інших факторів;

3) особистісне самовизначення:

- неможливість формалізації розвитку особистості;

- для повноцінного особистісного самовизначення потрібні не «сприятливі», а складні обставини і проблеми (відомий психолог В.В. Давидов вважав, що зріла моральна особистість живе ,.у трагедії"").

Необхідно зазначити, що всі вище названі типи самовизначення являють собою єдиний процес, який інтегрує функціонування і розвиток психолога як людини і фахівця.

Завдання та запитання для самоконтролю

1. Назвати основні типи самовизначення та їх відмінності.

2. Визначити сутність професії.

3. Порівняти поняття «професія», «спеціальність» та «посада».

4. У чому полягає особливий статус професійної психології?

5. Що передбачає вибір психологічної професії?

6. Охарактеризувати міфи про психологію та психологів.

Сам. робота.

1. Зв'язок психології з іншими науками

Зв'язок психології з іншими науками обопільний: в одних випадках психологія використовує досягнення інших наук для розв'язання своїх проблем, в інших - різні науки використовують психологічні знання для пояснення або розв'язання своїх питань. Від того, яке місце відводиться психології в системі наук, багато в чому залежить і розуміння можливостей використання психологічних знань в інших галузях суспільного виробництва: духовного і матеріального. І навпаки, розуміння того, якою мірою психологія може використовувати здобутки інших наук, сприяє проведенню психологічних досліджень.

Одна з перших класифікацій наук створена Платоном. Класифікація надавала схему всіх наукових знань тієї епохи, що збігається із структурою самої психології - структурою пізнавальних здібностей людини.

1. Діалектика - розум, виступає як мистецтво міркування.

2. Фізика - почуттєве пізнання, сприймання.

3. Етика - воля і прагнення.

У системі наук, розробленій Гегелем, психологія посідає місце на одній із сходинок саморозвитку духу:

— суб'єктивний дух - набуває форми індивідуальної свідомості;

— антропологія - вияви природно-душевного;

— феноменологія - "свідомість, що виявляється" в зовнішній дії;

— психологія - духовна субстанція - мисляча і втілююча зміст. У класифікаціях XIX століття - в системі О. Конта - для психології взагалі не було місця.

Психологія посідала місце між біологічними і соціальними науками. І вже наприкінці XJX століття психологія потрапила до складу наук. Підставою для такого рішення була очевидна істина: психологія є одним із двох аспектів будь-якого знання:

по-перше, завдяки своєму об'єктивному змісту — відображенню властивостей і відношень предметів, які досліджує наука;

по-друге - завдяки своїй внутрішній будові, тобто відповідно до психологічних моментів наукового аналізу ідей, концепцій і теорій, що пов'язані із законами і процесами пізнавальної діяльності людини.

Справді, ні математика, ні логіка, ні фізика ніяк не залежать від психології у своїх методах або теоретичних структурах, але опанування цих структур можливе лише через здатність людини впливати на предмети і явища. І лише психологія здатна вивчити ці впливи і діяльність людини в розвиткові знань.

У класифікації наук, створеній Б. Кедровим, психологія посідає належне їй місце. Схема має вигляд трикутника, вершини якого означають науки:

1) природничі;

2) соціальні;

3) філософські.

Вони пов'язані за принципами: по-перше - субординації розвитку від нижчого до вищого рівня; по-друге — об'єктивності, оскільки науки повинні розташовуватися так само, як пов'язані між собою предмети їх дослідження; по-третє - за принципом розвитку науки і знань, які вони створюють.

Отже, психологія розташовується всередині трикутника і тісно взаємопов'язується з трьома групами наук. Таке розташування психології обумовлене реальною близькістю предмета і методів кожної з цих наук до предмета і методів психології, зорієнтованих залежно від завдань у бік однієї з вершин трикутника.

Б. Кедров, уточнюючи положення психології на схемі, підкреслює: психологія розташовується всередині трикутника не симетрично до вершин, а ближче до філософських наук, бо, наприклад, мислення є предметом вивчення не лише психології, а й діалектики і логіки.

2. Головні галузі психологічних знань

З розвитком психології як науки, з використанням психологічних знань у найрізноманітніших сферах людської діяльності поступово виокремилися і набули самостійності деякі галузі психологічних знань.

Розрізняють загальну, вікову, педагогічну, соціальну, генетичну психологію, зоопсихологію, інженерну, військову, медичну, юридичну психологію, психологію праці, спортивну психологію, психологію мистецтва, патопсихологію. У зв'язку з космічними польотами виникла спеціальна галузь - космічна психологія.

Кожна із зазначених галузей психологічних знань має свій предмет і методи вивчення своєрідності психічної діяльності залежно від умов праці в тій чи іншій сфері людського життя і діяльності та їх вимог до морально-психологічних якостей особистості.

Але всі галузі психологічних знань потребують знань загальної психології, яка вивчає методологічні питання психології, природу психологічних явищ, закономірності розвитку та перебігу пізнавальних психологічних процесів, індивідуальні особливості психіки людини, її почуття та волю, темперамент, характер і здібності.

З доби науково-технічного та соціального прогресу особливу увагу психологів привертають проблеми психології праці та соціальної психології.

Міжпредметні зв'язки психології та інших наук сприяють їх взаємному розвитку й застосуванню на практиці.

Психологія, розробляючи свої питання, спирається на дані біології, зокрема анатомії та фізіології, на вчення про вищу нервову діяльність. У свою чергу, дані психології широко використовуються в медицині, зокрема в психіатрії.

Педагогіка широко використовує психологічні закономірності навчання та виховання. Низка конкретних галузей психології (педагогічна і вікова психологія зокрема) взаємодіє з розділами теорії та методики педагогіки, дидактикою, методиками викладання окремих навчальних предметів.

Однією з актуальних психолого-педагогічних проблем сучасності є проблема формування мислення в процесі навчання, яке б давало людині змогу самостійно засвоювати інформацію, що постійно оновлюється, гарантувало б розвиток здібностей суб'єкта до продуктивної інтелектуальної діяльності.

Плідний характер взаємозв'язку психології та педагогіки виявляється в тому, що він є умовою для випередження реальної педагогічної практики, відкриває нові шляхи пошуку ефективних сучасних технологій навчання та виховання.

Водночас психологія ґрунтується на даних педагогіки при вивченні психології формування особистості. Тісним є взаємозв'язок психології з літературою, мовознавством, історією, мистецтвом, кібернетикою та іншими науками.