Предмет диференціальної крос-культурної психології

Крос-культурна психологія вивчає впливи культури на людську поведінку. Кажучи строгіше, вона займається емпіричним дослідженням членів різних культурних груп з досвідом, що ідентифікується, який веде до передбачених і значущих відмінностей і схожості у поведінці.

Споріднений слову “культура” термін, якому психологи приділяють багато уваги, – це субкультура. Цей термін часто використовується, коли йдеться про групи людей, що володіють досвідом (який може вплинути на поведінку і який впливає на неї), відмінним від такого більшості людей даної країни або суспільства. Люди, що належать до субкультури, живуть в тій же самій країні або суспільстві, що і решта більшості населення, причому останніх часто називають культурою більшості (majority culture). Субкультура – це дуже гнучка назва, і її часто використовують для позначення девіантних груп, кажучи, наприклад, про субкультуру наркотиків або субкультуру банд мотоциклістів. Всякий раз, коли група людей створює свої власні норми, жаргон і засоби комунікації, їх дії нагадують різні субкультури. Зазвичай розвиваються і такі негативні наслідки, як недовіра до чужаків [5, с. 337].

Людина може належати до декількох субкультур, а також до культури більшості.

Деякі люди могли б вважатися членами даної культури, але вони явно відкидають певні цінності і моделі поведінки, що панують в рамках цієї культури. Прикладом можуть послужити молоді, добре освічені люди, що відкидають трудову етику і накопичення особистого багатства, а натомість віддають перевагу колективному володінню власністю. У таких випадках можна виділити декілька важливих моментів, які можна виявити практично у всіх крупних і складних культурах. По-перше, навіть якщо люди відкидають властиві культурі цінності і моделі поведінки, вони знайомі з тим, від чого вони відмовляються, оскільки їм було повідомлено про ці цінності і бажану поведінку і вони спостерігали за рештою людей, які дійсно приймають культурні норми. Другий момент, що заслуговує уваги, полягає в тому, що слід розглядати життя людей на всіх їх вікових етапах. Люди можуть повставати проти звичаїв у молодості, але, у міру дорослішання, прийняття культурних норм і цінностей часто демонструють свою функціональність. Дуже часто батьківські обов’язки навіть найзавзятіших радикалів примушують прийняти умовності.

Казінó приводить обговорення функціональної природи ідентичності людей в крос-культурних ситуаціях. Люди мають велику кількість можливих ідентичностей через етнічне коріння (яке часто дозволяє робити заяви про множинну етнічну приналежність), релігійну належність, подорожі в інші культури, освіту, досвід роботи і т. д. Люди завжди можуть вибрати що-небудь з цього “шведського столу”, для того, щоб задовольнити вимоги різних ситуацій. Якщо члени певної етнічної групи дістають доступ до стипендій на здобування вищої освіти, то люди можуть наново відкрити свій зв’язок з цією групою через якогось давно забутого родича. Якщо бажано отримати робоче місце, то можна попросити друга (відвіку прихильного трудовій етиці) про сприяння [5, с. 338].

При аналізі міжкультурних відмінностей слід зважати на широке використання поняття “культури” як теоретично важливої змінної. Будь-яке визначення корисне до тих пір, поки воно допомагає дослідникам збирати цінніші дані. Існує небезпека того, що поняття культури стане настільки широким, що це обмежить його застосовність.

У своєму огляді досліджень із психології розвитку Харкнесс вказав на “невидимість культури в психологічній теорії”, стверджуючи, що нехтування цим поняттям, що історично склалося, призвело до зайвого упору на нативістські теорії розвитку дитини. Оскільки в процесі типового дослідження усередині будь-якої однієї країни безліч аспектів культури не оцінюється, результати дуже часто списуються на генетичні чинники і присутність або відсутність деяких передбачуваних універсальних процесів.

Аналогічним чином Таухей указував на важливість культури при аналізі невдач повторних досліджень у соціальній психології: “Масив досліджень з крос-культурної психології, що швидко збільшується, викликає в учених сумнів у тому, що багато базових відкриттів, які стосуються особистості та мікросоціальних процесів, можна розповсюджувати на різні культури” [5, с. 338].